24 січня 2017 року Чернігів Справа № 825/1549/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить: визнати протиправними та незаконними рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський" щодо не своєчасного включення повної інформації до списку (переліку) вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1, а саме 160369,49 грн; визнати протиправними та незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних сіб щодо не своєчасного відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно всієї гарантованої суми належної до виплати ОСОБА_1, а саме 160369,49 грн; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь матеріальну шкоду (упущену вигоду) та суму боргу у розмірі 30373,12 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" протиправно не включено позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та не надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, що порушує його майнові права.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" у судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала свої заперечення на позов, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Суд звертає увагу на те, що для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
З наведеного випливає, що законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового.
З метою усунення процесуальної невизначеності Вищим адміністративним судом України в пункті 25 постанови Пленуму від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" визначено, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів Фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах є публічно-правовими та підлягають розгляду в порядку КАС України.
Крім того, уповноважена особа діє від імені суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та у межах повноважень, передбачених Законом.
Відтак, уповноважена особа, будучи посадовою особою суб'єкта владних повноважень, а не посадовою особою банку, здійснює владні управлінські функції на основі законодавства по відношенню до позивача, у зв'язку з чим твердження суду першої інстанції щодо неможливості розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства є помилкове.
Таким чином, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах щодо збереження активів банку реалізує владні управлінські функції шляхом, зокрема, прийняття рішень про нікчемність правочинів та повідомлення сторін таких договорів.
З огляду на викладене, цей спір належить до адміністративної юрисдикції.
Зазначена правова позиція міститься в узагальненні судової практики Київського апеляційного адміністративного суду на тему: "Державне регулювання ринків фінансових послуг у справах, розглянутих у першому півріччі 2015 року за позовами до Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд є юридичною особою публічного права.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В свою чергу, позивач по даній справі просить зовсім інше.
Крім того, хоча право на звернення до господарського суду фізичної особи, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, можливе у процедурі банкрутства, відповідно до вищезазначеного абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та згідно із ч. 1 ст. 11 цього ж Закону, якою передбачено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник або кредитор, але це право можливо реалізувати лише шляхом звернення до господарського суду із відповідною заявою про порушення справи про банкрутство. В даному ж випадку предмет нашого позову взагалі не пов'язаний з бажанням позивача порушити справу про банкротство і позивач взагалі не являється кредитором та ще й по відношенню до Фонду, а не до банку, які, виходячи із змісту ст. 2, 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” не є тотожними установами. Отже, навіть за наявності у позивача права на звернення до суду в порядку ГПК України в якості кредитора у справі про банкрутство, він не позбавлений права на обрання й іншого способу захисту порушених майнових прав шляхом звернення до суду із даним позовом до Фонду.
Більш того, хоча відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником. Однак, згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Отже, даний позов неможливо вирішити і в порядку п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК, оскільки згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Фонд не є боржником. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин навіть банк (хоча він і не є стороною у даній справі) ще не набув статусу боржника по відношенню до позивача у вищезазначеному розумінні. В свою чергу, право позивача на звернення до суду за захистом права мирно володіти своїм майном (передбаченого ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) не може бути поставлено в залежність від наявності чи відсутності у особи, яка звертається до суду статусу кредитора і лише у справі про банкрутство з огляду на ч. 3, 5 ст. 6 КАС України.
Більш того, зазначена правова позиція щодо підсудності даної категорії справ саме адміністративному судочинству підтверджується сталою судовою практикою трьох інстанцій судів, а її зміна призведе до порушення Конвенційного принципу правової (юридичної) визначеності. До того ж, на виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” ВАСУ у своєму листі від 25.07.2014 № 992/11/14-14 нагадав, що згідно із пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів” відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Крім того, підсудність позовів заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або до його уповноваженої особи підтверджується й положеннями п. 2 ч. 5 ст. 117 КАС України, якою встановлена заборона деяких способів забезпечення таких позовів.
До того ж, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 було скасовано ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 про відмову у відкритті провадження, а справу направлено для продовження розгляду (том 1 а.с. 53-54).
Так, між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено ряд договорів банківського вкладу.
Відповідно до договору № 980-025-000001488 від 30.09.2015, на ім'я позивача було відкрито поточний рахунок № 26204523122602 (том 1 а.с. 83).
Також 28.03.2016 було укладено договір № 980-025-000211891 (том 1 а.с. 84-86), відповідно до якого було внесено на поточний рахунок 30.09.2015 - 85000 грн, 28.03.2016 - 20000 грн та 29.04.2016 - 53000 грн (загальна сума 158000 грн), що були через банк передані ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Внесення коштів підтверджується квитанціями № 4794286 від 30.09.2015, № 6334544 від 28.03.2016 № 7376880 від 29.04.2016, № 4794302.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_3.
13.06.2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ОСОБА_3 з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» делеговано ОСОБА_2 з 05.09.2016.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 (далі - Закон № 4452-VI від 23.02.2012), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI від 23.02.2012, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI від 23.02.2012).
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст.26 Закону № 4452-VI від 23.02.2012).
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 4452-VI від 23.02.2012 визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Тобто для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи, за рахунок Фонду мають бути наявні дві умови, а саме: особа має бути вкладником та повинна мати вклад.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 4452-VI від 23.02.2012 вкладник - фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 4452-VI від 23.02.2012 вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону № 4452-VI від 23.02.2012.
Так, за правилами ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону (до внесення змін, Законом № 629-VIII від 16.07.2015) передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону (до внесення змін, Закон № 629-VIII від 16.07.2015) протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до п.п. 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у п.п. 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний реєстр).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
19.11.2016 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» № 5390 15.11.2016.
Вказаний закон визначив додаткове коло осіб, які з 19.11.2016 набули права на отримання коштів за рахунок Фонду та не мали такого права до набрання чинності Законом, який також зобов'язує Фонд вивчити документи (провести перевірку) щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності цим Законом розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч. 1 ст. 26 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
З метою виконання вищезазначених положень законодавства виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.11.2016 № 2505 про організацію процесу включення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, фізичних осіб які прирівняно до вкладників.
За наслідками перевірки поступово до Фонду подаються дані про осіб прирівняних до вкладників на проведення виплати гарантованої суми, так чергові зміни та доповнення до переліку вкладників Уповноваженою особою були подані до Фонду гарантування вкладів 14.12.2016 (том 2 а.с. 3).
Станом на час розгляду справи інформація щодо коштів розміщених ОСОБА_1 в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» у сумі 160369,49 грн передана до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (том 2 а.с. 4).
Відповідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п.п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
В абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Так, зокрема, Закон встановлює нікчемність правочинів.
Згідно з ст. 38 Закону порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначається нормативно-правовими актами Фонду.
Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних № 826 від 26.05.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993, затверджений Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Порядок № 826), який набрав чинності з 13.07.2016.
Відповідно до п. 5 розділу II Порядку № 826, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
Тобто, Закон не передбачає автоматичного включення особи до переліків на виплату гарантованої суми у зв'язку з ліквідацією банку.
Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
За пунктом 5 розділу III Положення № 14 Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
До чергових частин Загального реєстру включаються ГСР за договорами банківського вкладу, що не були включені до першої частини Загального реєстру, та за договорами банківського рахунку після отримання Фондом інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Частини Загального реєстру та дати початку виплат за ними затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
З системного аналізу наведеного вбачається, що Фонд гарантування не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розпочинає виплату відшкодування коштів за частинами Загального реєстру на протязі усієї процедури ліквідації до дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Закон не зобов'язує Фонд гарантування виплати одночасно всім вкладникам Банку гарантовані суми за вкладами.
Так, суми вкладу у розмірі 172744,64 грн (12375,15 грн та 160369,49 грн), що є предметом цього спору, відправлені Фондом гарантування до Банку-агенту АТ «ПУМБ», та отримані позивачем 02.08.2016 та 19.12.2016.
Відповідно до умов укладеного позивачем договору, він був укладений ним з третьою особою через повіреного ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ". Кошти позивача у загальній сумі 158000,00 грн перераховані на користь третьої особи ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та по своїй природі не є вкладом в його розумінні, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12. 2000 № 2121-111.
За таких обставин, на сплачені позивачем на користь третьої особи через повіреного ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" не поширюються гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.
З метою захисту прав фізичних осіб, Верховною Радою України прийнятий та 19.11.2016 вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» № 5390 від 15.11.2016 (далі - Закон № 5390), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Вказаний закон визначив додаткове коло осіб, які з 19.11.2016 набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно з абз. 2 п. 15 Перехідних положень Закону № 5390 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Відтак, у зв'язку із змінами в законодавстві, змінився і статус позивача у відносинах з ПАТ «БАНКМИХАЙЛІВСЬКИЙ», він був прирівняний до вкладника та отримав право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
До суду позивач звернувся до прийняття вищевказаного Закону № 5390 і предмет та підставу цього позову визначав ґрунтуючись на нормах Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції до 19.11.2016.
Таким чином, оскаржувані дії відповідачів є законними та правомірними.
Щодо вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди слід зазначити наступне.
Згідно з приписів ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема є, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).
При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії Відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обгрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Нездатність кредитора обгрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для суду для відмови в задоволенні таких вимог.
Як вбачається з позовної заяви, позивач обраховуючи розмір втраченої вигоди не визначив витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Інформація та документи, які б свідчили про намагання чи бажання позивача заключити інший депозитний договір з іншим банком в матеріалах справи також відсутні.
Враховуючи те, що достовірні докази, які б підтверджували, що позивач втратив своє право отримувати проценти від розміщення грошових коштів на депозитному рахунку з вини відповідачів та які б свідчили про здійснення ним яких-небудь заходів спрямованих на розміщення грошових коштів на депозитних рахунках в інших банках, до позовної заяви не надано, підстави для відшкодування упущеної вигоди відсутні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене та виходячи із фактичних обставин справи суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя підпис ОСОБА_4
З оригіналом згідно
Постанова суду від 24.01.2017 не набрала законної сили.
Суддя Д.В. Лобан