Справа № 802/1886/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
24 січня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.
секретар судового засідання: Стаднік Л.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача: Костенко Юлії Олександрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Атестаційної комісії №10 ГУНП у Вінницькій про визнання протиправними та скасування протоколу, результатів атестування (висновку атестаційної комісії), наказу про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
10 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Атестаційної комісії №10 ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування протоколу, результатів атестування (висновку атестаційної комісії), наказу про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07 грудня 2016 року та направити справу для продовження розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, з лютого 2012 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ.
У послідуючому, позивачем пройдено атестацію, визначену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015 року №1455, наслідком якої став висновок атестаційної комісії від 12.08.2016 року.
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 18 серпня 2016 року №147 о/с старшого лейтенанта поліції - ОСОБА_2, звільнено з посади інспектора Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за п.5 с.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» через службову невідповідність з 18 серпня 2016 року, на підставі висновку атестаційної комісії від 12.08.2016 року.
Позивач вважаючи даний наказ незаконним та таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали виходив з того, що позовна заява подана з пропущенням строку звернення, передбаченого ст.99 КАС України, а отже наявні підстави для залишення її без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 1 ст.100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Аналізуючи вищезазначені приписи КАС України, колегія суддів зауважує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Частинами 1 - 3 ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що з 07 вересня 2016 року по 28 вересня 2016 року перебував на лікарняному, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста (а.с.67).
29 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання йому всіх документів, що підтверджують проходження ним служби, а саме: атестаційного листа, довідки про доходи та звільнення.
Листом від 26 жовтня 2016 року Головним управлінням національної поліції у Вінницькій області позивачу були надані необхідні документи, на підставі яких ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що при звільненні, позивачем згідно розписки, яка міститься в матеріалах справи не було отримано вищевказаних документів для можливого звернення до суду та будь - яких доказів вручення їх позивачу раніше 26 жовтня 2016 року.
Таким чином, місячний строк для звернення до адміністративного суду в даному випадку обчислюється з моменту коли позивач мав повну, реальну та об'єктивну можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Зокрема судом першої інстанції не повно досліджено надані позивачем докази, щодо перебування його на лікарняному та причин відсутності документів, на підставі яких ОСОБА_2 мав можливість звернутись до суду.
При цьому апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Таким чином, оцінивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для залишення адміністративного позову без розгляду передбачені ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Атестаційної комісії №10 ГУНП у Вінницькій про визнання протиправними та скасування протоколу, результатів атестування (висновку атестаційної комісії), наказу про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 січня 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.