20.01.2017 Справа №607/12471/16-п
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановський Ю.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління держпраці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, фізична особа-підприємець, інд. код. НОМЕР_1,
за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205, який складений головним державним інспектором Управління Держапраці у Тернопільській області Шевчуком Ю.Н., фізична особа-підприємець ОСОБА_1, здійснюючи підприємницьку діяльність в магазині «Влад», що знаходиться в м.Тернополі на бульвар Шевченка,23, та в ТЦ «Пасаж» в м.Тернополі на вул. Живова,7, упродовж січня - вересня 2016 року вчинив адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме:
1)Пунктом 6 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України визначено, що при укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми є обов'язковим, а ч. 3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Документ, складений ФОП ОСОБА_1 при прийомі на роботу ОСОБА_2 не відповідає вимогам трудового договору, так як у ньому відсутні обов'язкові реквізити, а саме: про сторони, що його уклали (прізвища, імена та по-батькові; паспортні дані, реєстраційні номери облікових карток платника податків кожної із сторін); вид договору і термін його дії (строковий, безстроковий і т.п.); час роботи і відпочинку (тривалість робочого дня); не визначено вихідні дні та порядок і тривалість надання відпустки; не встановлено оплату праці найманого працівника; адреси сторін; умови розірвання договору та інше, що є порушення частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України;
2)Усупереч вимогам частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Зокрема, графік роботи магазину «Влад» станом на день перевірки з 10.00 до 19.00 год., вихідний день - неділя. Упродовж січня - серпня поточного року ОСОБА_2 працювала за графіком з 10.00 до 20.00 год. щоденно, крім неділі. У наданому табелі обліку робочого часу за 2016 рік час роботи продавця ОСОБА_3 не співпадає із вищезазначеним графіком роботи магазину. Аналогічне порушення має місце і стосовно торгового місця у ТЦ «Пасаж» (продавець ОСОБА_4Г.), а саме: графік роботи з 9.00 до 19.30 год., вихідний день понеділок. Згідно пункту 4 трудового договору укладеного ФОП ОСОБА_1 і продавцем ОСОБА_4 час виконання роботи встановлено з 9.00 до 17.00 год., а у табелі обліку робочого часу у серпні - вересні проставлено по 7 годин, по 6 та 5 годин роботи. Окрім цього, підприємцем ОСОБА_1 надано акт про відсутність на роботі продавця ОСОБА_2 від 06.09.2016 року, повідомлення про відсутність на робочому місці з 06 по 13 вересня (надіслане ОСОБА_2 рекомендованим листом). В той же час у табелі обліку робочого часу і у книзі нарахування заробітної плати зазначено, що продавець ОСОБА_2 звільнена 06 вересня 2016 року. Також має місце недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, у книзі нарахування заробітної плати (відомість за серпень 2016 року) продавцю ОСОБА_2 нарахована заробітна плата 1829 грн. 57 коп., а за даними Пенсійного фонду України - 1562 грн. 57 коп. За даними книги нарахування заробітної плати (відомість за вересень 2016 року) продавцю ОСОБА_2 заробітна плата не нараховувалась та проставлено позначення «з/в 6/09.2016 p.», а за інформацією ПФУ їй нарахована заробітна плата 267,00 грн.;
3)Абзацом 1 статті 106 КЗпП України визначено: «за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки». Згідно табеля обліку робочого часу продавець ОСОБА_2 відпрацювала у лютому 2016 року 168 год., у березні - 175 і у червні - 159 год. Місячна норма робочих годин при шестиденному робочому тижні (тривалістю 40 годин) з одним вихідним днем становила: у лютому 2016 року 167 годин, у березні - 173, у червні - 158 год. Понаднормові години складають у лютому - 1, у березні - 2 і у червні - 1 година. У книзі нарахування заробітної плати за ці місяці оплата роботи в надурочний час не проведена, що є порушенням вимог статті 106 КЗпП України. Аналогічне порушення мало місце при оплаті праці продавця ОСОБА_4 Так, згідно табеля обліку робочого часу вищевказаний працівник відпрацювала у вересні 2016 року 176 год. при нормі - 174. Понаднормові години складають 2 години, але у книзі нарахування заробітної плати за вересень оплата надурочних годин відсутня;
