Справа № 359/9625/16-ц
Провадження № 2/395/734/2017
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
19 січня 2017 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Вознюка С.М.,
при секретарі Айрапетян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду без технічної фіксації цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
05.12.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на ? його частину.
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним. Із ОСОБА_3 позивач на початку 1984 року стали проживати спільно однією сім'єю. На той час власного житла позивач не мала, тому переїхала на проживання до ОСОБА_3 у належний йому житловий будинок № 48. що розташований у м. Бориспіль по вул. Робоча.
Влітку 1984 року вона завагітніла і 14 вересня 1984 року вони з ОСОБА_3 офіційно зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Житловий будинок у якому вони мешкали був збудований у 1946 році. У будинку не було ні води, ні газу, ні каналізації. У ньому не було жодних зручностей для проживання, тим паче з грудною дитиною. Тому з огляду на вагітність позивачки вони прийняли рішення перебудувати будинок та обладнати його усіма необхідними зручностями для проживання.
Рішенням виконкому Бориспільської міської Ради народних депутатів № 95 від 7.05.1984 року було надано дозвіл на будівництво гаража, у межах даної садиби, площею 18 м. кв. а рішенням № 155 від 3 вересня 1984 року надано дозвіл на перебудову вказаного житлового будинку.
Протягом 1984-1986 років вони спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів здійснили перебудову вказаного будинку, знісши стару будівлю, а на її місці збудували новий житловий будинок із прибудовою, загальною площею 53,7 кв. м.
Будівництво будинку розпочалося із нового бетонного фундаменту, стіни збудовано із цегли, перекриття дерев'яні, покриті шифером. У 1985 році у будинок провели газ, поставили газовий котел, зробили водяне опалення, а у 1986 році пробили на подвір'ї свердловину та провели у будинок воду й каналізацію. Також збудували новий гараж, площею 18 кв. м., погріб, а старий сарай знесли.
На підставі акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконкому Бориспільської міської Ради народних депутатів від 7 липня 1986 року, збудований ними житловий будинок, загальною площею 53.7 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Робоча, 48 у м. Бориспіль прийнято в експлуатацію.
У подальшому Бориспільським міжміським БТІ надано висновок про можливість оформлення права власності на перебудований житловий будинок за вказаною адресою на ім'я чоловіка позивача ОСОБА_3 4 серпня 1986 року виконавчим комітетом Бориспільської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 109 про оформлення права власності на вказане домоволодіння на ім'я ОСОБА_3 На підставі цих документів 18 серпня 1986 року ОСОБА_3 видано свідоцтво № 4959 про право власності на вказане домоволодіння.
Фактично на місці старого будинку площею 31,2 м. кв. був збудований новий житловий будинок площею 53,7 м. кв. У вказаному будинку позивач зареєстрована з 1988 року і по даний час. Увесь цей час вона проживала у даному будинку, обслуговувала його, підтримувала у задовільному стані. Рішенням Бориспільського міського суду від 19 жовтня 2000 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано.
Проте, позивач продовжувала весь час проживати у будинку, де мешкає і донині. ЇЇ колишній чоловік також проживав у цьому ж будинку проте у окремій кімнаті, так як можливості роз'їхатись у них не було. Незважаючи на розірвання шлюбу, у 2009 році позивач за власні кошти замінила газовий котел, в 2012 році замінила дерев'яні вікна металопластиковими, а в 2013 ропі зробила у ванній кімнаті ремонт (облицьовано стіни керамічною плиткою, встановлено унітаз, замінено ванну).
Тому позивач вважає, що набула право на визнання даного домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. З огляду на тяжкий стан здоров'я ОСОБА_3, позивач з ним не встигли здійснити реєстрацію на її ім'я права власності на ? частину від цього майна, так як 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що фактично складається із ? частини від вказаного домоволодіння.
Проте, з огляду на ту обставину, що до цих пір право власності на будинок зареєстровано за її колишнім чоловіком, відповідно цілий будинок і підлягатиме спадкуванню. Єдиним спадкоємцем за законом є їх спільна дочка ОСОБА_2. Спадщину після смерті батька відповідач прийняла подавши про це відповідну заяву нотаріусу. У зв'язку з цим у нотаріуса немає перешкод видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на увесь будинок.
Однак позивач вважає, що цим буде порушено її право власності на ? частину домоволодіння, а тому воно підлягає захисту у судовому порядку.
З цього приводу позивач просила позов задовольнити та визнати а нею ? частину домоволодіння.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав письмову заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, обставини справи підтвердив. Крім того надав відомості стосовно вартості спірного домоволодіння та просив при постановленні рішення стягнути з відповідача в дохід держави недоплачену позивачем суду судового збору.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, однак надала письмову заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила розглянути справу без її участі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви позивач познайомилася з ОСОБА_3 у 1980 році. Протягом чотирьох років зустрічалися, а на початку 1984 року стали проживати спільно однією сім'єю. На той час власного житла позивач не мала, тому переїхала проживати до ОСОБА_3 у належний йому житловий будинок № 48, що розташований у м. Борисполі по вул. Робоча.
