25 січня 2017 року Чернігів Справа № 825/2090/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування рішень
за участі
представників сторін:
від позивача ОСОБА_2, довіреність від 14.12.2013
від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 28.12.2016 № 10929/9/25-16-10-09,-
До Чернігівського окружного адміністративного суду 28.11.2016 надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1А.) до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Прилуцька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027341701 (форма Р) від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області повністю на суму 12608 (дванадцять тисяч шістсот вісім) гривень 97 копійок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027351701 (форма Р) від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області в залишеній без змін частині на суму 9302 (дев'ять тисяч триста дві) гривні 40 копійок;
- визнати протиправними та скасувати рішення №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області в залишеній без змін частині на суму 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) гривня 60 копійок і вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0027381701 від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області в залишеній без змін частині на суму 14315 (чотирнадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 80 копійок, а також та прийняті на їх основі рішення №0002081701 від 25.01.2016 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на суму 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) гривня 60 копійок та вимогу №Ф-0033781701 від 25.01.2016 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на суму 14315 (чотирнадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 80 копійок;
- визнати протиправними та скасувати рішення №0027391701 про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області повністю та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф - НОМЕР_1 від 02.12.2015 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0033801701 від 25.01.2016 Прилуцької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області повністю на суму 9302 (дев'ять тисяч триста дві) гривні 40 копійок.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення фіскального органу є необґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) зареєстрована в Виконкомі Прилуцької міської ради Чернігівської області 21.01.1998, отримала свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 №830719 (номер запису про державну реєстрацію № 20620010001000249), перебуває на податковому обліку в Прилуцькій ОДПІ з 21 січня 1998 року (Довідка ф 4-ОПП № 152) та є платником ПДВ.
Судом встановлено, що працівниками Прилуцької ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 18.11.2015 №495/17- НОМЕР_2 (а.с. 31-64 Т.1).
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:
- пункту 177.1, пункт 177.2, пункт 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями. Донараховано податок на доходи фізичних осiб, що сплачується фiзичними особами за результатами рiчного декларування в сумі 26074,05 грн. за 2013 рік;
- пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями. Донараховано єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% 58699,38 грн. за 2013 рік;
- пункту 1 частини першої статті 7, пункту 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 зі змінами та доповненнями. Донараховано 23985,19 грн. єдиного внеску;
- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями. Донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8405,86 грн.;
- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ , затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020;
- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 та пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.
За розглядом акту перевірки Прилуцькою ОДПІ було прийнято 02.12.2015 та вручено підприємцю:
- податкове повідомлення-рішення №0027341701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осiб, що сплачується податковими агентами iз доходiв платника податку у виглядi з/п, на суму 12608,79 грн., в т.ч. основного платежу 8405,86 грн., штрафних (фінансових) санкцій 4202,93 грн. (а.с. 21 Т.1);
- податкове повідомлення-рішення №0027351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фiзичними особами за результатами рiчного декларування на суму 39111,07 грн., в т.ч. основного платежу 26074,05 грн., штрафних (фінансових) санкцій 13037,02 грн. (а.с. 23 Т.1);
- рішення №0027391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11992,59 грн. (а.с. 29 Т.1);
- рішення №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11739,88 грн. (а.с. 26 Т.1);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-002738170 на суму 58699,38 грн., в т.ч. основного платежу 58699,38 грн. (а.с. 25 Т.1);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0027421701 на суму 23985,19 грн., в т.ч. основного платежу 23985,19 грн. (а.с. 28 Т.1).
Позивачем було оскаржено вказані рішення фіскального органу до ГУ ДФС у Чернігівській області, яке своїм Рішенням від 30.12.2015 № 1104/к/25-01-10-04-15:
- залишило без змін оскаржені ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ГУ, прийняті від 02.12.2015 №0027341701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осiб, що сплачується податковими агентами iз доходiв платника податку у виглядi з/п, на суму 12608,79 грн. та від 02.12.2015 №0027351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фiзичними особами за результатами рiчного декларування в частині 9302,4 грн., в т.ч. основного платежу 6201,6 грн., штрафних (фінансових) санкцій 3100,8 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2015 б/н (вх. №К/384 від 15.12.2015) в цій частині - без задоволення;
- частково скасувало оскаржене ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ, прийняте від 02.12.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фiзичними особами за результатами рiчного декларування в сумі 29808,67 грн., в т.ч. основного платежу 19872,45 грн., штрафних (фінансових) санкцій 9936,22 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2015 б/н (вх. №К/384 від 15.12.2015) в цій частині - задовольнило.
