іменем України
Справа № 126/3150/16-ц
Провадження № 2/126/101/2017
"30" січня 2017 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р.В.
секретар Дончик О. .А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" до ОСОБА_1, про стягнення коштів,-
17 серпня 2015 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Рідна" і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Renault Clio Symbol 1.4 (реєстраційний номер - АА 5840 ВВ).
12 жовтня 2015 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1. Відповідно до пункту 3.1 Договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків.
Слід зазначити, що згідно із рахунком на оплату фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 12 січня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає 36 885 грн. 41 коп.
У зв'язку з цим, згідно із умовами вищевказаного договору страхування ПАТ СК "Рідна" було визнано зазначену подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 885 грн. 41 коп.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статгею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушенні вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася вказана дорожньо-транспортна пригода та було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.
Таким чином, до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 885,41 грн.
У червні 2016 року представником страхової компанії відповідачу була направлена вимога про відшкодування завданих збитків з проханням сплатити відшкодування збитків, завданих з вини Відповідача у зв'язку із пошкодженням внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіля НОМЕР_1, однак на даний момент відповідні вимоги Позивача Відповідачем у добровільному (позасудовому) порядку не виконані.
Враховуючи вищенаведене, представник ПАТ "СК "Рідна" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна” компенсацію завданих збитків у розмірі 36 885,41 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 41 коп. та 1378,00 грн. сплаченого судового збору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином судовими повістками.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявних у ній доказах.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що 17 серпня 2015 року між ПАТ “Страхова компанія “Рідна" і ОСОБА_2 було укладено договір № AT 245/15 добровільного страхування наземного транспорту, згідно із яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Renault Clio Symbol 1.4 (реєстраційний номер - АА 5840 ВВ) (а.с.4).
12 жовтня 2015 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1. Відповідно до пункту 3.1 Договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків.
Згідно із рахунком на оплату фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 12 січня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає 36 885 грн. 41 коп. (а.с.15). Відповідно до вищевказаного договору страхування ПАТ СК "Рідна" було визнано зазначену подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування (а.с.18) та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 885 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 19167 від 13 січня 2016 року (а.с.20).
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року (а.с.13) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушенні вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася вказана дорожньо-транспортна пригода та було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1.
Таким чином, до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 885,41 грн.
У червні 2016 року представником страхової компанії відповідачу була направлена вимога про відшкодування завданих збитків (вихідний № 169/3 (3540) від 17 червня 2016 року, а.с. - 21) з проханням сплатити відшкодування збитків, завданих з вини Відповідача у зв'язку із пошкодженням внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Renault Clio Symbol 1.4 (реєстраційний номер - АА 5840 ВВ), однак на даний момент відповідні вимоги Позивача Відповідачем у добровільному (позасудовому) порядку не виконані.
Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що відповідач добровільно не сплатив страховій компанії матеріальну шкоду в порядку регресу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіляючи судові витрати суд виходить зі змісту вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, а саме стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 60, 61, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна” компенсацію завданих збитків у розмірі 36 885 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Страхова компанія "Рідна” 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.00 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Р. В. Хмель