ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22.09.2009 р. 16:55 № 12/40-09
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної митної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
В суді представник позивача позов підтримав та враховуючи змінені позовні вимоги, просив:
- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.09.2008 року ВП№7377593, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнком Р.В. та затверджену заступником директора Департаменту державної виконавчої служби -начальником Відділу примусового виконання рішень Миронюком І.В.;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження, відкритого за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.09.2008 року ВП № 7377593, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнком Р.В.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що були наявні обставини, які ускладнювали виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси, на виконання якого відкрито виконавче провадження ВП №7377593, тому постанова про стягнення з боржника виконавчого боргу від 05.09.2008 року ВП№7377593, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнком Р.В. прийнята всупереч законодавства України, підлягає скасуванню та не повинна виконуватись.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що оскаржена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем відповідно до вимог законодавства України, а тому підлягає виконанню.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Малиновським районним судом міста Одеси 14.03.2008 року винесена постанова по справі №2а-72/08 за позовом Павлова Сергія Валентиновича до Державної митної служби України про визнання протиправними дії Голови Державної митної служби України щодо звільнення Павлова Сергія Валентиновича з посади заступника начальника Придунайської митниці, скасування наказу Голови Державної митної служби України та визнання протиправною бездіяльність Голови Державної митної служби України по непрацевлаштуванню Павлова Сергія Валентиновича на посаді заступника начальника, а також про працевлаштування Павлова Сергія Валентиновича на посаді заступника начальника митниці в системі органів Державної митної служби України, якою позов задоволено частково.
На виконання вищезазначеної постанови Малиновським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист від 14.03.2008 року №2а-72/08.
На підставі вищевказаного виконавчого листа від 14.03.2008 року, 07.05.2008 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Роєнком Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження із наданням семиденного строку для добровільного виконання рішення.
Листом від 28.05.2008 року Державна митна служба України звернулась до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила звернутись до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про роз'яснення способу і порядку виконання постанови від 14.03.2008 року №2а-72/08, а також зупинити виконавче провадження.
Вищезазначене визнано сторонами, в судовому засіданні не оскаржувалось.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Голови Державної митної служби України від 11.06.2008 року №1014-к «За номенклатурою посад Голови Служби»Павлов Сергій Валентинович призначений на посаду заступника начальника Куп'янської митниці.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в строк встановлений державним виконавцем, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14.03.2008 року №2а-72/08 позивачем не було виконано.
У зв'язку із порушенням позивачем строку, що наданий для добровільного виконання даного рішення Малиновського районного суду міста Одеси, державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.09.2008 року ВП№7377593.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що рішення суду ухвалене іменем України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»визначені виконавчі документи, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
Згідно ч. 1 ст.5 вищезазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
В силу ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами та надав позивачу строки для добровільного виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
За таких обставин, державний виконавець у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до ч. 7 вищевказаної статті Закону України «Про виконавче провадження»у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.
Тому суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та виділені окремого виконавчого провадження діяв на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Отже, твердження позивача є необґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на нори законодавства України.
Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.
Як вже зазначалось, пунктом 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Проблема виконання судових рішень є однією з головних проблем у системі правосуддя України. Це підтверджує той факт, що переважна більшість рішень Європейського Суду з прав людини проти України стосується питання невиконання судових рішень. Так, наприклад, звертається увага на рішення у справах Войтенко проти України, Жовнір проти України, Шмалько проти України, Ромашов проти України, Півень проти України тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову Державні митній службі України -відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.