- залишило без змін оскаржені ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-0027421701 на суму 23985,19 грн.; рішення від 02.12.2015 №0027391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 11992,59 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 в частині 14315,8 грн.; рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині 1431,6 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2015 б/н (вх. №К/384 від 15.12.2015) в цій частині - без задоволення;
- частково скасувало оскаржені ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 в сумі 44383,58 грн., рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 10308,28 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 11.12.2015 б/н (вх. №К/384 від 15.12.2015) в цій частині - задовольнило.
За результатами розгляду скарги позивача, 25.01.2016 Прилуцькою ОДПІ були прийняті:
- податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 в розмірі 9302,40 грн. (а.с.101 Т.2);
- рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_4 в розмірі 1431,60 грн. (а.с.102 Т.2);
- вимогу про сплату боргу № НОМЕР_5 в розмірі 14315,80 грн. (а.с.103 Т.2).
Таким чином, дослідивши фактичні підстави винесення спірних рішень Прилуцької ОДПІ суд зазначає, що у відповідності до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
При цьому, пункт 60.4 статті 60 цього Кодексу визначає, що в даному випадку такі податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Крім того, в силу частини 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Відповідно до пункту 6 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження.
У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням ГУ ДФС у Чернігівській області від 30.12.2015 № 1104/к/25-01-10-04-15 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0027351701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фiзичними особами за результатами рiчного декларування в частині 9302,4 грн., в т.ч. основного платежу 6201,6 грн., штрафних (фінансових) санкцій 3100,8 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 в частині 14315,8 грн.; рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині 1431,6 грн.
Податковим органом на адресу позивача були надіслані нові податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 № НОМЕР_3, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_4 та вимога про сплату боргу № Ф-0033781701, що були вручені підприємцю.
За таких обставин, в силу приписів пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0027351701 вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 № НОМЕР_3, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, а вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 та рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій, в силу пункту 6 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вважаються відкликаними з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).
Враховуючи вищенаведене, суд наголошує, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0027351701, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 02.12.2015 №Ф-002738170 та рішення від 02.12.2015 №0027431701 про застосування штрафних санкцій на момент розгляду справи є нечинними, у зв'язку з чим, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не можуть бути задоволені в цій частині, а зазначені рішення контролюючого органу не можуть бути скасовані, оскільки вони є відкликаними податковим органом в силу підпункту 60.1.3 пункту 60.1, пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України та пункту 6 розділу VI Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Поряд з цим, досліджуючи питання правомірності прийняття Прилуцькою ОДПІ інших оспорюваних позивачем рішень, суд зазначає, що перевіркою було встановлено згідно реєстраційних даних, що видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 49.41 - Вантажний автомобiльний транспорт (Основний); 47.11 - Роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.81 - Роздрiбна торгiвля з лоткiв i на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Фактично протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 здійснювала транспортні перевезення по Україні.
В перевіреному періоді з 01.01.2013 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування. В ході здійснення підприємницької діяльності підприємець використовувала безготівкову форму розрахунків з контрагентами.
Перевіркою встановлено використання ФОП ОСОБА_1 при здійсненні основної діяльності найманих осіб (за перевірений період) в середній кількості 7 осіб.
В ході перевірки правомірності формування витрат ФОП ОСОБА_1, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, встановлено, що до їх складу віднесені витрати на придбання ПММ, заробітна плата найманих працівників, ремонт та придбання запчастин, транспортно-експедиційні послуги, оренда автостоянки. Перевіркою встановлено завищення суми витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, на суму 169250,35 грн. за 2013 рік.
Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат в 2013 році ФОП ОСОБА_1 включила витрати на придбання бензину А-92 на загальну суму 40852,86 грн. (в т.ч. в травні 2013р. - 2400 л. на суму 24960,00 грн. та в червні 2013р. - 1528,49 л. на суму 15892,86 грн.), а також включено витрати на придбання газу скрапленого в червні 2013р. - 92,87 л. на суму 490,89 грн.
Згідно інформаційної довідки Центру 7402 з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м.Прилуки від 28.10.2015р. №2247 у ФОП ОСОБА_1 перебувають у власності вантажні автомобілі, які мають дизельний тип двигуна, розрахований на дизпаливо. Основний вид діяльності (вантажні транспортні перевезення) ФОП ОСОБА_1 здійснює, використовуючи зазначені вантажні автомобілі. В ході перевірки підприємцем не надано жодних документів, які б підтверджували фактичне використання в господарській діяльності бензину А- 92 та скрапленого газу, придбаних на загальну суму 41343,75 грн.
З урахуванням вищезазначеного, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за 2013 рік на суму 41343,75 грн. в порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями.
Крім того, перевіркою встановлено, що до складу валових витрат в квітні, травні та червні 2013 року ФОП ОСОБА_1 включено вартість придбання дизельного пального на АЗС, що належить ТОВ “Каір-Сервіс” (за адресою: Чернігівська обл., Прилуцький район, с.Заїзд, вул. Набережна, 5) за готівку по фіскальних чеках з обсягами дизпалива від 5 до 30 літрів в одному чеку по декілька разів на день.
