Справа № 686/21456/16-а
17 січня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі
головуючої судді Мороз В.О.,
за участю секретаря Козельської Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хмельницького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій та інваліду 3 групи. В своєму позові позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій та інваліду 3 групи за 2016 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8990 грн.
Вказує, що він є учасником бойових дій та інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Зокрема, що згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій та інваліду повинна щорічно до 5 травня виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, що складає 11 300 грн. Проте, відповідач виплатив у 2016 році позивачу разову грошову допомогу у розмірі 2 310 грн., згідно Постанови КМУ від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Зазначає, що ст. 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Таку редакцію цієї норми, викладену в Законі України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано такою, що не відповідає Конституції України і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення. Таким чином, на час виникнення спірних відносин діяла редакція частини п'ятої ст. 12 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Водночас Кабінет Міністрів України у п.п.2 п. 1 Постанови № 141 від 02.03.2016 р. установив, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 920 грн. Тобто, у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу в 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України № 3551-ХІІ і Постанова Кабінету Міністрів України № 141. Тому, вважає, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році підлягає застосовуванню не Постанова КМУ № 141, а Закон України № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу, частина п'ята статті 12 якого передбачає виплату цієї допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Окрім того, позивач 21.09.2016 року звернувся до Департаменту соціальної політики Хмельницької міської ради із заявою вх. № 15602 про виплату не донарахованої різниці щорічної разової грошової допомоги у розмірі передбаченому законом, проте отримав відмову у наданні відповіді на звернення і тому позивач змушений звернутись до суду. Таку відмову вважає протиправною.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2016 року клопотання позивача про заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації задоволено та замінено на належного відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив заперечення проти позовних вимог, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня в залежності від розміру мінімальних пенсій за віком. Однак, Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до пункту 26 Прикінцевих перехідних положень Бюджетного кодексу України, а саме: установлено, що норми і положення статті 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги», ОСОБА_1 нараховано та виплачено, як учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в розмірі 920,00 грн. і ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, як орган місцевого самоврядування, в межах своєї компетенції, проводить лише адресні виплати після надходження відповідних цільових коштів із Державного бюджету України, а будь-яке корегування розміру виплати є прямим порушенням Конституції України та Бюджетного кодексу України, адже відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Тому, просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку із наступним.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни що підтверджується копією дублікату посвідчення серії Є №012477 від 12.09.2016 року, виданим ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради та перебуває на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
У 2016 року позивачу ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради як учаснику бойових дій була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 2310 грн. 00 коп.
21.09.2016 року позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Хмельницької міської ради із заявою про нарахування та виплату невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 3 групи за 2016 рік у сумі 5600 грн.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. ст. 12,13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин III групи - 2310 гривень.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Крім того, з урахуванням положень статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", статті 1 та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також визначених частиною третьою статті 28 цього ж Закону обмежень, а саме: непоширення мінімального розміру пенсії за віком, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, - Кабінет Міністрів України, встановивши оскаржуваною постановою розмір виплати разової грошової допомоги учасникам війни до 5 травня, як однієї із соціальних гарантій, діяв правомірно та на усунення прогалин у законодавчому регулюванні.
З огляду на викладене, у відповідача на момент звернення позивача із заявою про виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, не було правових підстав для вказаних виплат.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі про Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави. Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Таким чином, виплачуючи позивачу в 2016 року допомогу до 5 травня в розмірах, визначених постановою КМУ від 02.03.2016р. № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 2310 грн., діяло правомірно відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 69, 86, 160, 161, 163 КАС України, статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя