33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 січня 2017 року Справа № 918/1154/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Саврій В.А. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (довіреність №12-17 від 03 січня 2017 року);
відповідача: ОСОБА_2М.(довіреність №б/н від 24 червня 2016 року).
розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 селищної ради на рішення господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2016 року у справі №918/1154/16 (суддя Гудзенко Я.О.)
за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК" Автомобільні дороги України в особі його відособленого структурного підрозділу філії "ОСОБА_3 райавтодор"
до ОСОБА_3 селищної ради Рівненської області
про стягнення в сумі 17 697,00 грн.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Гудзенко Я.О.) від 17 листопада 2016 року у справі №918/1154/16 задоволено позов Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі його відособленого структурного підрозділу Філії "ОСОБА_3 райавтодор" (надалі - позивач) до ОСОБА_3 селищної ради (надалі - відповідач) про стягнення 17697 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 селищної ради (34000, Рівненська область, Зарічненський район, смт. Зарічне, вул. Фестивальна, 22, код ЄДРПОУ 04385632) на користь Дочірнього підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі його Відособленого структурного підрозділу Філії "ОСОБА_3 райавтодор" (33028, м.Рівне, вул.Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) заборгованість в сумі 16 319 (шістнадцять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., та 1 378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що зауважень щодо строків виконання та якості наданих послуг від замовника не надходило, відтак зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по нанесенню "Пішохідної розмітки" настало відповідно до пункту 3.2 Договору (3-х банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт), а для робіт по виконанню поточного ямкового ремонту з моменту підписання відповідного акту. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ОСОБА_3 селищна рада звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 21 листопада 2016 року у справі №918/1154/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було позбавлено права ОСОБА_3 селищну раду, як сторону судового процесу, на участь в даному процесі з можливістю надання пояснень та заперечень по суті спору. На виконання ухвали господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року представник відповідача прибув на судовий розгляд даної справи, що підтверджується поданими особисто через канцелярію суду 17 листопада 2016 року о 09 годині 45 хвилин клопотання про долучення документів до матеріалів справи, заяви про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи та направився безпосередньо до зали судових засідань №9. Проте, в залі засідань №9 судовий розгляд справи не відбувся. Суд першої інстанції в повній мірі не дослідив всі обставини, що мають значення для об'єктивного та неупередженого розгляду справи, не дотримався приписів законодавства, та не врахував судову практику Європейського суду з прав людини внаслідок чого необґрунтовано, несправедливо та з порушенням принципу верховенства права розглянув справу та прийняв рішення без участі ОСОБА_3 селищної ради. Крім того, з врахуванням пунктів 3.2 та 6.1 Договору сторони мали виконати свої зобов'язання за договором до 1 серпня 2013 року. Проте, позивач пропустив строк позовної давності для пред'явлення вимоги до суду про захист порушеного права. Також, згідно бюджетного законодавства ОСОБА_3 селищною радою в 2013 році не було передбачено бюджетних асигнувань на проведення робіт з приводу яких позивачем пред'явлена вимога про їх оплату, а відтак відповідно і не було зареєстрованих бюджетних зобов'язань, які могли б складати бюджетну заборгованість.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2016 року у справі №918/1154/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 25 січня 2017 року.
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2013 році між ОСОБА_3 селищною радою (надалі - Замовник) та філією "ОСОБА_3 райавтодор" (надалі - Підрядник) було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого Підрядник зобов'язався у 2013 році виконати роботи по експлуатаційному утриманню доріг по вул. Фестивальній, Центральній, Л. Українки в смт.Зарічне (нанесення розмітки "Пішохідний перехід") відповідно до затвердженої документації у відповідності з обсягами фінансування та переліку робіт, плану заходів, програм по експлуатаційному утриманню доріг в обумовлений Договором строк, а Замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити вартість виконаних послуг відповідно до актів виконаних робіт /а.с.8/.
Пунктом 2.1 договору передбачена вартість робіт, яка становить 8045,00 грн..
Пунктом 3.1. договору сторони погодили порядок розрахунку за виконання робіт та здійснення платежів, зокрема оплата вартості робіт здійснюється Замовником на підставі актів виконаних робіт, підписаних представниками обох сторін. Замовник повинен провести оплату на протязі 3-х банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт.
На виконання умов даного договору, обома сторонами підписані та скріплені печатками довідка про вартість виконаних робіт за 2013 рік, акт приймання виконаних послуг за 2013 рік форми № КБ-2в, на суму 8045,00 грн.. Як вбачається зі змісту акту, в нього включена робота по нанесенню розмітки "Пішохідний перехід".
Крім того, сторонами була проведена звірка взаєморозрахунків та складено акт від 16 вересня 2013 року, з якого вбачається заборгованість перед Підрядником в сумі 8045,00 грн.. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печаткою Замовника.
