ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
24.01.2017 справа № 910/9741/13
За заявою Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі
керуючого санацією Філевського О.В.
до ОСОБА_2
ОСОБА_3
про визнання договору недійсним в межах справи № 910/9741/13
За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Залар"
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
(ідентифікаційний код 24964464)
про визнання банкрутом
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від заявника Філевський О.В. - керуючий санацією боржника, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - предст. за дов.,
від відповідача 1 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - предст. за дов.,
від відповідача 2 ОСОБА_3
Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.13 порушено провадження у справі та призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Швачку С.В.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 17.04.14 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 119.833.201, 67 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.15 продовжено строк процедури розпорядження майном у справі № 910/9741/13 та повноваження розпорядника майна боржника на два місяці, тобто до 17.02.16.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.16 введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Тищенко О.І., а розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ковезу А.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.16 затверджено план санації боржника.
05.10.16 від Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. надійшла заява про визнання договорів недійсними в межах справи № 910/9741/13.
05.10.16 від Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. надійшло клопотання про витребування доказів від дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс".
Враховуючи викладене вище, розгляд заяви призначено на 10.11.16.
ОСОБА_2, у судовому засіданні, надав суду відзив на заяву в межах справи № 910/9741/13.
Керуючий санацією боржника, у судовому засіданні, заявив усне клопотання про виклик в наступне судове засідання Степаненка О.Б. та арбітражного керуючого Швачку С.В., яке задоволено судом.
Ухвалою господарського суду міста Києва 10.11.16 відкладено розгляд заяви на 01.12.16.
ОСОБА_3, у судовому засіданні, надала суду відзив на заяву в межах справи № 910/9741/13.
Ухвалою господарського суду міста Києва 01.12.16 відхилено клопотання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. про витребування доказів від СПД ОСОБА_12, задоволено клопотання Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. про витребування доказів від дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" та відкладено розгляд заяви на 24.01.17.
18.01.17 від представника ОСОБА_2 надійшов додатковий відзив на позовну заяву про визнання договору недійсним.
18.01.17 від представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про виклик посадової особи для подачі пояснень.
20.01.17 від дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.12.16.
Дослідивши матеріали справи, суд визнав за доцільне відхилити клопотання представника ОСОБА_2 про виклик посадової особи для подачі пояснень, як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Керуючий санацією боржника, у судовому засіданні, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування додаткових документів, яке відхилено судом, як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.
У судовому засіданні, розглянувши заяву Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. про визнання договорів недійсними в межах справи № 910/9741/13 та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Державне підприємство "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. (надалі - заявник) в поданій заяві просить суд визнати недійсними договір від 02.03.15 про надання послуг укладений між ОСОБА_3 та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія", договір від 02.03.15 про надання послуг укладений між ОСОБА_2 та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія", а також додаток № 1 від 03.08.16 до договору від 02.03.15 про надання послуг укладеного між ОСОБА_2 та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія".
На думку заявника вищезазначені договори укладенні помилково, а додаток до договору є недійсним по своїй суті.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали суду відзиви та заперечення з додатковими поясненнями на заяву в межах справи № 910/9741/13, в яких зазначили про неможливість її задоволення, у з в'язку з її не обґрунтованістю та просили суд відмовити в її задоволенні.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи № 910/9741/13 в їх сукупності, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України, передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Зокрема, відповідно до зазначеної норми законодавець встановив наступні обов'язкові умови для чинності правочину:
-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
-правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що укладення договору про відступлення права вимоги прямо передбачено статтею 512 Цивільного кодексу України.
Стосовно наведених заявником доводів щодо помилково укладення вищезазначених договорів слід звернути увагу, на наступне.
По-перше, як зазначалось вище, укладення господарського договору відбувається на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд буд-які умови договору, в тому числі вартість такого договору.
По-друге, законодавство не забороняє керівнику боржника, повноваження якого, визначені статутом підприємства, укладати договори з фізичними особами про надання послуг.
По-третє, договори виконувалися належним чином, що підтверджується наявними актами про надання послуг, що містяться в матеріалах справи.
Щодо надання боржником ОСОБА_2 в користування автомобіля для виконання покладених на нього обов'язків, суд не вбачає підстав для визнання його не дійсним, оскільки ремонт автомобіля проводився за рахунок ОСОБА_2, що підтверджується розрахунками вартості, а правомірність використання автомобіля не суперечила інтересам боржника.
Також, слід зазначити, що лише факт порушення справи про банкрутство боржника не є свідченням неможливості погашення ним заборгованості перед кредиторами. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено комплекс заходів, які направлені в першу чергу саме на відновлення платоспроможності боржника, якому не заборонено використовувати належне йому майно для здійсненя поточної господарської діяльності.
Крім того, відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Слід зазначити, що у випадку порушення питання про визнання недійсним правочину з підстав передбачених статтею 232 Цивільного кодексу України позивач має довести наявність факту зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
У визнанні правочину недійсним з підстав передбачених статтею 232 ЦК доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Підстава для визнання правочину недійсним з підстав передбачених статтею 232 ЦК стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника.
При цьому, представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені договори укладено в.о генерального директора Державному підприємству "Українська авіаційна транспортна компанія" Степаненко О.Б., повноваження якого, визначені статутом підприємства, який мав право на укладання відповідних договорів та підписання актів про надання послуг.
Згідно приписів ст. 34 Господарського кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського кодексу України, позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 ГПК України законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита покладаються на заявника.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що подана заява не підлягає задоволенню.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 10, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Клопотання представника ОСОБА_2 про виклик посадової особи для подачі пояснень - відхилити.
2.Усне клопотання керуючого санацією боржника про відкладення розгляду заяви в межах справи 910/9741/13 - відхилити.
3.Відмовити Державному підприємству "Українська авіаційна транспортна компанія" в особі керуючого санацією Філевського О.В. у задоволені заяви про визнання договорів недійсними в межах справи № 910/9741/13.
4.Копію ухвали надіслати сторонам та голові комітету кредиторів.
Суддя М.В. Пасько