ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
07.08.2009 р. № 2а-6555/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастель», про скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовами до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастель», про скасування постанови.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишина Ю.Б. про накладення штрафу від 27.04.2009 року ВП №11516559. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач не надав можливості позивачу виконати судове рішення в добровільному порядку, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Також зазначив, що постанова про накладення штрафу від 27.04.2009 року направлена на адресу позивача супровідним листом від 05.05.2009 року, з порушенням строку звернення до суду з адміністративним позовом на дії ДВС, наполіг на поновленні строку звернення до суду.
Представник відповідача позов не визнав, зазначив що у позивача було достатньо часу для добровільного виконання рішення суду. Крім того, наполіг на відмові у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пастель» про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлена належним чином, свого представника до суду не направила, жодних пояснень до суду не надала.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
Донецьким окружним адміністративним судом 08.11.2007 року прийнята постанова по справі №2-а-3623/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пастель»до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про зобов'язання надати спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами: геологічне вивчення, в т.ч. дослідно-промислова розробка на Дідковицькому-1 родовищі гранітів в Коростенському районі Житомирської області.
На виконання вищезазначеної постанови Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 11.07.2008 року №2-а-3623/07.
На підставі вищевказаного виконавчого листа від 11.07.2008 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2009 року ВП №11516559, із наданням семиденного строку для добровільного виконання рішення, з моменту отримання даної постанови.
16.03.2009 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2009 року, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції. У наданий державним виконавцем семиденний строк, позивач добровільно рішення суду не виконав.
У зв'язку із тим, що позивач добровільно не виконував рішення суду, 12.03.2009 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ винесена вимога до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в п'ятиденний строк надати інформацію у письмовому вигляді про наслідки виконання вищезазначеного виконавчого листа від 11.07.2008 року.
27.04.2009 року державним виконавцем винесена вимога до позивача, в якій зазначено, що станом на 27.04.2009 року рішення суду боржником не виконано та надано позивачу п'ятиденний строк для надання інформації у письмовому вигляді про наслідки виконання рішення.
27.04.2009 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. винесено постанову про накладення штрафу ВП №11516559.
Вищезазначена постанова від 27.04.2009 року разом із супровідним листом від 05.05.2009 року була направлена на адресу позивача. Зазначену постанову про накладення штрафу позивач отримав 18.05.2009 року, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища України листом від 11.06.2009 року №25/08-2-334 повідомило відповідача, що вищезазначене рішення фактично виконано.
01.07.2009 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Хомишиним Ю.Б. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №11516559.
Вищезазначені обставини визнані учасниками процесу, в суді не оспорювалися.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень КАС України даний спір відноситься до окремих категорій адміністративних справ.
Стаття 181 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк.
Тому, враховуючи вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом з моменту отримання оскаржуваної постанови, а саме з 18.05.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до суду 23.06.2009 року.
Отже, постанова державного виконавця оскаржена із пропуском строку, зазначеного у ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наполіг на відмові у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Керуючись ч. 1 ст. 100 та п. 1 ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне відмовити позивачеві у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Разом з тим, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень і своїми діями не порушив положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. До таких заходів належить видання постанов про відкриття виконавчого провадження, а за певних умов постанов про стягнення виконавчого збору і постанов про стягнення витрат, та здійснення самого виконавчого провадження. Такі дії державних виконавців є основою функціонування державної виконавчої служби, тож визнаватися протиправними не можуть. Тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат є правомірними.
Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження позивач не виконав рішення суду у добровільному порядку. Звертається увага на те, що рішення суду було виконано позивачем після того, як державний виконавець виніс вимоги та постанову про накладення штрафу. Тобто з дня отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження -16.03.2009 р. та фактичного виконання позивачем рішення -11.06.2009 р. пройшло майже три місяці. Тому суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу, діяв на підставі та у спосіб передбачений положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача є необґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на порушення позивачем строку звернення до суду.
Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову та поважності причин пропуску строку звернення до суду не навів, тому клопотання представника про поновленні строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу на пункт 5 статті 124 Конституції України, яким передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Проблема виконання судових рішень є однією з головних проблем у системі правосуддя України. Це підтверджує той факт, що переважна більшість рішень Європейського Суду з прав людини проти України стосується питання невиконання судових рішень. Так, наприклад, звертається увага на рішення у справах Войтенко проти України, Жовнір проти України, Шмалько проти України, Ромашов проти України, Півень проти України тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову Міністерству охорони навколишнього природного середовища України -відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.