760/15975/16-а
2-а/760/324/17
Солом'янський районний суд м. києва
23 січня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об?єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії, -
В вересні 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Правобережного об?єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016; зобов?язати відповідача - Правобережне об?єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому з 01.08.2016 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001, на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016 без обмежень розміру пенсії.; судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12.09.2001 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом?янському районі м. Києва, після реорганізації - Правобережне об?єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, і відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, в редакції Закону від 12.07.2001, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугою років в розмірі 90 відсотків від розміру її місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач вказує, що 03.09.2001 він був звільнений з роботи в органах прокуратури України (з посади старшого прокурора слідчого управління Головного управління військової прокуратури Генеральної прокуратури України), у зв?язку з виходом на пенсію за вислугою років.
01.08.2016 він звернувся до Управління із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі та відсотках відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016.
Проте, 22.08.2016 Управлінням відмовлено позивачу у проведенні перерахунку його пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 - у разі неприйняття до 01.06.2015 закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, з посиланням на те, що на цій підставі, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах визначених законом, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.
Позивач вважає, що вказана відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії є незаконною та необґрунтованою, такою, що грубо порушує його права, законні інтереси та норми Конституції України (а.с.3-8)
В судове засідання позивач не з?явився. Разом з тим, позивач направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.50)
Відповідач в судове засідання свого представника також не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.29), надіславши до суду письмові заперечення (а.с.31-34), в яких вказує, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 в разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, що призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Отже, на думку відповідача, вищезазначеним нормативно - правовим актом, а саме п. 5 Прикінцевих положень визначено, що з 01 червня 2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому переконаний, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах вищезазначеного Закону, не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.
Відповідач зазначив, що оскільки позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії 01.08.2016, надавши довідку про заробітну плату видану Генеральною прокуратурою України №18-1089 від 19.07.2016, то 22.08.2016 відповідачем обґрунтовано було надано відмову щодо перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України суд, дослідивши матеріали справи, проводить розгляд справи в порядку скороченого провадження.
Сторонами не заперечується, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом?янському районі м. Києва, після реорганізації - Правобережне об?єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві з 12.09.2001 та отримує пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинної на час призначення пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше
90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно ч.12 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинної на час призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
При цьому, при перерахунку позивачу пенсії відповідачем було застосовано ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 02.03.2015, згідно якої пенсія призначається та не перевищує розміру 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Суд вважає, що внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 02.03.2015 повинні застосовуватись до працівників при виході на пенсію після прийняття і вступу в законну силу вищевказаних змін, виходячи з наступного.
Статтею 22 Конституції України визначені права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, крім того передбачено, що конкретні права та свободи визначаються Законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинної на час призначення пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини 12, 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, виходжу із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року №21-445а13.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до відповідача, позивач просив зробити перерахунок пенсії, а тому, відповідач повинен був провести перерахунок, керуючись ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в чинній редакції Закону станом на день виходу позивачем на пенсію)
Посилання відповідача на внесені зміни до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», щодо призначення пенсії у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими тому, що він застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати ОСОБА_1 пенсію, згідно довідки Генеральної прокуратури України, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 26.07.2001 № 1789-ХІІ) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016.
Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.
Відповідно до вимог пенсійного законодавства, зокрема, частини четвертої статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Проте положеннями ст. 46 Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Таким чином, враховуючи задоволення вимог позивача в частині перерахунку пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 19.07.2016 в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати, на підставі частини 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу необхідно здійснювати без обмеження граничного розміру пенсії, та виплатити різницю в розмірі пенсії на минулий час, але не більше як за 12 місяців, а саме з 01.12.2015 по 01.08.2016, оскільки право на перерахунок пенсії позивач отримав ще у 2015 році (заробітна плата станом на 01.12.2015 становить 21 509,17 грн. - довідка Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016)
Керуючись вищевказаною нормою, суд приходить до висновку про необхідність визнання дій та рішення Управління від 22.08.2016 щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016, протиправними.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 17, 71, 159-163, 256 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Правобережного об?єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Правобережного об?єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016.
Зобов'язати Правобережне об?єднане Управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.08.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 26.07.2001 № 1789-ХІІ) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України №18-1089 від 19.07.2016.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: В.С. Кицюк