79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.01.2017р. cправа№ 914/3065/16 за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ”, м. Новий Розділ Львівської області
про стягнення 6 210, 29 грн.
cуддя Юркевич М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник
від відповідача: ОСОБА_2 - представник
На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” про стягнення 5 766,70 грн. пені та 443,59 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 05.12.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 20.12.2016 р.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 20.12.2016р., 03.01.2017р. та 24.01.2017р.
В судових засіданнях представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях по суті спору. Крім того, у відзиві відповідач при прийнятті рішення просив суд в порядку п.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені, враховуючи тяжке фінансове становище товариства та ступінь виконання основного зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:
02.12.2014р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (відповідачем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2110/15-БО-21/ПТ, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, ввезений на митну територію України або природний газ, видобутий на території України, а відповідач взяв на себе зобов'язання приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу у власність природного газу на суму 7 468 466,52 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Як стверджує позивач, відповідач повністю розрахувався за поставлений згідно договору газ, однак здійснював платежі несвоєчасно з порушенням строку встановленого договором.
Так, згідно розрахунку наданого позивачем, суму боргу в розмірі 674 630,45 грн. відповідачем було погашено лише 23.02.2015р., а за умовами договору остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Вказана сума заборгованості за спірним договором була зарахована позивачем в рахунок погашення, у зв'язку з переплатою відповідачем станом на 01.01.2015р. за газ, на підставі заяви самого відповідача про таке зарахування.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що відповідач клопотав про зарахування суми переплати в рахунок погашення заборгованості по спірному договору після 14 числа місяця, а позивач отримав відповідний лист - 23.02.2015р., то останнім за період прострочення (з 15.02.2015р. по 22.02.2015р.) було нараховано відповідачу 443,59 грн. 3% річних та 5 766,70 грн. пені.
У своєму відзиві відповідач стверджував, що станом на початок 2015р. у нього існувала переплата за поставлений позивачем газ у розмірі 1 278 540,71 грн., а про зарахування відповідної суми боргу в розмірі 674 630,45 грн. була зроблена відповідна заява від 16.02.2015р.
Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:
Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
В силу приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №2110/15-БО-21/ПТ від 02.12.2014р.
Судом встановлено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений газ згідно спірного договору,однак суму в розмірі 674 630,45 грн. було погашено лише 23.02.2015р., а за умовами договору такий розрахунок мав бути здійснений до 14 числа місяця включно.
Крім того, в судовому засіданні дійсно було встановлено наявність переплати у відповідача перед позивачем за поставлений газ станом на 01.01.2015р. в сумі 1 278 540,71 грн., однак зарахування із цієї суми в рахунок погашення боргу в розмірі 674 630,45 грн. відбулося лише 23.02.2015р. на підставі заяви відповідача.
З огляду на вищенаведене, позивач підставно за період прострочення (з 15.02.2016р. по 22.02.2016р. здійснив нарахування відповідачу 3% річних та пеню.
Разом з тим, суд вважає твердження відповідача стосовно відсутності заборгованості перед позивачем за спірний період, у зв'язку з наявністю переплати за газ станом на 01.01.2015р. - помилковим, з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4.6 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1580, у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Як встановлено судом, вимога відповідача була надіслана позивачу тільки 17.02.2015р., про що свідчить долучений до матеріалів справи лист з поштовою квитанцією про відправку. В той же час, розрахунковим періодом, як вже зазначалося вище, є 14 число місяця (включно). Отже, відповідач навіть за наявності переплати повинен був і міг відправити вказану вимогу про зарахування в межах розрахункового періоду, тобто до 14.02.2015р, а натомість, в порушення строку встановленого договором, просив про таке зарахування вже після 14 числа.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що без його волевиявлення, позивач не має права зараховувати переплачену суму коштів в рахунок погашення тої чи іншої заборгованості згідно договірних зобов'язань.
А тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві просив суд при прийнятті рішення у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 100%, яка нарахована позивачем в сумі 5 766,70 грн. Обгрунтовуючи дану вимогу відповідач не заперечує факту прострочення ним термінів оплати поставки газу, однак просить врахувати суд важке матеріальне становище підприємства, що підтверджується фінансовим звітом станом на січень 2015р. (а.с. 68-72).
Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
ГПК України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 зазначено, що господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача (у матеріалах справи відсутні докази про розмір завданих позивачу збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору), ступінь виконання зобов'язання відповідачем за договором - повне погашення суми основного боргу.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено тяжке матеріальне становище підприємства, про що свідчить долучений до справи фінансовий звіт (а.с. 68-72).
Суд також звертає увагу на те, що відповідач здійснює надання послуг з теплопостачання споживачам, бюджетним установам.
Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що в ході судового розгляду було встановлено факт наявності коштів на рахунку у позивача станом на 01.01.2015р. (враховуючи переплату відповідача за поставлений газ), однак зарахування їх в рахунок погашення заборгованості по даній справі відбулося з причин відправлення заяви відповідача про таке зарахування з порушенням строку розрахункового періоду. Даний факт підтверджує не понесення позивачем якихось необґрунтованих та суттєвих втрат та збитків у зв'язку з простроченням оплати за газ у спірний період.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2 883,35 грн.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, з урахуванням зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%.
Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43,33,34,44,49,82,84,85 ГПК України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволити частково.
2. Зменшити розмір нарахованої та підлягаючої до стягнення з відповідача пені на 50%.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” (адреса: 81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 33525073) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 443,59 грн. 3% річних, 2 883,35 грн. пені та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.02.2017р.
Суддя Юркевич М. В.