Всього було встановлено придбання на АЗС ТОВ “Каір-Сервіс” дизельного пального на суму 127906,60 грн., в т.ч. в квітні 2013р. - 957,80 л. на суму 9616,61 грн., в травні 2013р. - 3790,06 л. на суму 39370,49 грн., в червні 2013р. - об'ємом 7975,74 л. на суму 78919,50 грн.
Згідно акту перевірки зазначено, що оскільки вантажні перевезення протягом квітня-червня 2013р. здійснювалися ФОП ОСОБА_1 по території всієї України, та враховуючи, що відповідно до технічних характеристик об'єми паливних баків вантажних автомобілів, таких як DAF та РЕНО, становлять в середньому 500-1000л., то заправлятися на одній автозаправці декілька разів на день літражем від 5 до 30 літрів за раз - є недоцільним.
З урахуванням вищенаведеного, перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, за 2013 рік на суму 127906,60 грн. в порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями.
Поряд з цим, в ході розгляду скарги на підставі наданих на розгляд матеріалів перевірки з'ясовано, що перевіркою не доведено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу при віднесенні до складу витрат вартості дизпалива на суму 127906,60 грн., придбаного на АЗС з обсягом від 5 до 30 літрів в одному фіскальному чеку.
Перевіркою правомірності визначення суми податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1, з урахуванням встановленого згідно акту перевірки завищення витрат за 2013 рік на загальну суму 169250,35 грн. (41343,75 грн.+ 127906,60 грн.), визначено суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік в розмірі 172674,49 грн. (3424,14 грн.+ 169250,35 грн.) згідно вимог п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.
Відповідно наведеного в акті перевірки розрахунку податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік, проведеного з урахуванням вимог п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015р.), встановлено заниження суми податку за 2013 рік в розмірі 26074,05 грн.
За результатом розгляду скарги встановлено, що сукупний чистий доход отриманий платником від здійснення підприємницької діяльності, за 2013 рік, з урахуванням завищення витрат у 2013р. на суму 41343,75 грн., повинен становити 44767,89 грн. (3424,14 грн.+ 41343,75 грн.)
Відповідно, податок на доходи фізичних осіб становить 6715,2 грн.
Для визначення бази оподаткування за ставкою 15 відсотків в 2013 році розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, становить:
з 01.01.2013р. по 01.12.2013р. - 11470 грн. (мін.зарплата становить 1147,00 грн.);
з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. - 12180 грн. (мін.зарплата становить 1218,00 грн.)
Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2013р. з урахуванням встановленого порушення складає 3730,66 грн. (44767,89 грн./12) та не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Таким чином, база нарахування для 15% податку становить 44767,89 грн.
Розрахунок ПДФО за результатами розгляду скарги: 44767,89 грн.* 15%=6715,2 грн.
Розрахунок ПДФО за даними декларації ФОП ОСОБА_1: 3424,14 грн.*15%=513,61 грн.
Підлягає донарахуванню ПДФО за 2013 рік за результатами розгляду скарги: 6201,6 грн. (6715,2 - 513,61 грн.)
За результатом перевірки ПДФО за 2013 рік було розраховано всього в сумі 26587,66 грн. (на базу оподаткування в сумі 172674,49 грн.) та донараховано ПДФО за результатами перевірки в сумі 26074,05 грн.(26587,66 грн. - 513,61 грн.)
В ході розгляду скарги встановлено, що зайво донарахована сума ПДФО за 2013 рік складає 19872,45 грн. (26074,05 грн. - 6201,6 грн.)
Крім того, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу підприємця, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” при визначенні бази для нарахування єдиного внеску.
Так, перевіркою встановлено, що при заповненні додатку до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період 2013 рік (Таблиця1. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцям) ФОП ОСОБА_1 було задекларовано суму доходу за 2013 рік в розмірі 3512 грн. та суму нарахованого єдиного внеску - в розмірі 1218,67 грн.
База для нарахування єдиного внеску визначається з урахуванням вимог п.2 ч.1 та ч.3 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, згідно яких сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід, та в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (сімнадцять розмірів прожиткового мінімуму на відповідний період).
В ході проведення перевірки було встановлено заниження суми отриманого чистого доходу за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 в розмірі 169250,35 грн. та визначено суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік в розмірі 172674,49 грн.
З урахуванням задекларованої підприємцем суми доходу за 2013 рік в розмірі 3512 грн., за результатом перевірки база для нарахування єдиного внеску додатково визначена в сумі 169162,49 грн., за результатом перевірки донараховано суму єдиного внеску в розмірі 58699,38 грн. (=169162,49 грн. * 34,7%).