14 вересня 1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 офіційно зареєстрували шлюб, оскільки позивач завагітніла. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с. 4-6)
Як зазначила позивач в своїй позовні заяві, житловий будинок у якому вони мешкали був збудований у 1946 році, у ньому не було ні води, ні газу, ні каналізації, не було жодних зручностей для проживання, тим паче з грудною дитиною. Тому з огляду на вагітність позивачки вони з чоловіком прийняли рішення перебудувати будинок та обладнати його усіма необхідними зручностями для проживання.
Рішенням № 155 від 3 вересня 1984 року ОСОБА_3 надано дозвіл на перебудову житлового будинку №48 по вул. Робоча в м. Борисполі Київської області. (а.с.15)
Рішенням виконкому Бориспільської міської Ради народних депутатів № 95 від 07.05.1984 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво гаража, у межах даної садиби, площею 18 м. кв. (а.с. 18)
Протягом 1984-1986 років позивач з чоловіком ОСОБА_3 спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів здійснили перебудову вказаного будинку, знісши стару будівлю, а на її місці збудували новий житловий будинок із прибудовою, загальною площею 53,7 кв. м.. Будівництво будинку розпочалося із нового бетонного фундаменту, стіни збудовано із цегли, перекриття дерев'яні, покриті шифером. У 1985 році у будинок провели газ, поставили газовий котел, зробили водяне опалення, а у 1986 році пробили на подвір'ї свердловину та провели у будинок воду й каналізацію. Також збудувати новий гараж, площею 18 кв. м., погріб, а старий сарай знесли.
На підставі акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконкому Бориспільської міської Ради народних депутатів від 7 липня 1986 року, збудований ними житловий будинок, загальною площею 53.7 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Робоча, 48 у м. Бориспіль прийнято в експлуатацію.(а.с.19)
У подальшому Бориспільським міжміським БТІ надано висновок про можливість оформлення права власності на перебудований житловий будинок за вказаною адресою на ім'я ОСОБА_3М.(а.с. 20)
4 серпня 1986 року виконавчим комітетом Бориспільської міської Ради народних депутатів прийнято рішення № 109 про оформлення права власності на вказане домоволодіння на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 21)
18 серпня 1986 року ОСОБА_3 видано свідоцтво № 4959 про право власності на домоволодіння за адресою: київська область, м. Бориспіль, вул. Робітнича, 48. (а.с. 22).
Відповідно до ст. 25 КЗпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнано судом спільною сумісною власністю подружжя. Аналогічні положення містяться у ст. 62 СК України.
Таким чином, внаслідок спільних трудових зусиль та спільних грошових витрат позивача та її чоловіка ОСОБА_3, житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що належав останньому на праві особистої приватної власності, істотно збільшився у своїй цінності. Фактично на місці старого будинку площею 31,2 м. кв. ними був збудований новий житловий будинок площею 53,7 м. кв., на подвір'ї збудований погріб.
Даний факт також підтвердила і відповідач у своїй письмовій заяві, зазначивши, що дійсно спірний житловий будинок, господарські будівлі та споруди були збудовані за рахунок спільних зусиль її батьків під час перебування у зареєстрованому шлюбі. При цьому її батько ОСОБА_3 ніколи не заперечував право ОСОБА_1 на половину від вказаного майна.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Рішенням Бориспільського міського суду від 19 жовтня 2000 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано, однак позивач продовжувала весь час проживати у будинку, де мешкає і донині. Незважаючи на розірвання шлюбу, у 2009 році позивач за власні кошти замінила газовий котел, в 2012 році замінила дерев'яні вікна металопластиковими, а в 2013 ропі зробила у ванній кімнаті ремонт.
Як зазначено в позові, з огляду на брак коштів та тяжкий стан здоров'я ОСОБА_3, позивач з останнім не встигли здійснити реєстрацію на її ім'я права власності на ? частину від цього майна, так як 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 помер. (а.с.26)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що фактично складається із ? частини від вказаного домоволодіння. Проте, з огляду на ту обставину, що до цих пір право власності на увесь будинок зареєстровано за ОСОБА_6, відповідно увесь будинок і підлягатиме спадкуванню.
Положеннями ст. 28 КЗпШС України та ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними.
З огляду на ці обставини позивачу на праві власності належить ? частина вказаного домоволодіння.
Єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2. Спадщину після смерті батька відповідач прийняла подавши про це відповідну заяву нотаріусу.
У разі видачі їй нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом на увесь будинок право власності позивача буде порушено.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання за останньою права власності на ? частину спірного домоволодіння, враховуючи також що відповідач позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп. судового збору суд вважає за необхідне віднести на рахунок ОСОБА_1, що сплачений нею при звернені до суду, а також стягнути з ОСОБА_1 недоплачений розмір судового збору в сумі 1948 грн. 79 коп. на користь Державного бюджету України, оскільки рішення ухвалено в її інтересах.
На підставі викладеного та ст.ст. 16, ЦК України, ст. 41 Конституції України, керуючись ст.ст. 10, 79, 80, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в м. Борисполі Київської області, вул. Робоча, 48, ринковою вартістю 500000 грн., об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлого 12.09.2016 року, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстровий номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_5, - право власності на ? житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в м. Борисполі Київської області, вул. Робоча, 48, ринковою вартістю 250000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстровий номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_5, - недоплачений розмір судового збору в сумі 1948 (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) грн. 79 коп. на користь Державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду виготовлено 24.01.2017 року.
Суддя Бориспільського міськрайонного суду
Київської області ОСОБА_7