25 січня 2017 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
ШаховоїО.В.
при секретарі Горак Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року,
У квітні 2015 року ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ «КБ«Експобанк» задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 608 594,23 грн. за Договором кредитної лінії № 08/КЛ-2007 від 25.02.2007, укладеного між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 з яких прострочена заборгованість .за кредитом -808 594,23 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості - 800 000 грн. та відповідно до Іпотечного договору між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 від 15.02.2007 звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 69,80 кв.м., житлова площа 40,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ,, АДРЕСА_1, передано право власності на вищевказану квартиру ПАТ «КБ «Експобанк» за вартістю згідно висновку про вартість майна станом на 01 квітня 2015 року в розмірі 797 992 грн. Вирішено питання _____________________________________________________
Справа № 756/5154/15
№ апеляційного провадження 22-ц/796/765/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представником відповідачів ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.07.2016 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми закону що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, а саме Закон України «Про мараторій» і ухвалив рішення без відстрочення його виконання, що на думку апелянта суперечить чинному законодавству. Також зазначає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва вже було стягнуто заборгованість за цим кредитним договором, тому звернення стягнення на майно є подвійним стягненням боргу.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ПАТ «Експобанк» ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року залишити без змін.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк», було укладено Договір кредитної лінії, згідно умов якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію та надає кредит у межах суми (ліміту) кредитної лінії, що становить 70 000,00 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності зі строком повернення по 12 лютого 2010 року (а.с.18-21).
18 травня 2012 року у зв'язку з реструктуризацією заборгованості між відповідачем 1 та позивачем було укладено Угоду до Договору кредитної лінії, відповідно до якої Банк надає Позичальнику кредит у сумі 840 994,23 грн на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності зі строком повернення 31 травня 2012 року (а.с.33).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Пунктом 5.2. Договору кредиту передбачена пеня за несвоєчасне повернення кредиту (траншу кредиту) та несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного повернення кредиту і процентів.
Пунктом 7.8. Договору кредиту передбачено, що підписанням цього Договору між Банком та Позичальником укладено договір про встановлення позовної давності за цим Договором або у зв'язку з його виконанням тривалістю 3 роки. У тому числі і до вимог про стягнення неустойки.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови Кредитного договору, внаслідок чого станом на 07.04.2015 року у неї перед позивачем утворилася заборгованість на загальну суму 9 343 792,22 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 808 594,23 грн, та пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості - 8 535 197,99 грн, що відображено в розрахунку наданому позивачем (а.с.11).
15 лютого 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» (позивач), ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавловською І.О. за реєстровим № 438 (Іпотечний договір), відповідно до умов якого для забезпечення зобов'язань Позичальника за Договором кредиту Іпотекодавці передають Іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (предмет іпотеки). Предмет іпотеки складається з 3 житлових кімнат, загальною площею 69,80 кв.м., житловою площею 40,90 кв.м. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту (а.с.35-40)..
Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного 01.04.2015 суб'єктом оціночної діяльності - TOB «Експертна компанія «ПРОФЕСІОНАЛ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України на виконання експертних оцінок майна та майнових прав № 14108/12 від 24.12.2012), ринкова вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки (трикімнатної квартири загальною площею 69,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2) станом на 01.04.2015 становить 797 992,00 грн (а.с.9-10).
Згідно ч.2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків, неустойки, зокрема пені, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вживав заходів щодо їх зменшення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачі неодноразово порушували умови погашення заборгованості, при цьому ПАТ «КБ «Експобанк» звернулося до них з позовними вимогами лише у квітні 2015 року.
З огляду на зазначене, оскільки сума пені відповідно до розрахунків складає - 8 535 197,99 грн., що значно перевищує суму боргу суд першої інстанції вірно на підставі ст. 616 ЦК України зменшив пеню до 800 000 грн. 00 коп., так як саме з вини позивача, який не вживав всіх належних заходів для погашення боргу сума штрафної санкції значно зросла.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не застосував Закон України «Про мараторій» і ухвалив рішення без відстрочення його виконання є безпідставними виходячи з наступного.
Договір кредитної лінії № 08/КЛ-2007 було укладено між ОСОБА_2 та АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» 15.02.2007. Проте, 18.05.2012 у зв'язку з реструктуризацією заборгованості, між Відповідачем та Банком було укладено Угоду до Договору кредитної лінії № 08/КЛ-2007 від 15.02.2007. Так, сторони вирішили змінити Договір кредиту шляхом викладення п. 1.1., 1.2. ,1.3. у новій редакції наступного змісту: «1.1. Банк надає Позичальнику кредит у сумі 840 994.23 грн. на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності. 1.2. Строк дії кредитної лінії та строк повернення Позичальником кредиту закінчується 31 травня 2012 року. 1.3. Проценти за користування кредитом встановлюються у розмірі 17,5% річних». Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07.06.2014, тобто вже після того, як відбулася реструктуризація заборгованості з іноземної валюти в гривню.
Частиною 4 ст. 2 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Статтею 4 ЦКУ встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Частиною 1 статті 5 ЦКУ встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Крім того, стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги щодо рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.06.2016 та подвійного стягнення боргу колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Дане рішення не набрало законної сили. Представником апелянтів - ОСОБА_5 було подано заяву про перегдляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.06.2016 та розгляд заяви призначено на 26.01.2017. Крім того, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Відповідно до п. 17 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права та отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625, ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526,599 ЦК України.
Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини справи, правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює дані правовідносини.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді: