м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
20 січня 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_2 11.11.2016 року о 22 годин 50 хвилин, по автодорозі Київ-Чоп на 22 км + 400 м, керував автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (тремтіння пальців рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Приймаючи рішення по справі, суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку доказам, належним чином не взяв до уваги його пояснення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, що містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в закладі охорони здоров'я.
Наведені докази у своїй сукупності доводять порушення ОСОБА_2 вимог п.2.5 ПДР України, а отже вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся про дату, час і місце розгляду належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є окремими складами правопорушення.
Тобто у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння водій несе відповідальність за ст.130 КУпАП незалежно від того, чи перебував він у стані сп'яніння.
При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який надав критичну оцінку висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 16.11.2016 року, оскільки ОСОБА_2 був зупинений 11.11.2016 року о 22 годин 50 хвилин, а огляд проводився о 04 годині 35 хвилин 11.11.2016 року, що суперечить положенням інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу правопорушення є необґрунтованими.
За таких обставинпостанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя