Справа № 11 кп /796/749/2017 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 255, ч.2, КК Доповідач ОСОБА_2
23 січня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2 , розглянув матеріали кримінального провадження № 520160000000000442 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання начальника четвертого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 255 КК України ОСОБА_6 та кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі ч.2 ст. 255 КК України.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу, -
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року задоволено клопотання начальника четвертого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генералдьної прокуратури України ОСОБА_5 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 255 КК України ОСОБА_6 та кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі ч.2 ст. 255 КК України.
На цю ухвалу надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі адвокат в інтересах свого підзахисного зауважує, що оскарженою ухвалою суд першої інстанції фактично встановив провину ОСОБА_4 , який не був притягнутий до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні, не досліджуючи будь-яких доказів щодо нього та не розглядаючи кримінальне провадження відносно нього по суті, таким чином встановивши преюдиціальне рішення, обов'язкове для органів досудового розслідування та судів, які можливо розглядатимуть кримінальне провадження, зокрема і відносно ОСОБА_4 .
На обґрунтування адвокат вказує, що хоча суд в оскарженій ухвалі і не вказав прямо прізвище ОСОБА_4 , а лише позначив його як «особу 1», але досить точно, повно та чутко ідентифікував його як народного депутата сьомого та восьмого скликань Верховної Ради України, заступника Голови комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, який мав повний контроль над діяльністю підприємств ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест».
Таким чином, робить висновок апелянт, істотно порушені права його підзахисного ОСОБА_4 .
На цих підставах адвокат просить змінити оскаржену ухвалу, виключивши з неї відомості про винуватість ОСОБА_4 та юридичних осіб ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест» у вчиненні злочинів, а саме посилання на згаданих юридичних осіб, які дають можливість їх ідентифікувати; посилання на те, що злочини чинились народним депутатом України сьомого та восьмого скликань Верховної Ради України, заступником Голови комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, який мав повний контроль над діяльністю підприємств ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест» та інші відомості, які дають можливість ідентифікувати ОСОБА_4 .
Вивчення тексту апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_6 показує наступне.
Як видно з клопотання про звільнення ФИСУНА від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 255 КК України на підставах ч.2 цієї правової норми, та оскарженої ухвали суду першої інстанції, в цих процесуальних документах дійсно містяться посилання на близько тридцять осіб та згадані в апеляційній скарзі юридичні особи, які орган досудового розслідування вважає причетними до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 КК України.
При цьому, і в клопотанні, і в ухвалі суду першої інстанції, прямо вказано прізвища самого ОСОБА_6 та ще п'яти осіб, які раніше були засуджені різними судами у містах Києві та Львові, а також описані як кримінальні правопорушення діяння, інкриміновані у цьому та інших кримінальних провадженнях стосовно осіб, які значаться як «особи 1-24». Особа 1 визначається, зокрема, і як народний депутат Україхни та заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, а також як особа, що має повний контроль над діяльністю підприємств ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест».
Втім, конструкція ч.2 ст. 255 КК України така, що дозволяє звільняти від кримінальної відповідальності за ч.1 цієї правової норми осіб, крім організатора або керівника злочинної організації, якщо ця особа добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.
Така конструкція вимагає від органу досудового розслідування та суду, що має розглядати клопотання про застосування до особи положень ч.2 ст. 255 КК України не обмежуватися лише посиланнями на роль та участь тільки самої особи, стосовно якої ставиться питання про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, а й досить детально описувати конкретні обставини кримінального провадження, роль та дії інших організаторів, керівників та учасників вчинення кримінальних правопорушень, як їх визнав встановленими прокурор, бо не відображення ролі та участі таких осіб унеможливить вирішення по суті питань щодо можливості звільнення особи, стосовно якої вирішується питання про застосування положень ч.2 ст. 255 КК України.
При цьому, з метою запобігання встановлення фактів, які мають преюдиційне значення, орган досудового розслідування, прокурор в клопотанні, а за ними і суд в оскарженій ухвалі, в міру можливості вжили заходів щодо забезпечення можливості проведення безстороннього, неупередженого кримінального провадження, в тому числі і в судових інстанціях, відповідно осіб, які не були у цьому кримінальному провадженні притягнуті до відповідальності, та спромоглися позначити таких осіб лише як осіб від «1» до «24».
Тобто, у прямій постановці ні в клопотанні, ні в оскарженій ухвалі суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 конкретно про ОСОБА_4 не йдеться, а міркування адвоката ОСОБА_3 в апеляційній скарзі слід розцінити як його доводи і припущення, які не перешкоджають в подальшому, у разі необхідності, проведенню інших кримінальних проваджені відносно ОСОБА_4 , у тому числі і в судових інстанціях.
Відповідно до ст. 393 КПК України апеляційну скаргу на судове рішення мають право подати обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого: обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання; підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник; законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього; законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; прокурор; потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільний позивач, його представник або законний представник - в частині, що стосується вирішення цивільного позову; цивільний відповідач або його представник - в частині, що стосується вирішення цивільного позову; представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - в частині, що стосується інтересів юридичної особи; інші особи у випадках, передбачених цим кодексом.
Ч.2 ст. 255 КК України сама по собі не передбачає права будь-яких інших осіб оскаржувати рішення суду першої інстанції щодо застосування чи не застосування цієї правової норми.
Таким чином, в силу ст. 393 КПК України, адвокат ОСОБА_3 не обґрунтував свого права подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставах ч.2 ст. 255 КК України, бо в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що він є захисником, представником чи законним представником ОСОБА_6 , представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження чи відноситься до будь-кого з інших, передбачених у ст. 393 КПК України осіб, не надано і ним самим разом з апеляційною скаргою відомостей щодо таких повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 399 КПК України, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу, ця скарга їй повертається.
Отже, оскільки адвокат ОСОБА_3 не обґрунтував свого права подати апеляційну скаргу на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 , остільки цю скаргу йому належить повернути, що не позбавляє його права у разі усунення вказаних недоліків, в порядку, визначеному КПК України повторно звернутися зі скаргою на згадане рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 393, 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання начальника четвертого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 255 КК України ОСОБА_6 та кримінальне провадження відносно нього закрите на підставі ч.2 ст. 255 КК України повернути адвокату ОСОБА_3 .
Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
Суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_7