4)Усупереч вимогам частини 6 статті 95 КЗпП України («заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку») та статті 33 Закону України «Про оплату праці», за наявності підстав індексація заробітної плати не проводилась. Зокрема, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та офіційно опублікованих індексів споживчих цін, заробітна плата працівників, які прийняті на роботу у січні 2016 року (базовий місяць) підлягала індексації у наступних розмірах: червень - 4,1, липень - 4,1 та серпень - 4,1 відсотка, що становить відповідно по 59,45 грн. у червні і липні та 41,24 грн. у серпні поточного року. Загальна сума не нарахованої і не виплаченої індексації продавцю ОСОБА_2 складає 160 грн. 40 коп.;
5)Частиною 1 статті 115 КЗпП України та частиною 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» визначено: «заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені... нормативним актом роботодавця..., але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата». Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надав бухгалтерських документів (відомості на виплату заробітної плати, видаткові касові ордери та ін.) що підтверджували б виплату нарахованої продавцеві ОСОБА_4 заробітної плати за серпень - 893,34 грн. та вересень - 1412,02 грн. У своїй заяві від 26.10.2016р. підприємець стверджує, що «заробітну плату та відпускні вона (ОСОБА_2Д.) отримала в повному об'ємі, підписи в книзі нарахування заробітної плати», а в той же час у цій же книзі (при наявності підписів ОСОБА_2Д.) відсутні підписи ОСОБА_4, що підтверджували б отримання нею заробітної плати за серпень та авансу і заробітної плати за вересень. Таким чином, сума невиплаченої заробітної плати продавцеві ОСОБА_4, станом на день перевірки, становить 2305 грн. 36 коп., що є порушенням частини 1 статті 115 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці»;
6)Усупереч вимогам частини 4 статті 115 КЗпП та статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, на прохання продавця ОСОБА_2 підприємець ОСОБА_1 надав їй частину щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 21 серпня по 5 вересня 2016 року, а відпускні виплатив - 19.08.2016 року, тобто за 2 дні до початку відпуски;
7)Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП «власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу». Частиною 1 статті 116 визначено: «при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум». У день звільнення (6 вересня 2016 року) продавець ОСОБА_3 не працювала. 20 жовтня 2016 року ОСОБА_3 направила на адресу ФОП ОСОБА_1 листа з вимогою «повернути трудову книжку та провести повний розрахунок». Станом на день перевірки належно заповнена трудова книжка їй не видана та розрахунок не поведений, що є порушенням вимог частини 1 статті 47 та частини 1 статті 116 КЗпП України.
Таким чином, Управління Держпраці у Тернопільській області вважає, що підприємець ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.
В судовому засіданні головний державний інспектор Управління Держпраці у Тернопільській області Шевчук Ю.Н. повністю підтримав викладенні у протоколі про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205 порушення, які були ним встановленні під час перевірки підприємця ОСОБА_1 згідно поданих самим підприємцем ОСОБА_1 документів для проведення перевірки і зафіксовані Акті перевірки.
Представник ОСОБА_1 - захисник ОСОБА_5 під час проведення судових засідань по розгляду справи вину ОСОБА_1 у вчиненні порушення законодавства про працю визнає частково з підстав та доповнень, наданих у письмових поясненнях з посиланням на долучені до них докази та просить в разі доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені адмінправопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, враховуючи особу ОСОБА_1, його сімейний і майновий стан, стан здоров'я, не притягнення раніше до адміністративної відповідальності, застосувати положення статті 22 цього Кодексу, обмежившись усним зауваженням. Крім цього зазначає, що матеріалами Управління Держпраці у Тернопільській області не доведено вчинення ОСОБА_1 порушень, вказаних у пункті 1 - 5, 7 у протоколі про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205. Зазначені нібито порушення законодавства про працю базуються лише на висновках перевіряючого односторонньо, які зроблені на представлених ОСОБА_1 документах, при цьому, перевіряючий не витребував у підприємця інші бухгалтерські документи для спростування виявлених порушень і які спростовуються долученими ним до матеріалів справи додатковими доказами і виявленні інспектором порушення слід віднести до недостовірного бухгалтерського обліку.
