ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2017Справа №910/20397/16
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Пропримусове виконання обов'язку в натурі
Суддя О.М. Ярмак
За участю представників:
від позивачаОСОБА_3 (представник за договором)
Від відповідача ОСОБА_2 (особисто)
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20397/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про примусове виконання обов'язку в натурі, розгляд справи призначено на 06.12.2016.
Ухвалою від 06.12.2016 розгляд справи відкладено на 10.01.2017, витребувано від відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації копії матеріалів реєстраційної справи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, направлено судові запити до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві щодо надання інформації розслідування справ за заявами про правопорушення від ОСОБА_2.
Ухвалою від 10.01.2017 судом повторно витребувано від відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації копії матеріалів реєстраційної справи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та направлено судові запити до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, розгляд справи відкладено на 26.01.2017.
26.01.2017 позивачем подано до суду клопотання щодо використання правової позиції Верховного суду України.
В судовому засіданні 26.01.2017 представник позивача надав додаткові документи на підтвердження заявлених вимог, підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.
Зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору, суд розглядає спір в судовому засіданні за відсутності витребуваних судом документів від відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської районної в м. Києві, Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві та Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.09.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір № ФВ/100/П на здійснення транспортних перевезень (далі - Договір).
Згідно з п. 1 Договору, договір визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за автомобільні перевезення вантажів транспортними засобами перевізника за заявками експедитора.
Відповідно до п. 2.3 Договору, на кожне окреме перевезення оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення.
Згідно з п. 4.2 Договору перевізник з-поміж іншого зобов'язався виконувати перевезення, строго дотримуючись умови, яка зазначена в прийнятій до виконання заявці, постійно інформувати експедитора про місце знаходження автомобіля.
За твердженнями позивача, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання на умовах, передбачених договором-заявкою від 28.09.2015.
На підтвердження своїх доводів позивачем подано Договір-заявку від 28.09.2015, підписану обома сторонами спору та скріплену їх печатками, за відомостями якої: тип вантажу - молочна продукція (вага 19 т. дов. 13.6 ширина 2.45 висота 2,65 темп.реж. 0+6), дата та місце завантаження - 01.10.2015, Україна, Житомирський район, м. Андрушівка, Андрушівський молоко-масляний завод, адреса вивантаження - Казахстан, м. Атирау, згідно СМР, вартість перевезення - 3 500,00 дол. по курсу продажу валюти на міжбанку «Аваль», строки оплати - Бн 25% передоплата по замитненню автомобіля, 75% 5-7 днів по вивантаженню машини, номер автомобіля - Reno НОМЕР_3 п/пр. НОМЕР_4.
На підставі вказаної заявки перевізником був сформований рахунок на оплату № 56/59 від 02.10.2015 на суму 74 025,00 грн та направлений експедитору.
Платіжним дорученням № 124 від 02.10.2015 підтверджується здійснення оплати експедитором на користь перевізника 18 000,00 грн за транспортні послуги згідно рахунка № 56/89 від 02.10.2015.
В матеріалах справи наявна копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 127900 від 02.10.2015, якою підтверджується передача товару (1 090 картонних ящиків, 32 палети, продукт вуглеводно-жировий напівтвердий) від відправника - ТОВ «Доменік» до перевізника - ФОП ОСОБА_2, підпис та печатка якої міститься на цьому документі.
Окрім того, як встановлено судом з поданих доказів, Господарським судом Волинської області під час розгляду справи № 903/1247/15 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доменік» як клієнта до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як експедитора про стягнення збитків, штрафу та 3% річних за несвоєчасну доставку вантажу) досліджувалися фактичні обставини перевезення вантажу, переданого ТОВ «Доменік» ФОП ОСОБА_2 за товарно-транспортною накладною № 127900 від 02.10.2015.
Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що зобов'язання з перевезення вантажу не виконано, вантаж втрачений, що свідчить про прострочення експедитором виконання своїх зобов'язань, та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доменік» суму збитків у розмірі повної вартості втраченого вантажу.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, на підставі поданих позивачем доказів та фактичних обставин, встановлених судовим рішенням, які мають преюдиційне значення для даного спору, суд вважає доведеним факт прийняття відповідачем передбаченого заявкою товару на перевезення та невиконання такого перевезення у визначений спосіб.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивача на виконання авансованого ним перевезення було порушено відповідачем, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права визнається судом таким, що відповідає приписам чинного законодавства та здатний порушене право відновити.
При цьому, суд зазначає, що відповідач лише в усному порядку заперечував проти задоволення позову, посилаючись на шахрайські дії третьої особи щодо використання даних ОСОБА_2 шляхом реєстрації її фізичною особою-підприємцем та вчинення від її імені правочинів, проте, жодних доказів на підтвердження таких обставин відповідачем надано не було.
Відтак, оскільки в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач довів, а відповідач не спростував обставин свого прострочення за Договором, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного вище.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
1. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вчинити дії по виконанню умов договору № ФВ/100/П на здійснення транспортних перевезень від 28.09.2015, а саме, здійснити перевезення вантажу у м. Атирау, Республіка Казахстан, для вантажоотримувача ТОО «АК булак-Атирау».
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 30.01.2016
Суддя О.М. Ярмак