03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/ 1200/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.
Справа № 757/19448/15-ц Доповідач - Мараєва Н.Є
25.01.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 р.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва,
Державної казначейської служби України
про стягнення компенсації за немайнову шкоду
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2015 р. залишено без задоволення позов ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації за немайнову шкоду.
В апеляційній скарзі позивачка просить це рішення скасувати і постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення компенсації за немайнову шкоду, завдану невнесенням до ЄРДР її заяви про злочин, посилаючись на те, що у березні 2015 р. повідомила заступника Генерального прокурора України Д.Сакварелідзе про скоєння злочину колишнім головою Вищої ради юстиції ОСОБА_4, проте, їй не було повідомлено про внесення заяви про злочин до ЄРДР, тому, вона просить стягнути з Прокуратури міста Києва компенсацію.
Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів та судом не встановлено що діями відповідачів їй спричинена моральна шкода, оскільки, не встановлено, що позивачка зверталась із заявою про вчинення кримінального правопорушення та відповідно до ст.303, 214 КПК України визнано бездіяльність прокуратури, тому, позов не підлягає задоволенню.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2015 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою до прокуратури міста Києва про вчинення злочину колишнім головою Вищої ради юстиції ОСОБА_4, яка була розглянута прокуратурою міста Києва.
З результатами розгляду цієї заяви прокуратурою міста Києва заявниці була надана відповідь від 18.05.2015 р. №15/1-19916-14 про те, що обставин для внесення відомостей до ЄРДР за цією заявою не вбачається, оскільки, її заява не є заявою про кримінальне правопорушення у розумінні положень ст.214 КПК України, що у ній відсутні будь-які об»єктивні дані щодо вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, вказаною відповіддю заявниці було роз»яснено, що відповідно до ст.ст.303, 307 КПК України у випадку незгоди з діями прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР вона має право на оскарження таких дій прокурора до слідчого судді місцевого суду згідно з правилами судового розгляду (а.с.50).
Згідно ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-яких джерел обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим та іншими особами, а також оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Заперечуючи проти позову, представник прокуратури міста Києва, зокрема, зазначав, що такі скарги розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 КПК України, з урахуванням положень глави 36 цього Кодексу, що виклав також і в письмових поясненнях.
Таким чином, невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР не є підставою для відшкодування громадянину моральної та/або немайнової шкоди у порядку цивільного судочинства.
Так, в матеріалах цивільної справи відсутні докази оскарження ОСОБА_1 у порядку кримінального судочинства (ст.ст.303-307 КПК України) невнесення прокуратурою міста Києва відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою.
Тобто, в судовому порядку рішення, дії або бездіяльність прокуратури міста за результатами розгляду її заяви від 26.03.2015 р. нею не оскаржувались, будь-які судові рішення з цього питання відсутні; і жодним судовим рішенням не встановлено заподіяння прокуратурою міста Києва стосовно ОСОБА_1 незаконних дій або бездіяльності, а тому, суд правильно дійшов висновку, що підстав для стягнення на її користь компенсації за немайнову шкоду, завдану, як на її думку, їй відповідачем,- немає.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 р № 19-пр/2011 зазначив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально- процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.
Наведене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ст.1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, за клопотанням позивачки ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.04.2016 р. по даній справі було призначено судово-психологічну експертизу на предмет з»ясування заподіяння моральної шкоди та розміру грошової компенсації.
Проте, ця експертиза виконана не була через відсутність необхідних матеріалів для проведення експертизи, що було зазначено у клопотаннях експерта № 7102/16-61, направлених суду 10.05.2016 р. та 4.07.2016 р. та у повідомленні про неможливість надання висновку від 4.11.2016 р. ( а.с.108, 109, 127, 128, 155).
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачкою було надано додаткові документи на 8 арк., які були оглянуті експертом, викликаним і допитаним у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Згідно наданих суду апеляційної інстанції пояснень експерта - проведення експертизи не є можливим через недостатність матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Крім того, експерт посилалася на те, що для проведення експертизи необхідно надати довідку про психічний стан позивачки, тобто, потрібна довідка від психіатра чи є особа психічно здорова.
Як пояснила суду ОСОБА_1, вона зверталася до психіатра за наданням такої довідки, але такої довідки надати не може, оскільки, їй було відмовлено, т.я. вона не є зареєстрованою у м.Києві.
Оскільки, позивачкою не надано доказів, та судом не встановлено що діями відповідача Прокуратури м.Києва спричинена моральна шкода, т.я. не встановлено, що позивачка зверталась із заявою про вчинення кримінального правопорушення та відповідно до ст.ст.303, 214 КПК України визнано бездіяльність прокуратури, то, суд правильно дійшов висновку, позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2015 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :