копія
Провадження 11-кп/792/86/17
Справа № 686/15208/15-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч. 1 ст. 185,ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України Доповідач ОСОБА_2
31 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240010003400 від 16 червня 2015 року, за № 12015240010003516 від 21 червня 2015 року, за № 12016240010001268 від 3 березня 2016 року, за № 12015240010007405 від 23 грудня 2015 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року,-
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, з середньою освітою, не одружена, має на утриманні малолітню дитину, не працює, не судиму,
визнанно винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання:
-за ч.1 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі;
-за ч.2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі;
-за ч.3 ст. 185 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
-за ч.1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 680 гривень.
В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців та у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 680 гривень, який згідно ст.72 КК України, виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з 23 червня 2016 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_8 залишено попередній - тримання під вартою.
Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання у виді позбавлення волі попереднє ув'язнення ОСОБА_8 з 23 червня 2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови задоволено повністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 10600 грн. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди та 3000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 13600 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 4755 грн. 39 коп.
Речові докази:
- аркуш блокнота-щоденника ОСОБА_12 , фотознімки з мобільного телефону ОСОБА_13 , СD-диски з камер спостереження комплексу «Вік-Жан», АТ «Укрексімбанк», готелю «Центральний», - залишено в матеріалах кримінального провадження;
- належні потерпілому ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 2263 грн. (11 купюр номінальною вартістю 200 грн. № ЕЄ8681436, ВВ1944832, ПБ3408771, КЙ0057874, ЗВ5735913, ЄГ9234613, ВД569622, ПА9420516, ВХ1326065, ЕЧ1919916, ЕГ9602832; 1 купюра номінальною вартістю 50 грн. № ПГ6471193; 2 купюри номінальною вартістю 5 грн. № ПЗ2171322, СИ4219249; 1 купюра номінальною вартістю 2 грн. № СБ3283383; 1 купюра номінальною вартістю 50 грн. № ПЗ4213273), які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - передано ОСОБА_15 ;
- банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок № НОМЕР_1 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - передано ОСОБА_16 .
ОСОБА_8 визнано винною в тому, що вона 14 червня 2015 року в період часу з 19 год. 30 хв. по 22 год., перебуваючи у № 29 готельного комплексу «Вік-Жан», що розташований по вул. Березневій, 5/1 в м. Хмельницькому, скориставшись, тим, що ОСОБА_11 заснув на ліжку та не спостерігав за її діями, таємно, з корисливих мотивів, викрала належні потерпілому золотий ланцюжок 585 проби, вагою 8,31 г., вартістю 3796 грн. 09 коп. та золотий хрестик 585 проби, вагою 2,1 г., вартістю 959 грн. 30 коп., знявши їх з шиї ОСОБА_11 , таким чином завдавши йому майнових збитків на загальну суму 4755 грн. 39 коп.
21 червня 2015 року в період часу з 04 год. до 07 год. перебуваючи разом зі ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у будинку останнього по АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що потерпілі заснули, з корисливих мотивів ОСОБА_8 таємно викрала зі столу в одній із кімнат належний ОСОБА_16 гаманець з його грошовими коштами в сумі 1500 грн., з банківською кредитною карткою ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок № НОМЕР_1 , а також з кишені куртки ОСОБА_17 , яка знаходилась в іншій кімнаті мобільний телефон «Lenovo A390», чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , вартістю 1400 грн., з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_4 .
Того ж дня, 21 червня 2015 року о 08 год. 06 хв. ОСОБА_8 з банкомату «Укрексімбанк», що по вул. Прибузькій, 14/1 у м. Хмельницькому, скориставшись викраденою у ОСОБА_16 кредитною банківською карткою ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок № НОМЕР_1 з відомим їй пін-кодом до неї, який був записаний на візитці, з корисливих мотивів, таємно викрала з рахунку картки кошти в сумі 500 грн., після чого картку залишила собі. Таким чином ОСОБА_8 завдала потерпілому ОСОБА_16 майнових збитків на загальну суму 2000 грн., а потерпілому ОСОБА_17 майнових збитків на суму 1400 грн.
