Червоноградський міський суд Львівської області
м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 15, 80102, (03249) 3-95-93
Справа №2 - а - 814/10
16.09.2010 р. Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
Головуючого - судді Рак Л.C.
при секретарі Багач Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВСУ у Тернопільській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління ДАІ в Тернопільській області про оскарження постанови та про накладення адміністративного стягнення.
Позовну вимогу мотивував тим, що постановою серії ВО № 153143 від 19.07.2010р. його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Вважає, що постанова є безпідставною, не базується на доказах, зазначене правопорушення не відповідає обставинам справи, а постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Просить постанову серії ВО № 153143 від 19.07.2010р. скасувати з закриттям провадження по справі.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та пояснив, що правопорушення не вчиняв, а дана постанова винесена з порушенням чинного законодавства , оскільки він не порушив пункт 12.4 ОСОБА_2 пункт ПДР передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км-год, а ч.1 ст. 122 КупАП встановлює відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більше як на 20 км-год. Відповідно до показників спідометра вавтомобіля ОСОБА_1,швидкість руху зафіксовано 79 км-год. Таким чином, оскільки він рухався зі швидкістю 79 км-год., то і порушення ч.1 ст. 122 КупАП не мало місця.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала пояснення позивача, просить скасувати зазначену в позові постанову, як таку що винесена із порушенням чинного законодавства.
Представник відповідача УМВСУ у Тернопільській області в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив , хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, будь-яких заперечень чи заяв на адресу суду не напаравляв.
Вислухавши пояснення позивача,свідка ОСОБА_4,дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови серії ВО№153143 від 19.07.2010р, винесеної інспектором ДПС ОРДПСОДДЗ в Тернопільській області, встановлено, що 19.07.2010 р. о 20 год. 15 хв.в м. Кременець, по вул. Осовиця Тернопільської області,гр.ОСОБА_1, керував транспортним засобом марки “ Шевроле” , н/з НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 25 км-год, а саме рухався зі швидкістю 85 км -год. Швидкість руху вимірювалась приладом “ Сокіл”,серійний номер 0404334 , чим допустив порушення ПДР України . Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП, керуючись положеннями ст. 283 КУпАП, працівником міліції постановою серії ВО №153143від 19.07.2010р. накладено штраф у розмірі 255грн.
Як вбачається із змісту постанови, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості “ Сокіл” № 0404334.Проте ,така постанова не відповідає вимогам закону із таких підстав.
Прилад “ Сокіл”, яким фіксувалася швидкість, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо ( визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, її режими, кут огляду приладу). Між тим , ст. 14-1 КупАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов , така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Із матеріалів справи не можливо встановити на якій саме ділянці шляху рухався даний транспортний засіб, не має зображення дорожніх знаків про обмеження швидкості, з якою має рухатись автомобіль, не надано технічної характеристики фіксуючого пристрою, не зазначено анкетних даних інспектора, який відповідає за надання метрологічної інформації.
В даному випадку це є суттєвим і для оцінки законності та достовірності фіксації порушення ПДР.Зокрема, відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо- патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затв. Наказом МВС України від 13.11.2006 р. № 1111 до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкцію та склали заліки з використання цих приладів. Тому,суд вважає, що при оцінці як законності так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Судом також встановлено, що у постанові серії ВО № 153143 від 19.07.2010 р. не наведено даних про допуск приладу “ Сокіл” № 0404334 до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконним у відповідності до ЗУ “ Про метрологію та метрологічну діяльність”.У відповідності до ст.ст.10-15 даного Закону , на вимірювання у сфері в якій їх результат може бути використаний у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.Таких документів, згідно змісту оскарженої постанови, не було представлено.
Відповідно до ст. 10 ЗУ “ Про метрологію та метрологічну діяльність” результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань. Однак, відповідачем такі дані не вказані.Такаж відповідач не зазначив чи пристрій , яким здійснювалось фіксування руху транспортного засобу відповідає вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, у певних умовах його експлуатації, чим порушив вимоги ч.1 ст. 11 вищезазначеного Закону.
Відповідно, такі результати фіксації не відповідають вимогам закону і не можуть використовуватись як доказ в розумінні ст.251 КупАП.
Інспектором ДАІ , який склав постанову було показано лише час вимірювання швидкості автомобіля.Встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме автомобіля марки “ Шевроле” н.з. ВС 1515АХ, котрим керував позивач -неможливо. Тому, за таких умов це може означати, що швидкість виміряно автомобіля, який рухався у кількох десятках метрів від вказаного транспортного засобу.
Тому, працівнику ДАІ під час складання матеріалів адміністративної справи та винесенні оскаржуваної постанови, слід було навести докази, що вимірювалась швидкість руху автомобіля, який належить позивачу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП є недоведеним і необгрунтованим.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем в судове засідання не надано суду жодних переконливих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст., ст. 287,288,289,292,293 КУпАП, ст., ст. 6,9,10,11,69,70,71,86,159-163 КАС України, та на підставі ЗУ «Про міліцію», наказу МВС України від 13.11.2006р. № 1111 «Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо - патрульної служби Державтоінспекції МВС України», розпорядження МВС України від 21.05.2009р. № 466 № »Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням фото- і кінозйомки, відеозапису», -
Позов задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ВС № 153143 від 19.07.2010 року, винесену інспектором ДПС ОР ДПСОДДЗ в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КупАП та накладення штрафу в розмірі 255 грн.- скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті .
Суддя Л.С. Рак