За результатом розгляду скарги встановлено, що заниження суми отриманого чистого доходу ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік становить 41343,75 грн. та визначено суму чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік в розмірі 44767,89 грн.
З урахуванням задекларованої підприємцем суми доходу за 2013 рік в розмірі 3512 грн., за результатом розгляду скарги база для нарахування єдиного внеску додатково визначена в сумі 41255,89 грн. Відповідно донарахуванню підлягає сума єдиного внеску в розмірі 14315,8 грн. (=41255,89 грн. * 34,7%).
За результатом розгляду скарги встановлено, що зайво визначена перевіркою сума єдиного внеску, нарахована на суму чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік, складає 44383,58 грн. (= 58699,38 грн. - 14315,8 грн.)
Крім того, в ході розгляду скарги встановлено, що в порушення вимог п.3 ч.2 розділу VII «Фінансові санкції» наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953) ОДПІ застосовано штраф у розмірі 10 відсотків донарахованої суми єдиного внеску (58699,38 грн.) за звітний період 2013 рік, замість встановленого вищевказаною Інструкцією розміру штрафу 5 відсотків суми донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року.
Згідно доданого до рішення про застосування штрафних санкцій розрахунку ОДПІ визначено штрафні санкції в розмірі 11739,88 грн. (= 53699,38 * 10%*2 звітних періода).
За результатом розгляду скарги встановлено суму штрафних санкцій, яка підлягає застосуванню в сумі 1431,6 грн. (=14315,8 * 5% * 2 звітних періода).
Перевіркою повноти і своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 до бюджету податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників встановлено наступне.
На підставі наданих на перевірку документів: трудових договорів; відомостей про нарахування заробітної плати; розрахунково-платіжних відомостей на виплату заробітної плати працівників; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ; платіжних доручень на сплату податку з доходів фізичних осіб, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності протягом перевіреного періоду використовувала працю найманих працівників, надавала їм робочі місця за основним місцем роботи.
Крім того, в ході документальної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності протягом перевіреного періоду в порушення вимог законодавства використовувала працю найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин. А саме, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, виставлених замовникам в період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., вантажні перевезення здійснювали водії, інформація про виплату доходів яким, не була відображена в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ та звітах по єдиному соціальному внеску.
Крім цього, перевіркою встановлено відсутність в бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_1 відомостей про нарахування заробітної плати по вищезгаданих найманих працівниках, платіжних доручень або квитанцій на перерахування податку на доходи фізичних осіб.
В ході перевірки, у зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 пояснень та документів щодо використання найманих працівників, не оформлених відповідно до законодавства, розрахунок утримання податку на доходи фізичних осіб проведено із розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент здійснення перевезень помісячно по кожному з встановлених працівників, з урахуванням вимог п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР “Про оплату праці” встановлено, що заробітна плата найманим працівникам повинна нараховуватися в розмірі не нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, тобто в період з 01.01.2013р. по 31.11.2013р. - в розмірі 1147 грн, а в періоді з 01.12.2013р. по 31.12.2014р. - в розмірі 1218 грн.
Згідно розрахунку, наведеного в акті перевірки, вказано, що ФОП ОСОБА_1 визначено суму нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. в сумі 157974,51 грн. та визначено за результатом перевірки - в сумі 216105,51 грн., з урахуванням визначених доходів працівникам, трудові відносини з якими не були оформлені - в сумі 58131 грн.
Відповідно, ФОП ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників було визначено в розмірі 11970,12 грн., а згідно розрахунку в ході перевірки - в розмірі 20375,98 грн.
З урахуванням наведеного, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.168.1.2 п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 8405,86 грн. (20375,98 грн. - 11970,12 грн.) Відповідальність за дане порушення передбачена п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, перевіркою також встановлено не відображення у звітах єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування доходів найманих працівників, які виконували вантажні перевезення для ФОП ОСОБА_1 без оформлення з ними трудових відносин, внаслідок чого занижено базу нарахування та сплати єдиного внеску на доходи зазначених працівників.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 згідно поданих звітів було задекларовано суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нараховані особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) всього в сумі 157974,51 грн. (в т.ч. за 2013 рік - 57952,99 грн., за 2014 рік - 100021,52 грн.)
За результатом проведення перевірки, з урахуванням визначених доходів працівникам, трудові відносини з якими не були оформлені, було визначено суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нараховані особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) всього в розмірі 216105,51 грн. (в т.ч. за 2013 рік - 106339,99 грн., за 2014 рік - 109765,52 грн.) Сума заниження бази нарахування єдиного внеску становить 58131,0 грн. (в т.ч. за 2013 рік - 48387,0 грн., за 2014 рік - 9744,0 грн.)