ОСОБА_8 23 грудня 2015 року близько 02 год., перебуваючи у приміщенні кімнати № 8 готельно-ресторанного комплексу «Фортеця», що розташований по вул. Західно-Окружній, 15/1, у м. Хмельницькому, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_14 перебував у ванній кімнаті вищевказаного готельного номеру, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за нею ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрала з лівої задньої кишені штанів, які потерпілий залишив попередньо на ліжку даного готельного номеру, грошові кошти в сумі 2263 грн., заподіявши потерпілому майнових збитків на вказану суму.
15 січня 2016 року у нічний час, ОСОБА_8 перебуваючи за адресою проживання ОСОБА_12 по АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що ОСОБА_12 заснув, з корисливих мотивів таємно викрала належні йому ланцюжок з металу жовтого кольору вартістю 100 грн. із золотою підвіскою із зображенням «Святого Миколая», 585 проби, вагою 1,49 г., вартістю 716 грн., який знаходився на дверях шафи та мобільний телефон марки «Iphonе 4S», чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_5 , вартістю 3200 грн. Вказаними діями ОСОБА_8 заподіяла ОСОБА_12 майнових збитків на загальну суму 4016 грн.
16 квітня 2016 року близько 01 год., ОСОБА_8 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , яку винаймав ОСОБА_18 , скориставшись тим, що останній заснув на ліжку, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, з кишені куртки потерпілого, яка знаходилась в коридорі вказаної квартири, викрала грошові кошти в сумі 700 грн., чим спричинила потерпілому майнових збитків на вказану суму.
17 квітня 2016 року близько 17 год. ОСОБА_8 , перебуваючи на запрошення ОСОБА_19 у приміщенні кімнати № 1220 готелю «Поділля», що розташований по вул. Шевченка, 34 у м. Хмельницькому, в якій він проживав, скориставшись тим, що ОСОБА_19 вийшов з кімнати на балкон, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, таємно, з кишені куртки потерпілого, яка знаходилась на стільці у кімнаті, викрала грошові кошти в сумі 3500 грн., чим спричинила ОСОБА_19 майнових збитків на вказану суму.
ОСОБА_8 29 травня 2016 року о 03 год. 34 хв., перебуваючи у готелі «Центральний», що розташований по вул. Гагаріна 5, у м. Хмельницькому, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю користувача готельного номеру № НОМЕР_6 , що розміщений на третьому поверсі, через незачинені двері проникла у вказаний номер та з корисливих мотивів, таємно викрала належні ОСОБА_9 чоловічу барсетку чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 11000 грн., паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , три копії ідентифікаційного номера на ім'я останнього, електронний квиток на потяг сполученням Харків - Київ, (посадочний документ), на ім'я ОСОБА_9 , квитки на потяг сполученням Харків - Хмельницький на ім'я ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , чим завдала потерпілому майнових збитків в сумі 11000 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на те, що вона повністю визнала вину, щиро розкаялась, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодувала матеріальну шкоду потерпілому, в неї на утриманні малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за яким вимушена доглядати бабуся похилого віку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , як видно з її змісту, просить вирок суду змінити, в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України за викрадення належних потерпілому ОСОБА_27 коштів в сумі 1500 грн. кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням на неї обов'язків передбачених ст. 76 КК України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що стороною обвинувачення не доведений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме, не встановлена вартість мобільного телефону «Lenovo A390» потерпілого ОСОБА_17 , вартість телефону «Iphonе 4S» та прикрас потерпілого ОСОБА_12 , вартість викрадених у потерпілого ОСОБА_11 золотих виробів, товарознавча експертиза щодо вказаного майна слідчим та прокурором не призначалась і не проводилась. Вважає, що протоколи пред'явлення особи до впізнання від 12 березня 2015 року за участю потерпілого ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 складені з порушенням п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України. Епізод викрадення коштів ОСОБА_8 з гаманця потерпілого ОСОБА_16 є недоведеним, оскільки потерпілий у судовому засіданні не вказав точну суму коштів, яка в нього могла знаходитись у гаманці на час зустрічі з ОСОБА_8 . Апелянт вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що обвинувачена ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, активно сприяла розкриттю злочинів, щиро розкаялась, добровільно повернула частину викраденого, на її утриманні перебуває малолітній син.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, яка частково підтримала доводи поданої захисником апеляційної скарги, не підтримуючи своїх доводів в частині недоведення органом досудового розслідування розміру вартості викраденого мобільного телефону ОСОБА_17 , вартості телефону та прикрас потерпілого ОСОБА_12 , вартості викрадених в ОСОБА_11 золотих виробів, в решті апеляційну скаргу підтримала з наведених в ній підстав, а також підтримувала подану апеляційну скаргу обвинуваченої; пояснення обвинуваченої в підтримання доводів зміненої апеляційної скарги захисника та підтримувала подану нею особисто апеляційну скаргу; пояснення потерпілого ОСОБА_9 , який заперечував проти поданих апеляційних скарг захисника та обвинуваченої, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг захисника та обвинуваченої, вважав, що суд першої інстанції при визначенні остаточного покарання обвинуваченій не дотримався кримінального закону, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника задоволенню не підлягають, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині визначення остаточного покарання в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України слід змінити з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_8 у таємному викраденні чужого майна потерпілого ОСОБА_11 , в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 , у викраденні, привласненні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів (за епізодом викрадення, привласнення кредитної картки ОСОБА_16 ; в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в житло, вчиненому повторно, в потерпілого ОСОБА_9 , за викладених в вироку обставинах, грунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються учасниками процесу (за винятком викрадення грошових коштів в потерпілого ОСОБА_27 в сумі 1500 грн.), відтак вирок суду першої інстанції в тій частині, що не ніким не оспорюється, апеляційним судом не переглядається відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України.
