Справа № 683/367/14-ц
Провадження № 22-ц/792/14/17
27 січня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Купельського А.В.,
суддів: Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
за участю секретаря: Кошельника В.М.
сторін: представника апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 12 серпня 2006 року договору №DNH4KS72840168 відповідач отримав кредит у розмірі 16 531,68 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості.
В порушення умов договору та норм закону відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 16 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 38787,84 грн.
У зв'язку з цим, позивач уточнивши свої вимоги, просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 59 545,38 грн. за кредитним договором №DNH4KS72840168 від 12 серпня 2006 року, яка складається з наступного:
-4913,05 грн. - заборгованість за кредитом;
-20 575,17 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;
-32 282,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
-500 грн. - штраф (фіксована частина);
-1274,41 грн. - штраф (процентна складова).
Також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами в межах періоду з 16 січня 2011 року по 25 вересня 2015 року з ухваленням нового рішення у вказаній частині про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами в межах загальної позовної давності, стягнути з відповідача судові витрати.
Вважає рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення, та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Посилається на те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами.
На підтвердження доводів апеляційної скарги Банк зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах позовної давності. Посилається на те, що закінчення строку договору не звільняє сторони від плати за користування чужими грошовими коштами та відповідальності за порушення, які мали місце під час дії договору, і як вбачається з розрахунку заборгованості, порушення умов договору по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків зі сторони відповідача, мало місце ще до настання дати сплати останніх щомісячних платежів.
Як зазначає апелянт, згідно умов кредитної угоди нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.
При отриманні позичальником кредиту кошти у сумі 16 531, 68 грн. в повному обсязі Банку не повернуті, що підтверджується розрахунком про заборгованість, не заперечується відповідачем, кредитний договір від 12 серпня 2006 року не розірвано.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, тобто відсотки є платою за користування чужими коштами і є основною вимогою банку.
Оскільки, на думку апелянта, місцевим судом належним чином не досліджено право на отримання процентів за користування чужими грошовими коштами та повернення кредиту в межах загальної позовної давності, то рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в період з 16 січня 2011 року по 25 вересня 2015 року підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки сторони встановили як кінцевий строк повернення кредиту - 12 лютого 2010 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, тобто умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Тому як підставу відмови у задоволенні позову суд визначив сплив загального строку позовної давності у три роки, при цьому позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що цей строк ним було пропущено з поважних причин.
З таким висновком колегія суддів Апеляційного суду не погоджується.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16).
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 12 серпня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір №DNH4KS72840168, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 16 531,68 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості строком на 42 місяці - з моменту укладення по 12 лютого 2010 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с. 5-9). За умовами вказаного договору загальний щомісячний платіж становив 598,31 грн., який відповідач мав сплачувати з 21 по 28 число кожного місяця для погашення заборгованості по кредиту, відсотках, комісії тощо.
При несплаті відсотків до останнього дня періоду сплати вони, відповідно до Заяви та розділом 3.2 п. п. 3.2.2, 3.2.3, 4.2, 4.3, 4.7 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) Стандарт) вважаються простроченими. Відповідно, позичальник зобов'язаний погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Позивач звернувся до місцевого суду із позовною заявою лише 2 лютого 2014 року, після спливу строку позовної давності.
На 25 серпня 2015 року у відповідача була загальна заборгованість перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 59 545,38 грн. із них заборгованість за процентами 20575 грн.17 коп.
Таким чином, позивач має право на стягнення процентів за фактичний час використання кредиту протягом строку позовної давності, тобто з 2 лютого 2011 року до 2 лютого 2015 року і до дати уточнення позовних вимог до 25 серпня 2015 року в сумі 16133 грн. 94 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.
За таких обставин рішення суду в частині відмови в позові щодо стягнення процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та зміни розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2016 року скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення процентів за користування кредитом та ухвалити нове і в цій частині вимог змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 16 133 грн.94 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом та 736 грн.53 коп. судового збору.
В решти рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4
Суддя: /підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
суддя Апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_3