Відповідно наведеного в акті розрахунку, перевіркою встановлено заниження підприємцем суми нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), в розмірі 21892,14 грн. (58131 грн. * 37,66%), чим порушено п.1 ч.1 ст.7, п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями.
Крім того, перевіркою встановлено заниження підприємцем суми утриманого єдиного внеску із зазначених сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), в розмірі 2093,05 грн. (58131 * 3,6%), чим порушено п.7 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями.
Всього перевіркою встановлено заниження єдиного внеску із вищезазначених сум заробітної плати на суму 23985,19 грн. (21892,14 грн.+ 2093,05 грн.).
Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, чинній до 01.01.2015р.) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п.162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п.162.1.2); податковий агент (п.п.162.1.3).
Згідно п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Суд наголошує, що відповідачем поставлено під сумнів правомірність включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат сум за результатами господарських операцій з придбання палива виключно на підставі відсутності у позивача транспортного засобу за типом палива - бензин або газ та, як наслідок, неможливості використання придбаного бензину та газу у господарській діяльності позивача, а також з підстав придбання на одній АЗС ТОВ “Каір-Сервіс” дизельного пального декілька разів на день літражем від 5 до 30 літрів за раз.
Між тим, судом встановлено, що у період травень-червень 2013 року ФОП ОСОБА_1А закупила у ТОВ “Каір-Сервіс” через автозаправну станцію паливо для легкового автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_6 бензин марки - А92 у кількості 4100 літрів на суму 42640 грн. та скрапленого газу об'ємом 103,63 л. на суму 549,87 грн., а також дизельного палива для вантажних автомобілів, що підтверджується фіскальними чеками від: 08.05.2013, 09.05.2013, 10.05.2013, 11.05.2013, 12.05.2013, 13.05.2013, 14.05.2013, 15.05.2013, 16.05.2013, 17.05.2013, 18.05.2013, 19.05.2013, 20.05.2013, 21.05.2013, 22.05.2013, 23.05.2013, 24.05.2013, 25.05.2013, 26.05.2013, 27.05.2013, 28.05.2013, 29.05.2013, 30.05.2013, 31.05.2013; податковими накладними: № 45 від 08.05.2013, № 49 від 09.05.2013, № 56 від 10.05.2013, № 60 від 11.05.2013, № 63 від 12.05.2013, № 73 від 13.05.2013, № 84 від 14.05.2013, № 92 від 15.05.2013, № 98 від 16.05.2013, № 104 від 17.05.2013, № 110 від 18.05.2013, № 114 від 19.05.2013, № 119 від 20.05.2013, № 126 від 21.05.2013, № 130 від 22.05.2013, № 146 від 23.05.2013, № 152 від 24.05.2013, № 159 від 25.05.2013, № 163 від 26.05.2013, № 171 від 27.05.2013, № 179 від 28.05.2013, № 186 від 29.05.2013, № 194 від 30.05.2013, № 225 від 31.05.2013; фіскальними чеками від 01.06.2013, 02.06.2013, 03.06.2013, 04.06.2013, 05.06.2013, 06.06.2013, 07.06.2013, 08.06.2013, 15.06.2013, 10.06.2013, 11.06.2013, 12.06.2013, 13.06.2013, 14.06.2013, 15.06.2013, 16.06.2013, 17.06.2013; податковими накладними № 4 від 01.06.2013, № 7 від 02.06.2013, № 14 від 03.06.2013, № 24 від 04.06.2013, № 29 від 05.06.2013, № 32 від 06.06.2013, № 45 від 07.06.2013, № 48 від 08.06.2013, № 52 від 09.06.2013, № 65 від 10.06.2013, № 70 від 11.06.2013, № 78 від 12.06.2013, № 92 від 13.06.2013, № 99 від 14.06.2013, № 104 від 15.06.2013, № 108 від 16.06.2013, № 114 від 17.06.2013 щодо бензину та фіскальними чеками від 10.06.2013, 11.06.2013, 16.06.2013, (від 16.06.2013 три чеки) стосовно газу (а.с.82-163 Т.1).
Договори поставки бензину марки - А92, скрапленого газу та дизельного палива були укладені ФОП ОСОБА_1 з ТОВ “Каір-Сервіс” у спрощений спосіб відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
На момент придбання палива позивач у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.