Дії обвинуваченої ОСОБА_8 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України (як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_11 ), за ч. 2 ст. 185 КК України (як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за епізодами крадіжки майна потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 ), за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення, привласнення офіційного документу, вчинені з корисливих мотивів, за епізодом викрадення кредитної картки ОСОБА_16 ), за ч. 3 ст. 185 КК України, (як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в житло, вчинена повторно, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_9 .
Посилання в апеляційній скарзі захисника про наявність підстав для закриття кримінального провадження в частині засудження обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України за викрадення належних потерпілому ОСОБА_27 коштів в сумі 1500 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливості їх отримати, та невідповідність висновків суду щодо наявності в його діях ознак цього злочину, фактичним обставинам справи - безпідставні.
Покладені в основу вироку докази повністю викривають обвинувачену у вчиненні таємного повторного викрадення грошових коштів в сумі 1500 грн. у потерпілого ОСОБА_28 , твердження обвинуваченої та її захисника про наявність в справі обставин, що виключають настання відповідальності за крадіжку цих грошових коштів в ОСОБА_27 , були предметом перевірки суду першої інстанції та визнані такими, що не відповідають дійсності і вказують на намагання винної уникнути настання відповідальності.
Дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у викраденні 1500 грн. в ОСОБА_27 , обгрунтовано відхилив її показання в суді про невстановлення достатніх доказів для доведення її винуватості та вичерпання можливості їх отримати, що в потерпілого не було такої суми коштів при собі, навів у вироку належне мотивування своїх висновків.
Суд у вироку підставно послався на показання самої обвинуваченої, яка не оспорювала факту, що після знайомства з ОСОБА_27 та ОСОБА_17 поїхала до них додому, в ОСОБА_17 непомітно вкрала телефон з куртки, згодом зняла з картки 500 грн.
В суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_17 , ОСОБА_27 підтвердили факт викрадення в будинку по АДРЕСА_2 , куди вони приїхали з дівчиною, в якій впізнали обвинувачену, мобільного телефону в ОСОБА_17 , також потерпілий ОСОБА_27 підтверджував факт викрадення в нього грошових коштів в сумі 1500 грн., картки, з рахунку якої було знято 500 грн. В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_27 вказував, що в нього при собі були грошові кошти, зразу ж після вчинення злочину повідомляв правоохоронні органи про викрадення в нього 1500 грн. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що потерпілий міг витратити грошові кошти в розважальних закладах того дня, де витрачав свої кошти на придбання їжі та алкогольних напоїв при тому, що обвинувачена заперечувала факт крадіжки цих коштів) не можуть прийматись до уваги, зважаючи, що в суді першої інстанції потерпілий вказував, що в нього були ці грошові кошти, а за продукти харчування та напої розраховувався не тільки він, а й його брат ОСОБА_17 . За таких обставин твердження захисника та обвинуваченої про відсутність в провадженні доказів, які б свідчили про крадіжку коштів в сумі 1500 грн. в потерпілого, не приймаються до уваги. Обгрунтованих підстав сумніватись в показаннях потерпілого та свідка апелянти не наводять, не встановлено таких і апеляційним судом, доводи захисника, що висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях, не приймаються до уваги.
