Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "26" січня 2017 р. Справа № 906/1112/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Люлевич В,В.- дов. № 3102/11-29 від 05.10.2015;
ОСОБА_1- зав. юридичного сектору.
від відповідача: ОСОБА_2- дов. від 05.12.2016
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області
до Коростенського комунального підприємства "Водоканал"
про стягнення 1065514,69 грн.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача завданої шкоди навколишньому середовищу в сумі 150029,91 грн. - до спеціального фонду державного бюджету Бехівської сільської ради; в сумі 1050484,78 грн. - до спеціального фонду державного бюджету Коростенської міської ради.
Ухвалою господарського суду від 16.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду.
16.01.2017 суд своєю ухвалою в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору по 31.01.2017.
В судовому засіданні від 16.01.2017 в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.01.2017.
Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 116-124).
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (а.с.47-49, 131-).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурси України та його органи на місцях.
ОСОБА_3 екологічна інспекція у Житомирській області здійснює свої повноваження відповідно до Положення про ОСОБА_3 екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011 (далі Положення).
Згідно вищевказаного Положення Інспекція вправі обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виконувати в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин на об'єктах, що обстежуються; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, «жданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Так, ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Житомирській області в межах наданих їй повноважень в період з 27.07.2015 по 07.08.2015 року та в період з 11.03.2016 по 22.03.2016 року проведені планові перевірки Коростенського комунального підприємства "Водоканал" та складені відповідні акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 24-27,29-33).
В ході вищевказаних перевірок позивачем було встановлено, зокрема, що відповідач в період з 01.01.2015 по 12.03.2015 здійснював водокористування з поверхневої водойми (р.Уж) та скид зворотних вод в р.Уж по випускам №№1.3.4 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування і встановлених нормативів гранично допустимого скиду.
Позивач вказує, що відповідно до довідки № 768 від 04.08.2015 р. відповідачем в період з 01.01.2015 по 12.03.2015 р. було піднято 587,87 тис. м куб поверхневих вод; згідно довідки № 769 від 04.08.2015 року останнім в період з 01.01.2015 по 12.03.2015 р. було відведено (скинуто) зворотних вод в р.Уж по випускам: №1 - 667,68 тис м куб; №3 - 47.84 тис м куб; №4 - 70.86 тис.м. куб (а.с. 13).
За результатом проведених перевірок ОСОБА_3 екологічною інспекцією у Житомирській області, відповідно до ОСОБА_4 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року, проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті самовільного водокористування, загальний розмір якої склав 1065514,69грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено відповідачу претензії про відшкодування шкоди, завданої державі, а саме:
- № 25-8/4 від 31.03.2016 про відшкодування 15029,91грн. завданої шкоди за виявлене порушення, пов'язане із самовільним скидом забруднюючих речовин із зворотними водами в р.Уж по випуску № 1 - 6667680 м. куб. за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
Так, згідно п. 7.3 ОСОБА_4 розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок аварійного або самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами, грн, здійснюється за формулою З = Кс х Ккат х КР х kз х [(Мi1 х gi1) + (Мi2 х gi2) + ...(Мim х gim)], де Kc = 1,5 - коефіцієнт, що враховує збільшення шкоди водній екосистемі при самовільному чи аварійному скиді; Ккат - коефіцієнт, що враховує категорію водного об'єкта, який визначається згідно з додатком 2; КР - регіональний коефіцієнт дефіцитності водних ресурсів поверхневих вод, який визначається згідно з додатком 3; kз = 1,5 - коефіцієнт ураженості водної екосистеми; m - кількість забруднюючих речовин у зворотних водах; Мi - маса наднормативного скиду i-ї забруднюючої речовини у водний об'єкт зі зворотними водами, т; gi - визначається за формулою (13);
- № 26-9/4 від 31.03.2016 про відшкодування 1637,59 грн. завданої шкоди, пов'язаної із скидом зворотних вод за відсутності ГДС у р. Кремно (ліва притока р. Уж).
ОСОБА_4 поведно на підставі довідки № 769 від 04.08.2015 та п. 7.3 "ОСОБА_4 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів"
- № 27-10/4 від 25.04.2016 про відшкодування 1048172,21 грн. завданої шкоди, внаслідок того, що відповідачем у період з 01.01.2015 по 12.03.2015 здійснювалось водокористування з поверхневої водойми (р. Уж) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 21-22).
Представиник позивача пояснив, що розрахунок збитків в сумі 1048172,21 грн. здійснено на підставі п 9.1. Методики, відповідно до якої розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулоюЗсам = 100 х W х Тар, (23),де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (п. 9.2 ОСОБА_4).
Відповідач вимоги виставлених позивачем претензій не виконав, заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу збитків в загальній сумі 1065514,69 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що відповідач є єдиним підприємством в місті Коростені, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення. Основною діяльністю відповідача є виконання функції з централізованого водопостачання та водовідведення в місті, відтак відповідач самовільно не міг здійснювати забір води з р. Уж.