При цьому, при дослідженні фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагента ФОП ОСОБА_1 для здійснення даної господарської операції, судом встановлено, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність, використовуючи власні та орендовані основні фонди, а саме: власне рухоме майно (згідно інформаційної довідки Центру 7402 з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування в м. Прилуки від 28.10.2015р. №2247) (тип палива - дизель): 6 вантажних автомобілів (DAF СВ8792АН, DAF СВ0537ВС, DAF СВ4205АР, DAF СВ6908ВА, FORD TRANZIT СВ2738АМ, МАЗ СВ6263АВ; 1 пасажирській автомобіль (позашляховик) MERSEDES-BENZ СВ3939АТ Свідоцтво (на право власності) СХХ 388462 05.11.2014; 5 причепів (KOGEL SN 24 СВ7131ХТ, KOGEL SN 24 СВ6845ХТ, KOGEL SN 24 СВ1257ХТ, SCHWARZMULLER SPA3-E СВ2232ХТ, FLIEGL SDS 350 СВ7434ХТ, а також для здійснення підприємницької діяльності у період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 використовувала належній їй на праві власності легковий автомобіль HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_6, тип палива - бензин або газ, наявність якого у власності позивача у період з 27.01.2011 до 05.11.2014 підтверджується довідкою територіального сервісного центру №7442 МВС в Чернігівській області від 15.06.2016 №451 (а.с. 77 Т.1).
З таких підстав, суд спростовує, висновок відповідача, що у ФОП ОСОБА_1 в наявності лише вантажні автомобілі, які мають дизельний тип двигуна, оскільки факт наявності у власності позивача легкового автомобіля HONDA ACCORD (державний номер НОМЕР_6, тип палива - бензин або газ) у спірний період, підтверджено довідкою територіального сервісного центру №7442 МВС в Чернігівській області від 15.06.2016 №451 (а.с. 77 Т.1).
Фактичне місцезнаходження (паркування) транспортних засобів, що належать ФОП ОСОБА_1 є м. Прилуки, вул. Пирятинська, 131. Зазначене місце стоянки транспортних засобів орендоване підприємцем у ДП “НАК “Надра України” “Чернігівнафтогазгеологія” згідно Договору №03/17/2013 від 01.03.2013р. (вартість оренди - 400 грн./міс.), що підтверджено контролюючим органом в ході перевірки.
Суд наголошує, що придбане у травні - червні 2013 року паливо ФОП ОСОБА_1 було використано в межах господарської діяльності позивача, у т.ч. на заправку легкового автомобіля HONDA ACCORD (державний номер НОМЕР_6), що підтверджується наказом (розпорядженням) №1 від 15 січня 2013 року про використання в межах господарської діяльності легкового автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_6; наказом (розпорядженням) №2 від 15 січня 2013 року про впорядкування деяких питань щодо відряджень; наказами (розпорядженнями) про відрядження: № 20-В від 10 липня 2014 року, № 6-В від 19 серпня 2013 року, № 21-В від 22 липня 2014 року, № 9-В від 07 жовтня 2013 року, № 10-В від 15 жовтня 2013 року, № 4-В від 24 липня 2013 року, № 7-В від 28 серпня 2013 року, № 13-В від 11 листопада 2013 року, № 15-В від 20 січня 2014 року, № 5-В від 07 серпня 2013 року, № 11-В від 24 жовтня 2013 року, № 16-В від 12 березня 2014 року, 7-В від 17 березня 2014 року, № 18-В від 02 квітня 2014 року, № 3-В від 16 липня 2013 у, № 8-В від 09 вересня 2013 року, № 14-В від 17 грудня 2013 року, №19-В від 11 червня 2014 року; посвідченнями про відрядження № 20 від 10.07.2014 року, № 6 від 19.08.2013 року; № 21 від 22.07.2014 року, № 9 від 07.10.2013 року, №10 від 15.10.2013 року, № 4 від 24.07.2013 року, № 7 від 28.08.2013 року, №12 від 04.11.2013 року, № 13 від 11.11.2013 ;v, № 15 від 20.01.2014 року, № 5 від 07.08.2013 року, № 11 від 24.10.2013 року, № 16 від 12.03.2014 року, №17 від 17.03.2014 року, № 18 від 02.04.2014 року, № 3 від 16.07.2013 року, № 8 від 09.09.2013 року, № 14 від 17.12.2013 року, №19 від 11.06.2014 року; відомостями-подорожніми листами позивача за травень 2013 p., червень 2013 p., липень 2013 p., серпень 2013 p., вересень 2013 p., жовтень 2013 p., листопад 2013 p., грудень 2013 p., січень 2014 p., лютий 2014 p., березень 2014 p., квітень 2014 p., травень .4 p., червень 2014 p., липень 2014 p., серпень 2014 p., вересень 2014 p., жовтень 2014 року (а.с.164-239 Т.1).
Зазначене відповідає вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому суд приходить до висновку, що дана господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану ФОП ОСОБА_1
Відповідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- -38.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Відповідно до пп. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона.
З таких підстав, суд визнає, що позивач віднісши в 2013 році витрати на придбання вказаного вище пального для заправки, власних вантажних автомобілів та легкового автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_6, які вона використовувала в межах своєї господарської діяльності, на виграти, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів згідно п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України та п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України (адміністративні витрати), діяла цілком правомірно та у відповідності до чинного законодавства, адже ці витрати документально підтверджені і стосуються господарської діяльності позивача.
