Справа № 360/1485/16-а
25 січня 2017 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючої - судді Міланіч А.М.,
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області, Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який неодноразово уточнював, і з урахуванням останньої, поданої 28 жовтня 2016 року уточнюючої позовної заяви, мотивував свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом другої групи за захворюванням, пов'язаним із наслідками Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області та одержує пенсію як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки на час аварії на ЧАЕС працював на посаді інспектора Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області та був відряджений 26 квітня 1986 року в м.Прип'ять, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи до 29 квітня 1986 року і отримав дозу радіаційного опромінення в 28,93 Бер, що перевищувало допустиму дозу 25 Бер.
Пенсію він (позивач) одержує відповідно до довідки Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області № 205 від 24 листопада 2011 року з розрахунку коефіцієнта 5 із заробітної плати в розмірі 151,50 крб.
У липні 2016 року він дізнався, що йому невірно було нараховано заробітну плату за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки він повинен був одержати виплати, передбачені діючим на той час законодавством, а саме, розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс, розпорядженням РМ СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, розпорядженням КМ України від 25 листопада 1993 року № 1006, постановою РМ УРСР і Української РРП № 207-7 від 10 червня 1986 року.
Він (позивач) звернувся до відповідача як правонаступника Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області із заявою, якою просив здійснити перерахунок його заробітної плати та виплатити недоплачені кошти, а також видати довідку про фактичний заробіток, однак, отримав відповідь від 2 серпня 2016 року про те, що зазначені ним виплати дійсно не проводились, але підстав для перерахунку заробітної плати та видачі нової довідки немає.
Також позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії до УПФУ у Бородянському районі, але відповіді на своє звернення не отримав.
Оскільки передбачені діючим законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому (позивачу) не нараховувались і не виплачувались, розмір його фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження визначений неправильно, то це призвело до неправильного нарахування і суттєвого заниження розміру його пенсії.
Вважав відмову відповідачів в перерахунку його заробітної плати та пенсії такою, що не відповідає вимогам закону, а тому просив визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо нарахування йому (позивачу) грошового утримання за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26 по 29 квітня 1986 року без урахування подвійного посадового окладу та окладу за спеціальне звання, добових, одноразової винагороди за гранично допустиму дозу радіації відповідно до Постанови ЦК КПРС, ПВР СРСР, РМ СРСР і ВЦРПС № 524-156 від 7 травня 1986 року, постанови РМ СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року, а також премії у розмірі посадового окладу, зобов'язати відповідача провести перерахунок його грошового утримання за вказаний період з урахуванням зазначених виплат та видати відповідну довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку і раніше оплаченої заробітної плати з коефіцієнтом 5 за роботу в зоні відчуження, з якої раніше нараховувалась пенсія, для пред'явлення до Управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії. УПФУ у Бородянському районі просив зобов'язати провести перерахунок та виплатити йому (позивачу) пенсію на підставі довідки про грошове утримання з урахуванням тих же виплат.
В судовому засіданні представник позивача Шевченко Н.В. позов підтримала, викладене підтвердила.
Відповідач - Управління поліції охорони в Київській області свого представника в судове засідання не направив, просив справу розглядати без його участі, в своїх письмових запереченнях вимоги позивача вважав безпідставними, а дії управління правомірними.
Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області свого представника в судове засідання також не направило, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлене.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області на посаді інспектора, мав звання ст.лейтенанта міліції, та в період з 26 по 29 квітня 1986 року був відряджений в м.Прип'ять, де брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і отримав дозу радіаційного опромінення в 28,83 Бер (а.с.7-9,66).
6 квітня 1998 року Київською облдержадміністрацією позивачу було видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та вкладку до цього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13).
14 грудня 2011 року Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 було видано довідку № 205 про його заробітну плату в зоні відчуження за період з 26 по 29 квітня 1986 року, в якій зазначено, що з урахуванням його посадового окладу 105 крб., окладу за звання - 120 крб., вислуги - 11,25 крб., коефіцієнта 5 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, йому виплачена заробітна плата за роботу в зоні відчуження (зона 3) із застосуванням кратності 5 в розмірі 151,50 крб., в тому числі 31,50 крб. збереженого середнього заробітку за основним місцем роботи (а.с.7).