Судами обох інстанцій встановлено, що сторонами без укладання договору було підписано та скріплено печаткою Замовника акт за грудень 2013 року форми №КБ-2в на суму 8274,00 грн., відповідно до якого Підрядником була виконана робота по поточному ямковому ремонт доріг в смт.Зарічне по вул. Фестивальна, Харківця, Ватутіна, Грушевського, Шевченка, Партизанська.
В матеріалах справи міститься лист Замовника, яким останній гарантує виплату для філії "ОСОБА_3 райавтодор" за виконаний ямковий ремонт на суму 8274,00 грн. /а.с. 14/.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога філії "ОСОБА_3 райавтодор" про стягнення з ОСОБА_3 селищної ради заборгованості у розмірі 16319,00 грн. з підстав невиконання останнім своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до пунктів 1.19, 2.1, 5.3 Положення Філії "ОСОБА_3 райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" Філія "ОСОБА_3 райавтодор" ДП ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Філія) створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство), утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09 квітня 2002 року №156. Предметом діяльності Філії є: виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг. за результатами виконаних робіт і послуг Філія складає і підписує від імені підприємства акти виконаних робіт, представляє їх Підприємству для розрахунків з замовниками.
Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що позивачем у даній справі є Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі його відособленого структурного підрозділу - Філії "ОСОБА_3 райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору підряду.
Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до пункту 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" № 01-06/374/2013 від 18 лютого 2013 року відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаних в односторонньому порядку актів виконаних робіт (наданих послуг) і виникнення за такими актами прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки).
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що, зауважень щодо строків виконання та якості наданих послуг від Замовника не надходило, відтак зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по нанесенню "Пішохідної розмітки" настало відповідно до пункту 3.2 Договору (3-х банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт), а для робіт по виконанню поточного ямкового ремонту з моменту підписання відповідного акту.
Стосовно зобов'язання ОСОБА_3 селищної ради провести розрахунки з підрядником за проведені роботи по ямковому ремонту доріг, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Також, у відповідності до положень частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.
Оскільки судами встановлено, що акт за грудень 2013 року про виконання робіт по ямковому ремонту доріг в смт.Зарічне підписаний без зауважень та заперечень з боку ОСОБА_3 селищної ради, про що свідчить лист про гарантію оплати проведених робіт /а.с.14/, відтак акт та лист є належними доказами щодо виконання робіт підрядником і як наслідок зобов'язання замовника здійснити розрахунок, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.
Крім того, пунктом 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). Однак, оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.
Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.
Пунктом 1.7. вказаної Постанови визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
Господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу претензію про сплату боргу до винесення рішення у справі. Крім того, судами враховується лист відповідача про гарантію оплати проведених робіт ще в 2014 році /а.с.14/.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Посилання апелянта на порушення господарським судом Рівненської області норм процесуального права, яке полягало у неналежному повідомленні його про дату, час та місце проведення судового засідання є безпідставним, оскільки ухвала господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2016 року у справі №918/1154/16 про відкладення розгляду справи на 17 листопада 2016 року о 10:00 год в приміщенні господарського суду Рівненської області за адресою: м.Рівне, вул.Набережна, 26а в залі судового засідання №9 була направлена на юридичну адресу ОСОБА_3 селищної ради (34000, Рівненська область, с.Зарічне, вул.Фестивальна, 22) та одержана апелянтом 09 листопада 2016 року. Як вбачається з протоколу судового засідання від 17 листопада 2016 року по справі №918/1154/16 розгляд справи розпочався о 10:00 год. в приміщенні господарського суду Рівненської області в кабінеті (залі засідань) №09. Відтак, колегією суддів не вбачається порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо належного повідомлення сторони про дату, час та місце проведення судового засідання.
Доводи скаржника щодо пропущення строку позовної давності щодо заявленої позовної вимоги про стягнення 8045 грн. за договором по експлуатаційному утриманню доріг по вулицях Центральній, Фестивальній, Л.Українки в смт.Зарічне спростовуються наступним.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи судом першої інстанції. Відповідач знав про розгляд даної справи та мав можливість подати суду відповідні заперечення проти позову, зокрема і заяву про застосування позовної давності щодо частини позовних вимог.
Однак, ОСОБА_3 селищною радою не було подано до господарського суду Рівненської області заяву про застосування строків позовної давності, а тому будь-які підстави для застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача відсутні.
Необґрунтованими є також доводи скаржника про скасування рішення з посиланням на відсутність відповідного бюджетного фінансування з огляду на приписи статті 617 Цивільного кодексу України, де зазначено, що відсутність коштів у боржника не звільняє його від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України» та від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України» вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.
Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.16 року у справі №918/1154/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 селищної ради - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 918/1154/16 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.