Відповідно п.1 та п.4 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховує для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи, що позивач правомірно зменшила суму свого доходу від господарської діяльності у 2013 році на суму витрат на згадане вище паливо, у відповідності до ст. 177 Податкового кодексу України, то відповідно, ФОП ОСОБА_1 цілком законно зменшила базу нарахування єдиного внеску, а також правомірно задекларувала суму доходу за 2013 рік в розмірі 3512 грн.
З урахуванням дослідженої господарської операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів Прилуцька ОДПІ не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкового повідомлення-рішення №0033801701 від 25.01.2016, рішення №0002081701 від 25.01.2016 та вимоги №Ф-0033781701 від 25.01.2016.
Поряд з цим, щодо сплати ФОП ОСОБА_1 до бюджету податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виставлених замовникам в період з 01.01.2013 по 31.12.2014, вантажні перевезення здійснювали водії, інформація про виплату доходів яким, не була відображена в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку за ф. № 1 ДФ та звітах по єдиному соціальному внеску, а саме: протягом січня 2013 року транспортні вантажні перевезення здійснювали водії ОСОБА_4, ОСОБА_5; протягом лютого 2013 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6; протягом березня 2013 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4; протягом квітня 2013 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_4; протягом травня 2013 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11; протягом червня 2013 року - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_11; протягом липня-вересня 2013 року - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15; протягом жовтня 2013 року - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18; протягом листопада 2013 року - ОСОБА_17; протягом грудня 2013 року - ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20; протягом січня - лютого 2014 року - ОСОБА_17, ОСОБА_21; протягом березня 2014 року - ОСОБА_22; протягом квітня 2014 року - ОСОБА_21, ОСОБА_22; протягом червня 2014 року - ОСОБА_21 (а.с. 10-149 Т.2)
Позивачем було приєднано до матеріалів справи договори про співпрацю, що були укладені останньою з вищезазначеними особами за спірні періоди, за якими ФОП ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити набуття стажерами практичних навичок виконання завдань щодо перевезення вантажів транспортом.
У рамках стажування за даними договорами про співпрацю після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки ці стажери повинні здійснювати виконання практичних завдань на підприємницькій базі позивача з використанням виробничих і підприємницьких потужностей та засобів позивача, і за бажанням із залученням транспортних засобів стажерів (п. 5 Договорів) (а.с. 240-250 Т.1, а.с. 1-7 Т.2).
Крім того, за умовами зазначених договорів сторони домовилися не нараховувати та не вплачувати будь-яких вигод одна одній та не здійснювати розрахунків за договором про співпрацю (п. 6 Договорів).
Також, ФОП ОСОБА_1 щодо вищезазначених осіб було складено Накази (розпорядження) про проведення інструктажу з техніки безпеки, акти про результати стажування (а.с. 8-43 Т.2).
Суд зауважує, що п. 44.1 ст. 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні) платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом встановлено, що контролюючим органом було надіслано ФОП ОСОБА_1 запит від 05.11.2015 № 135/4/17-01-09 у якому Прилуцька ОДПІ просила, у межах проведення планової виїзної перевірки, надати трудові договори та цивільно-правові угоди з найманими працівниками (а.с. 76-77 Т.2).
При цьому, суд наголошує, що ані для проведення перевірки, ані суду не надано вищезазначені договори про співпрацю, Накази (розпорядження) про проведення інструктажу з техніки безпеки, акти про результати стажування, а тому врахувавши всі докази у справі в їх сукупності, на підставі п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, суд вважає, що такі документи були відсутні у ФОП ОСОБА_1 на час складення податкової звітності.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне надати правову оцінку зазначеним договорам про співпрацю і зазначає, що ч. 1 ст. 29 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), ІНФОРМАЦІЯ_1, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.
Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.
Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.
Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
При цьому, суд наголошує, що поняття стажування Кодексом законів про працю України не врегульоване.
З таких підстав, суд визнає, що лише студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, які продовжують навчатися, мають право проходити стажування за професією, ІНФОРМАЦІЯ_1, що врегульовано Законом України “Про зайнятість населення”.
Натомість позивачем не надано суду жодного доказу, що особи, які проходили стажування у ФОП ОСОБА_1 за приєднаними до матеріалів справи договорами були студентами вищих та учнями професійно-технічних навчальних закладів, які продовжували у спірний період навчатися.
Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що у періоді, що перевірявся ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності використовувала працю найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин у відповідності до законодавства.
Згідно п.п.”а” п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є - податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Згідно п.п.”а” п.176.2 ст.176 особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до п.п. 168.1.2. п.168.1 ст.168 Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду (п. п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 Кодексу).
