Провадження № 22-ц/774/400/17 Справа № 208/650/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 24
25 січня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Максюти Ж.І.,
при секретарі - Черкас Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року по справі за позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У січні 2015 року Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (далі - КП «Дніпродзержинськтепломережа») звернулося до суду із вказанимпозовом, у якому просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 10975 грн. 80 коп., посилаючись на те, що через часткову несплату відповідачем послуг з теплопостачання його квартири №13, що знаходиться в будинку № 65 по пр-ту Леніна в м. Дніпродзержинськ, за період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 10975 грн. 80 коп., яку відповідач відмовляється погашати, а тому просили задовольнити позов.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Отаннім рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Дніпродзержинськтепломережа» суму заборгованості за послуги теплопостачання в період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року включно в розмірі 10975 грн. 80 коп. та 243 грн. 60 коп. на відшкодування судового збору (а.с. 118).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, через свого представника, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, визнавши відсутність надання послуг з опалення в її квартирі з 2006 року і до теперішнього часу, та скасувати нараховану суму в розмірі 10975 грн. 80 коп., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (а.с. 122).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Цим вимогам закону рішення суду відповідає.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є зареєстрованою та мешкає за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т. Леніна, 65, кв.13, яка забезпечується тепловою енергією та гарячого водопостачання, яке надає КП «Дніпродзержинськтепломережа», а відповідно до розрахунку суми заборгованості за теплову енергію та гараче водопостачання відповідачка має заборгованість з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року в сумі 10975 грн. 80 коп. (а.с. 4-6).
Згідно копії договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного 19 січня 2009 року між відповідачем та позивачем, останній взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач взяла на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (а.с.28).
Відповідно до ст. 67 ЖУ Української РСРплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (ч. 1 ст. 68 ЖК Української РСР).
Згідно з п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Згідно з п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
При цьому згідно з п. п. 33-39 Правил факт неналежного надання або ненадання послуг виконавцем фіксується в акті-претензії, який складається у двох примірниках - по одному для споживача та виконавця.
Крім того, судами встановлено, що передбаченого пунктами 33-39 вищевказаних Правил акта претензії, який би підтверджував факт неналежного надання або ненадання послуг позивачем відповідачу суду не надано.
При цьому встановлено, що представниками позивача було проведено обстеження системи опалення квартири відповідача, при здійсненні якого встановлено, що внутрішньобудинкова система опалення працює, всі транзитні трубопроводи (стояки) знаходяться у робочому стані.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальна послуги» (далі - Закон) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 25 Закону управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично наданих послуг у повному обсязі.
Предметом регулювання Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Контитуції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Разом із тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно із частинами першою та третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Установлено, що в період з грудня 2007 року по січень 2015 року КП «Дніпродзержинськтепломережа» нараховано борг зі сплати за житлово-комунальні послуги в розмірі 10 975 грн. 80 коп. ОСОБА_2 періодично за вказаний період здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги та останній платіж здійснено було у жовтні 2009 року (а.с. 5).
А також, з наданих до апеляційного суду документів вбачається, що КП «Дніпродзержинськтепломережа» у квітні 2012 року зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості по оплаті за теплопостачання та 09 квітня 2012 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська було видано судовий наказ про стягнення заборгованості за вказані послуги в сумі 5460 грн. 30 коп., яка виникла з 01 листопада 2007 року по 01 березня 2012 року, а в подальому 28 вересня 2012 року вказаний судовий наказ було скасовано (а.с. 140-146), а до суду із вказаним позовом позивач звернувся 23 січня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому позивачем цей строк не пропущено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги, про те, що позивач неналежним чином виконує свої обов'язки по договору, а саме належним чином не надає послуги з теплопостачання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачкою таких доказів невиконання позивачем договору, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК Уцкраїни, надано не було.
Крім того, з копій актів обстеження внутрішньодомової системи опалення, наданих відповідачкою (а.с. 25-27), вбачається, що у 2007 році та у 2009 році температура в квартирі відповідачки в опалюваний період була нижчьою від відповідних нормативів, проте остання не зверталася до позивача із письмовою заявою для проведення перерахунку за ненадані, або надані у неповному обсязі послуги, а також відповідачка не вчиняла дій, щодо усунення виявлених несправностей санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання, що вийшло з ладу, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року про затвердження «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення» та рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 17 травня 2005 року №386, саме на споживача покладено обов'язок з обслуговування та утримання опалювальних приладів в своїй квартирі, а тому ці доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.309 ЦПК України підстави для скасування або його зміни.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3- відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
ОСОБА_4