Зазначає, що вина відповідача в самовільному спеціальному водокористуванні у відсутня з огляду на те, що Департаментом екології та природних ресурсів Житомирської ОДА було видано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування № 48-Ж з терміном дії на три роки, який в подальшому було продовжено до 31.12.2014. (а.с. 66). Право спеціального водокористування у відповідача не припинилось, оскільки відсутнє рішення компетентного органу про припинення такого права у ККП "Водоканал"
Крім того зазначає, що відповідач починаючи з 24.10.2014, тобто до спливу терміну дії дозволу "№ 48-Ж від 02.10.2008, неодноразово звертався із відповідними заявами до Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА з проханням видати дозвіл на спеціальне водокористування.
За таких обставин вважає, що вина відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у зв'язку із здійсненням спеціального водокористування без відповідного дозволу відсутня, оскільки рішення про припинення права на спеціальне водокористування відповідним органом не приймалось та відповідач вчасно звернувся до компетентних органів з метою отримання спеціального дозволу.
Вважає, що відсутність вини відповідача виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності та стягнення завданої шкоди.
Разом з тим відповідач звертає увагу, що ч.2 ст. 223 та ст. 250 ГК України встановлено строки застосування адмінінстративно-господарських санкцій, а саме вказує, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення. Відповідач вважає, що строк накладення адміністративно-господарських санкцій минув.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Водні відносини в Україні регулюються Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (ст.2 Водного кодексу України).
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (ст.3 Водного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Водного Кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Водокористування може бути загальним або спеціальним (ст.46 Водного кодексу України).
Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Дозвіл на спеціальне водокористування надається безоплатно.
Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.
Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов'язані протягом п'яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у разі використання підземних вод - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення шкоди, завданої державі внаслідок завдання шкоди навколишньому природному середовищу, яка полягає у вчинені відповідачем дій пов'язаних із самовільним водокористуванням за відсутності спеціального дозволу, що встановлено за результатами проведених позивачем перевірок.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу ОСОБА_3 управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області було видано Дозвіл на спеціальне водокористування № 48-Ж з терміном дії до 31.12.2014. (а.с. 66).
Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 13.03.2002 N 321 "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459" (в редакції чинній на момент проведення перевірки", вказаний Порядок визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).
Пунктом 4 даного Порядку передбачено, що дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.
Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.
У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.
Так, 24.10.2014, тобто за два місяці до закінчення дії спеціального дозволу № 48-Ж відповідач своїм листом № 1077 звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА з листом, в якому просив прийняти на розгляд пакет документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування у зв'язку з закінченням терміну дії (а.с. 60).
Крім того, 17.11.2014 Коростенський міський голова листом за № 02-16/2367 звертався до Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА, в якому просив розглянути та затвердити "Дозвіл на спеціальне водокористування Коростенського КП "Водоканал" строком на 3 роки без виконання умов щодо тампонажу недіючих свердловин, в зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства та відсутністю коштів у місцевому бюджеті (а.с.61).
02.02.2015р. позивач листом № 142 звертався до Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА з питання отримання відповіді на лист стосовно надання дозволу на спеціальне водокористування (а.с.62).
02.03.2015 Департамент екології та природних ресурсів Житомирської ОДА повідомив відповідача, що Департаментом прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне водокористування для Коростенського КП "Водоканал" у зв'язку з виявленими порушеннями у поданих документах (а.с. 63).
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок Житомирського обласного управління водних ресурсів, наданий Управлінням екології та природних ресурсів наданий на запит адвоката ОСОБА_2 (представника відповідача) від 12.01.2015 № 08-31 щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування, з якого вбачається, що Житомирське обласне управління водних ресурсів вважало за можливе видачу дозволу на спеціальне водокористування Коростенськолму комунальному підприємству "Водоканал" (а.с. 134-36).
Натомість, спеціальний дозвіл № 215-Д на спеціальне водокористування Коростенському комунальному підприємству "Водоканал" було видано лише 12.03.2015 з терміном дії до 12.03.2018 (а.с. 65).
Суд зауважує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач своєчасно звертався до компетентних органів з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, що вказує на те, що у відповідача був відсутній умисел на заподіяння шкоди.
За таких обставин, оскільки відповідач здійснював усі залежні від нього заходи, які були направлені на отримання спеціального дозволу, однак з причин того, що органи державної влади не мали можливості реалізувати свої повноваження по його видачі, суд не вбачає вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування, що в свою чергу виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності у відповідності до ст. 1166 ЦК України.
Разом з тим суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо можливості застосування у цьому спорі статті 250 ГК України, оскільки предметом спору є стягнення майнової шкода, що є відмінною від правової природи адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 ГК України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, відповідно до ст.4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.
Отже, відшкодування шкоди (збитків) за порушення водного законодавства, не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, тому помилковим є наполягання відповідача на необхідності застосування ст. 250 Господарського кодексу України.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 31.01.17
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу