26 січня 2017 року м. Київ К/800/24788/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,
при секретарі: Борілло Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_5 і ОСОБА_6, - представника відповідача та третьої особи, -
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, третя особа - Міністерство закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року, -
У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного вжиття заходів, спрямованих на захист прав громадян України, та зобов'язати його у зручний для обох сторін час і день призначити та здійснити особистий прийом з позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство закордонних справ України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 щодо нездійснення особистого прийому ОСОБА_5 у дні, визначені графіком прийому громадян. Зобов'язано Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 провести особистий прийом ОСОБА_5 у зручний для обох сторін час та день.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивачем подано заперечення на вказану касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 7 липня 2015 року, 8 липня 2015 року, 6 жовтня 2015 року, 8 січня 2016 року та 26 січня 2016 року ОСОБА_5 намагався потрапити на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, однак особистої зустрічі з відповідачем не відбулося.
Вважаючи протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 щодо невжиття заходів для проведення особистого прийому, ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністр закордонних справ України ОСОБА_8 систематично не здійснював особистий прийом громадян відповідно до попереднього запису та з урахуванням часу, визначеного графіком прийому громадян. При цьому відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б вказували на поважність причин нездійснення особистого прийому громадян у дні, визначені графіком прийому громадян.
Суди зазначили, що недотримання гарантованого статтею 40 Конституції України та закріпленого у Законі України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 393/96-ВР) права на особисте звернення безперечно завдає шкоди позивачеві; крім того, право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваної бездіяльності і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких дій або бездіяльності.
У статті 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права, регламентовано Законом № 393/96-ВР.
Згідно частини 1 статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами статті 22 Закону № 393/96-ВР керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
Відповідно до статті 22 Закону № 393/96-ВР, Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 7 лютого 2008 року № 109 та з метою забезпечення вимог законодавства щодо особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України, наказом Міністерства закордонних справ України «Про організацію та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві закордонних справ України» від 29 листопада 2010 року № 289 затверджено Порядок організації та проведення особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України (далі - Порядок).
При цьому пунктом 2 зазначеного наказу установлено, що керівництво Міністерства закордонних справ України - Міністр, перший заступник та заступники Міністра - здійснюють прийом громадян двічі на місяць: у перший і останній вівторок з 16:00 до 18:00 години за окремим графіком, що затверджується Міністром закордонних справ України щокварталу.
Згідно пункту 2 Порядку особистий прийом громадян в Міністерстві закордонних справ України здійснюється Міністром, першим заступником та заступниками Міністра за попереднім записом відповідно до затвердженого графіка прийому громадян з питань, що належить до компетенції Міністерства закордонних справ України.
Графік прийому громадян затверджується Міністром закордонних справ України щокварталу і розміщується в приміщеннях Міністерства закордонних справ України у доступному для вільного огляду місці та на офіційній веб-сторінці Міністерства закордонних справ України (пункт 3 Порядку).
У пункті 4 Порядку визначено, що попередній запис на особистий прийом здійснюється відповідальним працівником Департаменту генерального секретаріату в установлений графіком день з 14:00 до 15:00 години на підставі безпосереднього звернення заявника або його законного представника.
За пунктом 16 Порядку посадова особа зобов'язана забезпечити прийом усіх громадян відповідно до попереднього запису з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку Міністерства закордонних справ України та часу, визначеного графіком прийому громадян.
Судами встановлено, що 7 липня 2015 року позивач прибув на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, проте зустрічі з відповідачем не відбулося, оскільки, за твердженням представника відповідача та третьої особи у справі, Міністр перебував з робочим візитом в Одеській області, супроводжуючи Міністра закордонних справ Болгарії.
8 липня 2015 року ОСОБА_5 повторно прибув на особистий прийом до відповідача, однак прийом громадян Міністром закордонних справ України ОСОБА_8, згідно затвердженого 25 червня 2015 року графіка особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України у ІІІ кварталі 2015 року, у цей день не здійснювався.
6 жовтня 2015 року позивач знову прибув на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, але, як вказує представник відповідача та третьої особи у справі, з огляду на проведення підготовки до багатоденного робочого візиту керівника Міністерства закордонних справ України до США з метою просування кандидатури України до складу Ради Безпеки ООН, особиста зустріч відповідача з ОСОБА_5 не відбулася.
26 січня 2016 року ОСОБА_5 вкотре прибув на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, проте зустрічі з відповідачем не відбулося, оскільки, за твердженням представника відповідача та третьої особи у справі, Міністр приймав участь у робочій нараді в Адміністрації Президента України, присвяченій питанню звільнення ОСОБА_9.
Посилання ОСОБА_5 на непроведення особистого прийому відповідачем та його відсутності на роботі 8 січня 2016 року судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2016 році» від 11 листопада 2015 року № 1155-р робочий день з п'ятниці 8 січня 2016 року перенесено на суботу 16 січня 2016 року, при цьому доказів прибуття до Міністерства закордонних справ України з метою особистого прийому
16 січня 2016 року позивачем надано не було.
7 липня 2015 року, 6 жовтня 2015 року та 26 січня 2016 року, коли ОСОБА_5 прибував на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, визначені у відповідних квартальних графіках особистого прийому громадян керівництвом Міністерства закордонних справ України, затверджених Міністром. Будь-яких порушень при записі на особистий прийом у визначені дні відповідачем та Міністерством закордонних справ України судами не встановлено.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, виходячи із встановлених обставин цієї справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що Міністр закордонних справ України ОСОБА_8 систематично не здійснював особистий прийом громадян відповідно до попереднього запису та з урахуванням часу, визначеного графіком прийому громадян. При цьому суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б вказували на поважність причин нездійснення особистого прийому громадян у дні, визначені графіком прийому громадян.
Ураховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що така поведінка Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 суперечить приписам статті 22 Закону № 393/96-ВР, порушує право позивача на особисте звернення, а тому є протиправною бездіяльністю, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги посилання представника відповідача та третьої особи у справі на відсутність порушень з боку відповідача, оскільки у дні прибуття ОСОБА_5 на особистий прийом до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 з ним було проведено зустрічі іншими компетентними особами Міністерства закордонних справ України, зокрема представником Управління генерального секретаріату ОСОБА_10 та директором Департаменту консульської служби ОСОБА_11, так як зазначені особи у відповідності до приписів Закону № 393/96-ВР та норм Порядку не уповноважені здійснювати особистий прийом громадян.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Міністра закордонних справ України ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністра закордонних справ України ОСОБА_8, третя особа - Міністерство закордонних справ України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.