Справа: №826/6447/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
25 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про визнання протиправними дій, стягнення коштів,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни, в якому просив суд визнати незаконними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни щодо обмеження права розпорядження коштами у сумі 163483715,03 грн та 2495939,43 доларів США, які надійшли на рахунок ВАТ «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» після початку процедури виведення Фондом банку з ринку; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 6958030,40 грн в якості часткової компенсації майнової шкоди, завданої неправомірними діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та представники третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відповідач - Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявська Олена Степанівна, в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ВАТ «Полтавський ГЗК» (клієнт) та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (банк) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування від 02 квітня 2007 року №211-07, відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту поточні рахунки у національній та іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 вересня 2015 року на рахунок ВАТ «Полтавський ГЗК» №26003000078001 зараховані грошові кошти у розмірі 163483715,03 грн в результаті здійснення обов'язкового продажу 75% надходжень в іноземній валюті. Також, на поточний рахунок позивача №26003000078001 зараховані кошти у розмірі 2495393,43 доларів США як залишок суми надходження в іноземній валюті після здійснення обов'язкового продажу 75% надходжень в іноземній валюті.
Разом з тим, на підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
22 жовтня 2015 року позивач подав до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжні доручення №46346 та №630 про перерахування грошових коштів у розмірі 163483715,03 грн та 2495393,43 доларів США, однак, 27 жовтня 2015 року вказані платіжні доручення повернуті банком без виконання.
Позивач вважаючи протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни щодо обмеження права розпорядження зазначеними коштами на власному рахунку звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку
Згідно положень статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Статтею 36 зазначеного вище Закону передбачені наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, у частині першій вказаної статті зазначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників; 11) сплати регулярного збору до Фонду; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку; 4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку; 41) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як встановлено судом першої інстанції, грошові кошти, заявлені позивачем до повернення, надійшли до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 17 вересня 2015 року п'ятьма переказами на загальну суму 9983757,53 доларів США; станом на кінець робочого дня 17 вересня 2015 року залишок коштів на кореспондентському рахунку банку складав 288776,77 доларів США, а на початок 18 вересня 2015 року залишок складав 288776,77 доларів США; на кінець робочого дня 18 вересня 2015 року залишок становив 404822,95 доларів США, яким залишився станом на 22 вересня 2015 року.
Положеннями пункту 2 постанови правління Національного банку України від 03 вересня 2015 року №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» установлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання».
Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.
Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №280 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за №918/9517) рахунок 2603, на який були зараховані суми переказів, визначається як «Розподільчий розрахунок суб'єкта господарювання» і відноситься до розділу 26 «Кошти клієнтів банку».
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, подальше зарахування коштів на клієнтський рахунок з розподільчого рахунку 2603 з урахуванням вимог щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті не є самостійною фінансовою операцією, а є внутрішньобанківською операцією, яка здійснюється банком самостійно без доручення клієнта на його користь.
За таких обставин, оскільки кошти на рахунок позивач надійшли 17 вересня 2015 року, в той час як постановою правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №171 запроваджено тимчасовому адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» строком на три місяці, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на заявлені позивачем до повернення кошти поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У розумінні пункту 54 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитор це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно, оскільки позивач має на рахунку залишок грошових коштів, які бажає повернути, він вважається кредитором банку.
Згідно до положень статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Згідно пункту 3 частини першої статті 48 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, з наведених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що кредитори банку можуть заяви про свої вимоги до банку, що ліквідується, шляхом подання відповідної заяви уповноваженій особі Фонду протягом строку, встановленого частиною п'ятою статті 45 вказаного Закону та задовольнити свої вимоги у порядку черговості відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, відповідно до частини шостої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача по поверненню коштів, розміщених на рахунку у банку, який знаходиться на стадії ліквідації, є кредиторськими вимогами, що підлягають погашенню у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з довідки ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 22 квітня 2016 року №9-071352/5518 позивача визнано кредитором ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на суму 485041328,30 грн та вказані вимоги включено до дев'ятої черги вимог кредиторів.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для настання такої відповідальності необхідна наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Проте, у межах спору не встановлено завдання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб шкоди позивачу, що виключає можливість застосування до нього відповідальності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 30.01.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.