ОСОБА_1 звернувся до Управління поліції охорони в Київській області із заявою про здійснення перерахунку його заробітної плати та видачу йому довідки про заробітну плату за період виконання ним службових обов'язків в зоні відчуження у квітні 1986 року, однак, листом від 2 серпня 2016 року відповідач фактично відмовив позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на безпідставність його вимог (а.с.11).
22 липня 2016 року позивач також звернувся із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням недоплачених йому сум заробітної плати до УПФУ у Бородянському районі (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до пп.4 п.3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 «Про підвищення рівня соціального
захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Як встановлено судом, відповідачем видано позивачу довідку про заробітну плату у зоні відчуження за 1986 рік №205 від 14 грудня 2011 року, в якій відображено виплату позивачу заробітної плати у п'ятикратному розмірі від посадового окладу за відпрацьовані дні та з врахуванням збереженого середнього заробітку за основним місцем роботи - 31,50 крб. (а.с.12).
Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.
Відповідно до абз.1 Розпорядження № 964 рс дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за погодженням з головою урядової комісії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі в порівнянні з встановленими чинним законодавством нормами, в II зоні - в чотириразовому розмірі та в I зоні - у трикратному розмірі.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.
Згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року №1006-р для соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, МВС дозволено перерахувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні Чорнобильської АЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу. Перерахунок проводився в межах фонду заробітної плати МВС.
Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.
Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.
Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абз.4 п.п.1 п.1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.
Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.
Окрім того, відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17 травня 1986 року № 153/10-43, премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Постанова Укрпрофради № 207-7 від 10 червня 1986 року дозволяла керівникам підприємства встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, премії до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.
Так як позивачу премія за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не нараховувалась і не виплачувалась, що не суперечить діючому на той час законодавству, то відсутні підстави для нарахування та включення цих виплат в довідку про його заробітну плату.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.66-70) ОСОБА_2 на підставі наказу начальника управління позавідомчої служби охорони при УВС виконкому Київської обласної ради народних депутатів № 48 від 13 травня 1986 року за його роботу в зоні відчуження була виплачена одноразова грошова винагорода в розмірі місячного окладу в сумі 105 грн.
Однак, одноразова винагорода не враховується в заробіток, із якого обчислюється пенсія, та не включається в довідку про заробітну плату, оскільки вона виплачувалась за рахунок коштів союзного бюджету.
П.1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому і рядовому складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки в зоні ЧАЕС, мали виплачуватись добові та вони забезпечувались безкоштовним харчуванням.
Положеннями пп.3 п.1 постанови РМ УРСР та Української РРПС «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобігання забрудненню навколишнього середовища» від 10 червня 1986 року № 207-7, дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, спрямованим на роботи, зазначені в п.1 постанови РМ СРСР і ВЦРПС, добові у розмірі 3,50 крб, а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2,85 крб на добу) і безкоштовним житлом.
Таким чином, позивач мав право в період виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримувати добові в розмірі 3,50 крб. та безкоштовне харчування, однак, дане забезпечення не входить до грошового забезпечення працівника, а тому не підлягає включенню до довідки про заробітну плату для розрахунку пенсії.
З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судом обставин, суд вважає, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
За таких обставин, оскільки підстав для перерахунку заробітної плати позивача за час його роботи у зоні відчуження та видачі йому довідки про його заробітну плату з урахуванням зазначених ним виплат не вбачається, в зв'язку з чим відсутні підстави і для перерахунку його пенсії, то суд визнає за необхідне в позові відмовити.
Керуючись ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції», Розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964 рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати», Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року №1006-р, Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195, Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1986 року № 530, ст.11, 94, 159-163 КАС України, суд
В позові ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області, Управління Пенсійного Фонду України у Бородянському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Головуючий-суддяА.Міланіч