Законом України “Про оплату праці” встановлено, що заробітна плата найманим працівникам повинна нараховуватися не нижче законодавчо встановлено розміру. Зокрема, в ст. 3 ЗУ “Про оплату праці” визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт)”. Статтею 8 вищевказаного Закону передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною ОСОБА_13 України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 10 ЗУ “Про оплату праці”).
У зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 пояснень щодо використання неоформленої найманої праці та сум нарахованиих-виплачених доходів на користь вищезгаданих найманих працівників, розрахунок утримання податку на доходи фізичнх осіб проведено із розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої законодавством на момент здійснення перевезень: ОСОБА_5: за січень 2013 року (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за лютий 2013 року (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за березень 2013 року (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за квітень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_4: за січень 2013 року (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодуксу України) = 165,86 грн.; за березень 2013 року (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за квітень 2013 року (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_6: за лютий 2013 року (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за березень 2013 року (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за квітень 2013 року: (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за травень 2013 року: (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_7: за березень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за квітень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за травень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_8: за березень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.
ОСОБА_9: за березень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за квітень 2013 року: (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за травень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_10: за травень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.
ОСОБА_11І: за травень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.
ОСОБА_12: за червень 2013 року: (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за липень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за серпень 2013 року: (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за вересень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за жовтень 2013 року: (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_13: за липень 2013 року : (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за серпень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за вересень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_14: за липень 2013 року : (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за серпень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за вересень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за жовтень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_15: за липень 2013 року : (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за серпень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за вересень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за жовтень 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.
ОСОБА_18 за жовтень 2013 року : (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.
ОСОБА_17: за жовтень 2013 року : (1147,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 41,29 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 165,86 грн.; за листопад 2013 року : (1147,00 - 41,29) х 15% = 165,86 грн.; за грудень 2013 року : (1218,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 43,84 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 176,12 грн.; за січень 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.; за лютий 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.
ОСОБА_19: за грудень 2013 року : (1218,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 43,84 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 176,12 грн.
ОСОБА_20: за грудень 2013 року : (1218,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 43,84 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 176,12 грн.
ОСОБА_21 : за січень 2014 року : (1218,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 43,84 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 176,12 грн.; за лютий 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.; за квітень 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.; за червень 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.
ОСОБА_22 : за березень 2014 року : (1218,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2013р.) - 43,84 грн. (3,6% єдиного соціального внеску)) х 15% (ставка податку на доходи фізичних осіб, відповідно до п 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України) = 176,12 грн.; за квітень 2014 року : (1218,00 - 43,84) х 15% = 176,12 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що протягом 01.01.2013 - 31.12.2014 підприємець повинна була утримати та перерахувати до бюджету 8405,86 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 4 частини 1 ст.1 Закону України №2464-VI визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 5 частини 1 ст.1 Закону України №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, яка визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно ч.3 та ч.4 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Частиною 7 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно ч.11 ст.8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи встановлене та вищезазначені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про правомірність винесених відповідачем податкового повідомлення-рішення №0027341701 (форма Р) від 02.12.2015, рішення від 02.12.2015 №0027391701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2015 №Ф - НОМЕР_1, оскільки ФОП ОСОБА_1 не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 8405,86 грн., не відображено у звітах єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування доходів найманих працівників, які виконували вантажні перевезення для ФОП ОСОБА_1 без оформлення з ними трудових відносин, внаслідок чого занижено базу нарахування та сплати єдиного внеску на доходи зазначених працівників; підприємцем занижено суми нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), в розмірі 21892,14 грн. та занижено суми утриманого єдиного внеску із зазначених сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), в розмірі 2093,05 грн.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, суд вважає, що Прилуцькою ОДПІ у м. Чернігові були неправомірно винесені податкове повідомлення-рішення №0033801701 від 25.01.2016, рішення №0002081701 від 25.01.2016 та вимога №Ф-0033781701 від 25.01.2016, оскільки позивачем було підтверджено правомірність зменшення суми доходу від господарської діяльності у 2013 році на суму витрат в результаті господарських операцій з придбання палива у ТОВ “Каір-Сервіс”, а тому згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення №0033801701 від 25.01.2016, рішення №0002081701 від 25.01.2016 та вимога №Ф-0033781701 від 25.01.2016 - підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в цій частині задоволенню.
В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 № НОМЕР_3 Прилуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на суму 9302 (дев'ять тисяч триста дві) гривні 40 копійок
Визнати протиправними та скасувати рішення №0002081701 від 25.01.2016 Прилуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на суму 1431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) гривня 60 копійок та вимогу №Ф-0033781701 від 25.01.2016 року Прилуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на суму 14315 (чотирнадцять тисяч триста п'ятнадцять) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Ю.О. Скалозуб