Дослідивши зібрані по справі докази та заслухавши пояснення учасників адміністративної справи, суд прийшов до наступних висновків.
Частина 1 статті 41 КУпАП передбачено, що за порушення термінів виплати пенсії, стипендії, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також за інші порушення вимог законодавство про працю посадові особи підприємств, установ і організації незалежно від форми власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності притягуються до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Також, вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При дослідженні матеріалів справи суд вважає, що викладенні перевіряючим в пункті 1 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205 порушення підприємцем ОСОБА_1 п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України не підтверджується належними доказами, а саме матеріали справи містять Договір №1901/626-15 від 15.10.2015р., укладений між Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, безробітним ОСОБА_2, роботодавцем підприємцем ОСОБА_1 «На організацію професійного навчання безробітного у роботодавця», направлення Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на професійне навчання ОСОБА_2 від 15.10.2015р., Наказ ФОП ОСОБА_1 від 20.10.2015р. про зарахування на професійне навчання шляхом стажування продавця-консультанта з 20.10.2015р. по 14.01.2016р. ОСОБА_2, направлення на працевлаштування ОСОБА_2., Наказ ФОП ОСОБА_1 від 14.01.2016р. №2 про завершення професійного навчання ОСОБА_2, Трудовий договір про матеріальну та моральну відповідальність між продавцем ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 від 25.01.2016р.
Викладенні в пункті 1 протоколу посилання на невідповідність трудового договору від 25.01.2016р., який був підписаний між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, не відповідає вимогам трудового договору за відсутності обов'язкових реквізитів до уваги не приймається, оскільки будь-якою із сторін по вказаному договору не заявлено ніяких вимог про його недійсність і умови даного трудового договору виконувалися його сторонами, даний договір є чинним і матеріалами справи підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_2 та її подальше виконання обов'язків в установленому законодавством порядку.
Доведеним матеріалами справи є порушення ФОП ОСОБА_1, які викладенні в пункту 2 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. - порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» щодо не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, за виключенням викладених порушень недостовірності бухгалтерського обліку витрат на оплату праці: «У книзі нарахування заробітної плати (відомість за серпень 2016 року) продавцю ОСОБА_2 нарахована заробітна плата 1829 грн. 57 коп., а за даними Пенсійного фонду України - 1562 грн. 57 коп. За даними книги нарахування заробітної плати (відомість за вересень 2016 року) продавцю ОСОБА_2 заробітна плата не нараховувалась та проставлено позначення «з/в 6/09.2016p.», а за інформацією ПФУ їй нарахована заробітна плата 267,00 грн.». Зазначене не підтверджується первинними бухгалтерськими документами про перерахування зазначених коштів, які не долучені до матеріалів протоколу та Акту перевірки і спростовується долученими ФОП ОСОБА_1 звітами, які надані ФОП ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду.
Матеріалами адміністративної справи не доведено вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення абз. 1 ст. 106 КЗпП України та ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не проведення оплати праці в надурочний час у подвійному розмірі та не проведення в установленому порядку індексації заробітної праці працівнику ОСОБА_2, які викладенні перевіряючим в пунктах 3 та 4 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205, виходячи з наступного.
На звернення ФОП ОСОБА_1 20 грудня 2016 року за №1984 Аудиторською фірмою «Тер Аудит» був наданий аудиторський висновок в частині правильності розрахунків нарахування заробітної плати підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. до 01.11.2016р.
При здійсненні аудиторської перевірки підприємцем були надані і використанні бухгалтером-експертом трудові договори, табелі обліку робочого часу, розрахункові відомості із заробітної плати.
У параграфі 3 в пунктах 2 і 3 встановлено, що загальна сума нарахувань надурочних становить 101,01 грн. ОСОБА_2 та 16,53 грн. ОСОБА_4 Таким чином, працівникам зайво нараховано за надурочну роботу 481,59 грн. ОСОБА_2 та 646,61 грн. ОСОБА_4 У 2016 року підняття заробітної плати працівників відбувалося із підняттям її мінімальних розмірів, тобто у травні (базовий місяць) 2016 року. Таким чином, базовим місяцем працівникам ОСОБА_2 у 2016 році є січень 2016 року (місяць прийняття на роботу) та травень 2016 року (місяць підвищення заробітної плати). Відтак, у відповідності до законодавства про індексацію грошових доходів, підстави для нарахування індексації за період з січня по вересень 2016 року у працівника ОСОБА_2 відсутні. Базовим місяцем працівника ОСОБА_4Г є серпень 2016 року (місяць прийняття на роботу), відтак підстави для нарахування індексації за період зх. серпня по листопад 2016 року у працівника ОСОБА_4 відсутні.
