25 січня 2017 р.м. ОдесаСправа № 821/1333/16
Категорія: 12.3Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Димерлія О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 5730,24 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року вказаний позов задоволено шляхом стягнення з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів в сумі 5730,72 грн.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ОДУВС «По особовому складу» № 162 о/с від 06.11.2015 року згідно пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)) майора міліції ОСОБА_2 (М-054222), старшого чергового коменданта комендатури Херсонського факультету.
В матеріалах справи знаходиться копія трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1, в якій 06 листопада 2015 року вчинено запис № 7 «Звільнений з органів внутрішніх справ».
Також, судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2015 року між ОДУВС в особі ректора Користіна О.Є. та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, за яким працівник на підставі письмової заяви приймається на роботу до структурного підрозділу університету Херсонський факультет ОДУВС за професією (посадою) старший черговий з режиму ВОС.
Згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, наказом ОДУВС від 26.08.2016 року № 13 його звільнено із займаної посади 31.08.2016 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України (по закінченню трудового договору).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо несвоєчасного здійснення розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з ОДУВС середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм показав, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
При цьому, визначальними є юридично значимі обставини, такі як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідач не заперечував порушення ним термінів, встановлених ст. 116 КЗпП України, під час розрахунку з позивачем при звільненні та не зазначав про поважність причин їх недотримання, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача виникає обов'язок щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки цього розрахунку.
Посилання апелянта на те, що на відносини, що склалися між ним та позивачем не розповсюджуються норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, тобто норми цього Кодексу можуть застосовуватись до відповідних відносин в тій частині, що не визначені або не суперечать спеціальному законодавству, яке регулює відповідні трудові відносини.
Також, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, з огляду на те, що 07.11.2016 року позивач був прийнятий на роботу до ОДУВС та в період з 07.11.2016 року по 31.08.2016 року відповідач продовжував розраховуватись із позивачем, колегія суддів вважає, що позивач міг визначити остаточний обсяг своїх вимог саме після закінчення такого розрахунку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Димерлій
31 січня 2017 р.