20 січня 2017 р.Р і в н е 817/2053/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Рівненської митниці ДФС
про визнання протиправною бездіяльність та визнання протиправними дії , -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про коригування митної вартості товарів під час здійснення контролю правильності визначення митої вартості товарів за митною декларацією №204050003/2016/018305 від 13.10.2016; визнання протиправними дій щодо коригування митної вартості товарів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №204050003/2016/018305 від 13.10.2016.
В обґрунтування позову зазначає, що митним органом допущено протиправну бездіяльність та дії, що призвели до безпідставного завищення митної вартості товару. Вказує на те, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не надано декларанту письмової інформації про причини, за якими заявлена ним у декларації від 13.10.2016 № 204050003/2016/018305 митна вартість не може бути визнана; не було відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку з невірно проведеним декларантом розрахунком митної вартості або невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару (якщо таке мало місце); не надано письмового запиту для декларанта про надання додаткових документів та відомостей, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; не прийнято письмове (електронне) рішення про коригування митної вартості фактично сплачені ціні за транспортний засіб.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі з мотивів викладених у письмових запереченнях (а.с.34-35). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що митне оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу було здійснено за митною декларацією від 17.10.2016 № 204050003/2016/018533 за самостійно заявленим декларантом рівнем митної вартості товару, без винесення будь-яких рішень щодо коригування митної вартості товару. Відтак вважає, що відповідачем було дотримано процедуру митного оформлення імпортованого позивачем транспортного засобу, передбачену чинним законодавством, жодного порушення прав чи інтересів позивача не відбулось. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що 12.10.2016 ОСОБА_3 придбав у Німеччині легковий автомобіль марки Renault, моделі Espace, ідентифікаційний номер (номер кузова) VF1JKFKC647966505, тип кузова-універсал, чорного кольору, з дизельним двигуном, з робочим об'ємом циліндрів 1995 см.куб., потужністю 127 кВт, тип двигуна М9R, колісна формула 4Х2, загальна кількість місць для сидіння-5, 2012 року випуску за ціною 5000 євро, що підтверджується інвойсом від 12.10.2016 № 0610 (а.с.16) та митною декларацією країни відправлення від 13.10.2016 № 16DE535547475121E7 (а.с.21-22).
13.10.2016 представником декларанта для проведення митного оформлення отриманого товару в електронному вигляді подано митну декларацію форми МД-2 №204050003/2016/018305. Фактурна вартість товару згідно рахунку від 15.10.2016 № R7383920/2129001995/700200323 становить 5000 євро (а.с.10). В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено: 5000 євро, в графі 45 "коригування" вказано: 142 198,78 грн., в графі 23 "курс валюти": 28,439755 грн. (а.с.8-9).
До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) від 12.10.2016 № 0610 (а.с.16), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.12.2012 № ЕС8927014 (а.с.17-19), квитанцію про попередню оплату за ввезення транспортного засобу від 13.10.2016 № ПН2834 (а.с.14).
17.10.2016 представником декларанта для проведення митного оформлення отриманого товару була подана додаткова електронна митна декларація форми МД-2 № 204050003/2016/018533 з комплектом документів до неї: рахунком-фактурою (інвойсом) від 12.10.2016 № 06109 (а.с.16), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.12.2012 № ЕС8927014 (а.с.17-19), квитанціями про попередню оплату за ввезення транспортного засобу від 13.10.2016 № ПН2834, від 17.10.2016 № ПН3710 (а.с.14-15), актом про проведення фізичного огляду від 17.10.2016 (а.с.13), митною декларацією країни експорту від 13.10.2016 №16DE535547475121E7 (а.с.21-22), довідкою органу сертифікації від 17.10.2016 № 1260/4-16 (а.с.20), оригіналом акту митного огляду від 15.10.2016 № 205020101/2016/200601.
Митну вартість транспортного засобу визначено за резервним (шостим) методом. Зокрема, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено: 5000 євро, в графі 43 вказано код МВВ: 6, в графі 45 "коригування" вказано: 274 800,39 грн., в графі 23 "курс валюти": 28,46787400 грн. (а.с.11-12).
За результатами аналізу поданих для митного оформлення документів самостійно заявлений декларантом за митною декларацією від 17.10.2016 №204050003/2016/018533 рівень митної вартості відповідачем визнаний обґрунтованим та таким, що піддається обчисленню. Тому рішення про коригування митної вартості імпортованого товару чи про відмову у митному оформленні митним органом не приймалися.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частинами 1,2 ст.51 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Уразі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною першою статті 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Згідно з ч. 1 cт. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч. 2 ст.53 МК України є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, законодавцем регламентовано вичерпний перелік документів, що мають подаватись декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
В силу приписів частини 3 статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу відповідачем не було виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Оскільки, самостійно заявлена декларантом митна вартість на основі резервного методу згідно положень ст.64 МК України, визнана обґрунтованою та такою, що піддається обчисленню, підстави для невизнання заявленої митної вартості чи для її коригування у посадових осіб органів доходів і зборів були відсутні.
Згідно ч.6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Частиною 9 ст. 264 МК України передбачено, що орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
За змістом частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п.1.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, - рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.
У свою чергу, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Рівненською митницею ДФС жодних рішень про коригування ОСОБА_3 заявленої митної вартості ввезеного легкового автомобіля не приймалось.
З цього приводу представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вартість легкового автомобіля марки Renault, моделі Espace, ідентифікаційний номер (номер кузова) VF1JKFKC647966505 у сумі 274 800,39 грн., що заявлена у митній декларації від 17.10.2016 №204050003/2016/018533, визначена уповноваженою особою позивача за наслідками консультацій, проведених з посадовою особою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Митного кодексу України, за зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на органи доходів і зборів (заінтересованих осіб), органи доходів і зборів безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Митного кодексу України, консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень органів доходів і зборів.
Частиною 5 статті 21 Митного кодексу України передбачено, що не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані.
Та обставина, що заявлена позивачем митна вартість легкового автомобіля марки Renault, моделі Espace, ідентифікаційний номер (номер кузова) VF1JKFKC647966505 у сумі 274 800,39 грн., що заявлена у митній декларації від 17.10.2016 №204050003/2016/018533 саме за наслідками консультацій, проведених з посадовою особою відповідача, не знаходить свого підтвердження достатніми належними і допустимими доказами.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 21 Митного кодексу України, кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Митного кодексу України, предметом оскарження є:
1) рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;
2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;
3) бездіяльність - невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За приписами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється в особи лише у момент порушення або оспорення останнього.
Тобто, у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Отже, аналіз наведених норм та досліджених доказів у справі дає підстави вважати, що відповідачем не було порушено прав позивача при митному оформленні імпортованого транспортного засобу, яке було здійснено відповідно до митної декларації від 17.10.2016 № 204050003/2016/018533 за самостійно заявленим декларантом рівнем митної вартості, без винесення будь-яких рішень щодо коригування митної вартості товару.
Відтак, підстави для визнання неправомірними дій та бездіяльності Рівненської митниці ДФС відсутні, а заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову, - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гломб Ю.О.