Справа № 11-сс/796/428/2017 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач ОСОБА_2
23 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та продовжено строк тримання під вартою до 24.02.2017 року із визначенням застави у межах 1 450 мінімальних заробітних плат, що складає 1 998 100 грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, перебуває у цивільному шлюбі та має малолітню дитину, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, доведеність та наявність такого ризику як можливість з боку підозрюваного незаконного впливу на свідків і перешкоджання об'єктивному розслідуванню кримінального провадження іншим чином, прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід зможе запобігти наявним під час розгляду ризикам і забезпечить здійснення процесуальних та слідчих дій до закінчення досудового розслідування.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про відсутність у клопотанні слідчого доказів, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України та не наведено обставин, які б підтверджували ці ризики.
Так, апелянт зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_8 переховувався від слідства, а твердження слідчого про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, оскільки він знятий з реєстрації на підставі рішення суду, не може бути підставою для продовження щодо нього найсуворішого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_8 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди №5 від 07.07.2016р.
Також захисник зазначає, що твердження слідчого про те, що підозрюваний не з'являвся на чисельні виклики до Головного слідчого управління Національної поліції та про причини своєї неявки не повідомляв, не відповідають дійсності, оскільки адвокатом подавались клопотання про визначення нової дати виклику, у зв'язку з перебуванням ОСОБА_8 на лікуванні, що підтверджується лікарняними листами.
Далі в апеляційній скарзі, захисник звертає увагу суду на відсутність у матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри у вчинені ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів та вказує на відсутність доказів того, що вказані кримінальні правопорушення взагалі мали місце, оскільки доказів на їх підтвердження матеріали клопотання не містять. Так, захисник зазначає, що протоколи допиту потерпілого, протоколи пред'явлення фотографії для впізнання, протоколи допиту свідків не доводять обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих злочинів, оскільки слідчий не додав до клопотання доказів того, що невстановлені особи, спілкуючись з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діяли саме на прохання ОСОБА_8 . Додає, що ОСОБА_10 показав, що відкриття банківських рахунків для ТОВ «Форгіс-брук» він здійснив на прохання ОСОБА_12 , а не ОСОБА_8 .
Далі захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , а саме наявність постійного місця роботи, де він позитивно характеризується, постійного місця проживання, те, що він раніше не судимий, на обліку у наркологічному чи психіатричному обліку не перебуває, має незадовільний стан здоров'я, наявність на утриманні хворих та непрацездатних батьків.
Підсумовуючи, автор апеляційної скарги вказує на те, що визначаючи розмір застави слідчий суддя не з'ясував матеріального становища підозрюваного, склад його родини, наявність на утриманні дитини, працевлаштування на момент затримання, характеристики та визначив розмір застави, яка є завідомо непомірною для ОСОБА_8 . Крім того, апелянт зазначає, що в резолютивній частині ухвали допущена помилка у визначенні розміру застави в гривневому еквіваленті.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін,вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає,виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження № 42016000000000866, відомості про яке 29.03.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 , ч. 4 ст. 190 КК України.
19.10.2016 року відносно ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України.
20.10.2016 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_8 оголошено в розшук.
21.10.2016 року Печерським районним судом м. Києва надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 із метою приводу для участі у розгляді клопотання слідчого про застосування відносно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
08.11.2016 року під час здійснення оперативно-розшукових заходів спрямованих на встановлення місцезнаходження ОСОБА_8 , за адресою АДРЕСА_3 затримано останнього.
08.11.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.01.2017 року та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави в сумі 1 998 100 гривень.
28.12.2016 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою до чотирьох місяців.
28.12.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва дане клопотання задоволено частково та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 24.02.2017 року із визначенням застави у межах 1 450 мінімальних заробітних плат, що складає 1 998 100 грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу та відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами доданими до клопотання. Зокрема, ці доводи спростовуються фактом оголошення підозрюваного у розшук, через неявку за викликом до слідчого. Посилання апелянта на листи непрацездатності від 10.10.2016 року та 18.10.2016 року не спростовують висновків слідчого судді, оскільки з цих документів вбачається, що підозрюваний перебував на стаціонарному лікуванні лише в період з 10.10.2016 року по 17.10.2016 року, а починаючи з 18.10.2016 року перебував на амбулаторному лікуванні. Наведене свідчить про те, що у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою підозрюваний може порушувати процесуальні обов'язки.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, як єдину підставу для застосування запобіжного заходу, спростовується ухвалою слідчого судді, яка містить посилання на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та аналіз положень ст. 178 КПК України, з урахуванням чого слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу.
Також непереконливими є посилання апелянта на відсутність доказів обґрунтованої підозри ОСОБА_8 , оскільки ці посилання фактично містять аналіз повідомленої ОСОБА_8 підозри в контексті відсутності доказів його вини в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, тоді як на цій стадії кримінального провадження розглядається лише питання можливої причетності особи до інкримінованих кримінальних правопорушень і це доведено фактами та обставинами, що містяться в доданих до клопотання матеріалах.
Що стосується тверджень захисника в апеляційній скарзі про наявність у підозрюваного постійного місця проживання на підставі договору оренди, то колегія суддів вважає, що дані обставини не можуть бути визнані достатніми для відмови у задоволенні клопотання слідчого, як про це просить апелянт в апеляційній скарзі, оскільки, в комплексі з іншими обставинами, які з'ясовані слідчим суддею, не свідчать про можливість запобігання неналежній процесуальній поведінці шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Посилання апелянта на неврахування слідчим суддею даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , є необґрунтованими, з огляду на обов'язкове врахування обставин, які характеризують особу підозрюваного та інших обставин, визначених положеннями ст. 178 КПК України, про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали і разом з цим, ці обставини не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апелянта щодо непомірного розміру альтернативного запобіжного заходу не підтверджуються наданими доказами, які в силу ч. 5 ст. 132 КПК України мали бути надані стороною захисту під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, з огляду на це, у колегії суддів немає підстав для висновку про застосування застави у завідомо непомірному розмірі.
Висновки апелянта щодо наявності помилки у визначенні розміру застави, який не відповідає визначеному розміру мінімальних заробітних плат, знаходяться поза межами апеляційного перегляду та підлягають усуненню у порядку встановленому КПК України для виправлення описок чи арифметичних помилок, що передбачено ч. 1 ст. 379 КПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою до 24.02.2017 року із визначенням застави у межах 1 450 мінімальних заробітних плат, що складає 1 998 100 грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4