В даному випадку мало місце не забезпечення достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці із не розбивки сум нарахованих складових заробітних плат (оклад, надурочні, індексація, податки з фізосіб, ЄСВ тощо).
Викладенні в пункті 5 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205 порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» щодо невиплати нарахованої продавцеві ОСОБА_4 заробітної плати за серпень - 893,34 грн. та вересень - 1412,02 грн. спростовуються долученими відомостями про заробітну плату і самою ОСОБА_4, яка в судовому засіданні була допитана в якості свідка та із показів якої вбачається, що нараховану заробітну плату ФОП ОСОБА_1 виплачував в повному обсязі та своєчасно. Однак, через відсутність в приміщенні, де знаходиться її робоче місце (магазин по вул. Живова) книги нарахування заробітної плати, яка знаходиться в магазині по бул. Шевченка, вона за отриману заробітну плату в книзі про нарахування не розписувалася, заробітну плату їй приносив ОСОБА_1 без книги нарахування заробітної плати лише разом із відомістю на виплату заробітної плати, де вона ставила свій підпис і вона не мала можливості ходити в магазин на бул. Шевченка для проставлення свого підпису. Аналогічні пояснення продавець ОСОБА_4 надала заступнику начальника управління Держпраці у Тернопільській області.
Доведеним є порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України і ст. 21 Закону України «Про відпустки», яке викладене в пункті 6 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205, а саме не виплата заробітної плати працівнику за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, оскільки доводиться матеріалам справи і зокрема, Аудиторським висновок від 20.12.2016р. №1984.
Наявність вказаних в пункті 7 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205 порушень ч. 1 ст. 47 КЗпП України та ч. 1 ст. 116 КЗпП України в частині невидачі в день звільнення роботодавцем належно оформленої трудової книжки та не проведення з працівником в день звільнення всіх сум, що належать йому від підприємства, зокрема працівникові ОСОБА_2, яка в день звільнення не працювала, не доведено матеріалами справи та спростовується наданим Аудиторським висновком від 20.12.2016р. №1984, яким не встановлено наявність будь-якої заборгованості у ФОП ОСОБА_1 перед працівником ОСОБА_2 і визначено зайво нарахованої заробітної плати працівнику ОСОБА_6 з січня 2016 року по листопад 2016 року в сумі 546,69 грн.
Також, згідно долучених до матеріалів справи захисником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 документів вбачається, що ФОП ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направляв листи з вимогою з'явитися після її звільнення із роботи для оформлення передачу товарно-матеріальних цінностей по акту приймання-передачі, отримати трудову книжку, однак ОСОБА_2 листи ОСОБА_1 ігнорує, до роботодавця за трудовою книжкою не приходить, а тому ОСОБА_1 трудову книжку ОСОБА_2 поштовим зв'язком направив на адресу останньої. Таким чином, в діях ФОП ОСОБА_1 відсутня вина у вчиненні порушення, що є обов'язком елементом наявності складу правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд прийшов до висновку про доведеність вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень законодавства про працю, які вказані в пунктах 2, 7 протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205, а відтак наявність в діях ФОП ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення.
Згідно із ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Приписами статті 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Вивченням особи порушника встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність із 2005 року, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, частково визнав свою вину та щиросердечно розкаявся. Також, зважаючи на його стан здоров'я, обставини за яких було вчинено правопорушення, яким не було заподіяно істотної шкоди правам та охоронюваним законом інтересам третім особам, та малозначність вчиненого діяння, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 33, ч. 1 ст. 41, ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд.код. НОМЕР_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205.
Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016р. №19-01-40/205 на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись щодо нього усним зауваженням, а провадження по адміністративній справі - закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Дзюбановський Ю.І.