Доводи захисника про те, що протоколи пред'явлення особи до впізнання від 13 березня 2015 року за участю потерпілого ОСОБА_12 від 12 березня 2015 року за участю свідка ОСОБА_13 , не дають підстав вважати, що такі докази є недопустимим доказами, очевидно істотних порушень органом досудового розслідування при проведенні таких дій апелянт не наводить, не встановлено таких і апеляційним судом. Чинний КПК України не забороняє органу досудового розслідування проводити впізнання особи, яка не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого, під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 підтверджувала, що дійсно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 її впізнали, відтак твердження апеляційної скарги захисника про те, що вказані протоколи є недопустимим доказами з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 за вчинені нею кримінальні правопорушення, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинувачену.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Обираючи вид та строк покарання за вчинені обвинуваченою злочини, суд вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжким злочином та злочинами середньої тяжкості; обставинами, що пом'якшують її покарання, суд врахував, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнавала свою вину, розкаялась у своїх діях, має на утриманні малолітню дитину, а також відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин. Суд врахував, що обвинувачена раніше не судима, не працевлаштована, посередньо характеризується, перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом «епізодичне вживання наркотиків». Врахувавши всі обставини в сукупності, багатоепізодну злочинну діяльність обвинуваченої, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обвинуваченій за вчинені нею злочини, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України слід призначити покарання в виді позбавлення волі, в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинене, а також за ч. 1 ст. 357 КК України - в виді штрафу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, їй слід визначити остаточне покарання в виді позбавлення волі. Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів враховує також, що частину кримінальних правопорушень обвинувачена вчиняла в період притягнення її до кримінальної відповідальності, що вказує на її підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення, що давало суду першої інстанції дійти висновку, що її виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Суд першої інстанції при призначенні покарання в повній мірі врахував всі обставини, в тому числі ті, на які посилаються апелянти. Твердження апелянтів, що обвинувачена частково відшкодувала шкоду потерпілим не можуть прийматись колегією суддів до уваги як пом'якшуюча покарання обставина, зважаючи на ті обставини, що грошові кошти в сумі 400грн., сумка були повернуті потерпілому ОСОБА_9 , працівниками поліції при їх виявленні в обвинуваченої, а її сприяння слідству, що, на думку апеляційного суду, пом'якшує її покарання, не дає підстав для пом'якшення призначеного покарання. В сукупності з вищевказаними обставинами вказані обставини давали суду першої інстанції підстави для призначення покарання в виді позбавлення волі в межах санкцій, ближче до мінімальних.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянтів щодо можливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні обвинуваченій покарання, зважаючи на вищезазначені обставини провадження, що вона вчинила значну кількість епізодів злочинної діяльності, в тому числі і після викриття її за вчинення раніше вчинених злочинів, не вживала заходів з приводу відшкодування спричиненої потерпілим шкоди. З такими висновками погоджується колегія суддів, навіть з врахуванням наявності в обвинуваченої малолітньої дитини, наявності пом'якшуючих її покарання обставин, в тому числі додатково встановлених в апеляційному суді, в колегії суддів відсутні підстави для призначення їй покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що вони вказували в апеляційному суді. Обставини, які б вказували, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без відбування призначеного покарання, в провадженні відсутні.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з твердженням обвинуваченої та її захисника, що покарання в виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, є явно несправедливим покаранням внаслідок його суворості. Призначене покарання, яке слід відбувати реально, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
При визначенні остаточного покарання, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, суд в резолютивній частині вироку вказав, що визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та визначив остаточне покарання обвинуваченій в виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та штраф в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн., постановивши штраф згідно ст. 72 КК України виконувати самостійно. Рішення суду в частині визначення обвинуваченій остаточного покарання підлягає зміні, зважаючи, що положення ст. 72 КК України, на яку послався суд першої інстанції, регламентують, що основне покарання в виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів не підлягає складанню з іншими видами покарань та виконується самостійно, в той час як суд першої інстанції обрав принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, а не складання покарань.
Інші підстави для скасування чи зміни вироку суду в проваджені відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині визначення остаточного покарання.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_8 покарання в виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а обвинуваченою ОСОБА_8 - в той же строк з дня вручення її копії.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2