Копія
Справа № 822/490/17
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 лютого 2017 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кін-Так" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування постанов, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кін-Так" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу від 24.11.2016 та від 20.12.2016.
Згідно п.6 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 1 ст.181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду України від 24.02.2016 у справі №6-3077цс15.
Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічні висновки викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (із змінами та доповненнями).
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, суд прийшов до висновку, що позивач оскаржує постанови, винесені в ході виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2013 у справі №686/3952/13-ц.
Згідно ч.1 ст.383 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач є боржником по вищевказаному виконавчому провадженню в межах виконання рішення у справі №686/3952/13-ц, дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що реалізація позивачем свого права на судовий захист щодо дій та бездіяльності відповідача при здійсненні виконавчого провадження повинна відбуватись в порядку, визначеному ЦПК України. Спір виник з підстав вчинення виконавчих дій на виконання рішення загального суду в цивільному порядку, оскільки процес виконання судового рішення нерозривно пов'язаний зі справою, у якій суд надав захист.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Golder v. the United Kingdom", яке відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню судами як джерела права, наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками.
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Melnyk v. Ukraine", право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Передбачене ст.6 Конвенції право на справедливий суд в контексті формулювання "суду, встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення у справі "Sokurenko and Strygun v. Ukraine").
Тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.
Таким чином, Хмельницький окружний адміністративний суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції. Спір, з приводу якого позивач звернувся до суду має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір повинен розглядатися Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кін-Так" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування постанов.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративні справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/Д.А. Божук
"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук