"25" січня 2017 р. Справа № 922/3311/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Алекаєва Ю.В., посвідчення № 042342, від 29 березня 2016 року;
1-го відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 25 березня 2016 року;
2-го відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. №3375 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року у справі № 922/3311/16
за позовом Заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Шипуватого", с. Шипувате
2.Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області, смт. В. Бурлук
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 сільска рада Великобурлуцького району Харківської області, с. Шипувате
про визнання недійсним розпорядження та договорів оренди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року у справі № 922/3311/16 (суддя Байбак О.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Заступник прокурора Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судове засідання, яке відбулось 25 січня 2017 року, з'явився прокурор та представник першого відповідача.
Інші учасники спору своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.
11 квітня 2014 року Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження № 117 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території ОСОБА_2 сільської ради ТОВ "Колос Шипуватого", відповідно до якого надано 1-му відповідачу в користування на умовах оренди невитребувані земельні частки (паї), згідно сертифікатів ХР № 0271206 № ХР № 0271496, ХР № 0271209, № ХР 0271427, ХР № 0271412, ХР № 0271414 загальною площею 34,80 умовних кадастрових гектарів, із земель колективної власності колишнього АФ "Шипувате", розташовані за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
На підставі вищезазначеного розпорядження між 1-им та 2-им відповідачами укладено:
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271414, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №454;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271412, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №455;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271427, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №456;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271209, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 457;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271496, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 458;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271883, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 459.
Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Шипуватого" та Великобурлуцької районної державної адміністрації, в якій просить суд:
-визнати недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області №117 від 11 квітня 2014 року;
-визнати недійсним договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271414, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №454;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271412, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №455;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271427, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №456;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271209, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 457;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271496, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 458;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271883, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 459.
Позов обґрунтовано з посиланням на те, що голова Великобурлуцької районної державної адміністрації при винесенні розпорядження порушив вимоги Законів України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), "Про оренду землі", "Про землеустрій" та Земельного кодексу України, внаслідок чого між відповідачами було укладено договори, оскільки
1)при переданні Великобурлуцькою районною державною адміністрацією вищезазначених земельних ділянок у оренду не була розроблена та затверджена технічна документація. У зв'язку з цим, за твердженням прокурора, об'єкти оренди фактично залишились невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості;
2)не припиненням у встановленому законом порядку права колективної власності АФ "Шипувате" на вказані земельні ділянки;
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд визначив, що на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах; місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. За твердженням суду доводи прокурора щодо відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як підстави визнання незаконним та скасування розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, а також визнання недійсним договорів оренди, - не ґрунтуються на положеннях спеціальних нормативно-правових актів, оскільки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх. Одночасно суд прийняв до уваги припинення дії спірних договорів оренди земельних часток (паїв), в на підставі угоди від 22 листопада 2016 року про припинення зазначених договорів оренди земельних часток (паїв).
Не погоджуючись з даною позицією суду першої інстанції заступник прокурора Харківської області наголошує, що у разі прийняття розпорядження без складання проекту землеустрою, без встановлення меж земельних ділянок в натурі, об'єкти оренди є невизначеними, а тому, неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості. За його твердженням спірні договори оренди не відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю), форма якого затверджена наказом Держкомзему України №5 від 17 січня 2000 року "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)". Поряд з цим в апеляційній скарзі зазначається на відсутності доказів припинення права колективної власності АФ "Шипувате", підтверджене державним актом на право колективної власності на землю серії ХР-07-00-000-263 на земельні ділянки загальною площею 6398,7 га.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи заступника прокурора Харківської області, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам законодавства зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2014 року Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження № 117 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території ОСОБА_2 сільської ради ТОВ “Колос Шипуватого", відповідно до якого надано 1-му відповідачу в користування на умовах оренди не витребувані земельні частки (паї), згідно сертифікатів ХР № 0271206 № ХР № 0271496, ХР № 0271209, № ХР 0271427, ХР № 0271412, ХР № 0271414 загальною площею 34,80 умовних кадастрових гектарів, із земель колективної власності колишнього АФ "Шипувате", розташовані за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
На підставі вищезазначеного розпорядження між 1-им та 2-им відповідачами укладено:
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271412, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №455;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271427, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за №456;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271209, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 457;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271496, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 458;
-договір оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271883, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_2 сільської ради за № 459.
Згідно зі ст.ст.6, 13, 21,36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду. Статтями 13, 21 цього Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Як встановлено ст.17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
За змістом ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Таким чином, чинним законодавством прямо визначено наявність у державних адміністрацій права розпоряджатися невитребуваними (нерозподіленими) земельними ділянками з метою надання їх в оренду до моменту отримання власниками земельним часток (паїв) державних актів на право власності на земельну ділянку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області було передано в оренду не витребувані земельні частки (паї), згідно сертифікатів ХР № 0271206 № ХР № 0271496, ХР № 0271209, № ХР 0271427, ХР № 0271412, ХР № 0271414 загальною площею 34,80 умовних кадастрових гектарів, із земель колективної власності колишнього АФ "Шипувате", розташовані за межами населених пунктів на території ОСОБА_2 сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
Однак прокурор вважає, що розпорядження № 117 від 11 квітня 2014 року "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території ОСОБА_2 сільської ради ТОВ "Колос Шипуватого" прийнято Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок по не витребуваним сертифікатам не розроблялась та відповідно на затвердження до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області не подавалася, отже межі вказаних земельних ділянок по невитребуваним сертифікатам не були визначені в натурі (на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно, тому об'єкти оренди фактично залишилися невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості.
Втім, варто зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.
Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року № 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05 червня 2003 року.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), згідно статті 2 цього Закону, є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Статтями 3, 5 Закону встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.
Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі (ст.9 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Як встановлено пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04 лютого 2004 року №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток ( паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців, або не подання заяви про витребування. При цьому статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
Враховуючи вищевикладене, та виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно визначив безпідставність доводів прокурора, оскільки об'єктом оренди є виключно земельні ділянки для ведення товарного сільського господарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), а проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.
При цьому варто враховувати, що оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.
З приводу доводів прокурора стосовно відсутності доказів припинення права колективної власності АФ "Шипувате" підтверджене державним актом на право колективної власності на землю серії ХР-07-00-000-263 на земельні ділянки загальною площею 6398,7 га. слід зазначити наступне.
Положеннями Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03 грудня 1999 року № 1529/99 передбачено, що реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно здійснюється шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;
З метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва, указом президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року № 720/95 було передбачено необхідність паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Таким чином, факт розпаювання майна АФ "Шипувате", у зв'язку з видачею колишнім членам сертифікатів на право на земельну частку (пай), свідчить про припинення права колективної власності АФ "Шипувате".
З приводу твердження прокурора стосовно невідповідності оскаржених договорів оренди Типовому договору оренди земельної частки (паю), форма якого затверджена наказом Держкомзему України №5 від 17 січня 2000 року “Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)” слід зазначити, що відповідний довід був заявлений останній виключно в апеляційній скарзі.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
В свою чергу суд не наділений повноваженнями самостійно визначати підстави позову, та, виходячи з визначених вимог, задовольнити чи відмовити в його задоволенні.
Оскільки в ході судового розгляду у суді першої інстанції позивачем не заявлялась в якості підстави позову невідповідність оскаржених договорів оренди Типовому договору оренди земельної частки (паю), а суд не наділений повноваженнями самостійно визначати підстави позову, та, виходячи з визначених вимог, задовольнити чи відмовити в його задоволенні, відповідні доводи не можуть розглядатися судом в якості підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Між тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наказом Держкомзему України №5 від 17 січня 2000 року "Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)" було затверджено форму типового договору оренди земельної частки (паю) сторонами якого виступає безпосередній власник сертифікату на право на земельну частку (пай) та орендар (підприємство, установа, організація, які використовують землю для сільськогосподарських потреб).
Таким чином, Наказ Держкомзему України №5 від 17 січня 2000 року спрямований на врегулювання земельних відносин виключно за умови витребування та проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) (до моменту виділення земельної ділянки в натурі та отримання правовстановлюючих документів) та визначення умовних меж земельної ділянки, тобто вибуття із статусу "нерозподіленої земельної ділянки", як передумови для можливості власниками сертифікатів самостійно надавати земельні частки (паї) в оренду.
Отже, форма Типового договору оренди земельної частки (паю), яка затверджена Наказом Держкомзему України № 5 від 17 січня 2000 року, розповсюджується не на випадок передання в користування районною державною адміністрацією невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок, а виключно в разі передачі в оренду власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) вже "розподіленої" земельної ділянки.
Поряд з цим судом приймається до уваги, що 21 листопада 2016 року розпорядженням Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області (Том 1 а.с.119) було припинено дію договору оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271414; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271412; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271427; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271209; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271496; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271883, у зв'язку із виділенням в натурі (на місцевості) даних земельних ділянок. Угодами про припинення договору оренди земельної частки (паю) від 22 листопада 2016 року, укладеними між Великобурлуцькою районною Державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос Шипуватого" (Том 1 а.с. 20-125 ), у зв'язку із виділенням в натурі (на місцевості) вищезазначених земельних ділянок, було достроково припинено дію договорів оренди.
Отже, за умови розірвання договору оренди від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271414; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР №0271412; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271427; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271209; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271496; від 30 квітня 2014 року земельної частки (паю) розміром 5,8 умовних кадастрових гектарів, вартістю 176 947,06 гривень, відповідно до сертифікату серії ХР № 0271883, у зв'язку із виділенням в натурі (на місцевості) даних земельних ділянок, предмет спору припинив існування. Відтак, саме по собі визнання договорів оренди недійсними ніяким чином не відновлює порушене право держави та не забезпечує захист охоронюваних законом інтересів держави.
Окремо слід зазначити, що Верховний Суд України висуває додаткові вимоги до предмета оспорювання дійсності правочинів. За позицією вказаного судового органу, недійсним може бути визнаний тільки чинний договір оренди (не розірваний тощо) на момент розгляду справи. Такий висновок випливає з постанови від 01 липня 2015 року у справі №3-195гс15, у якій Верховний Суд України вказує про відсутність підстав для визнання недійсним на майбутнє договору оренди, оскільки останній було розірвано сторонами.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №3-1143гс15, де зазначено, що позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд зробив висновок, що визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.
Таким чином доводи прокурора про невідповідність розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 11 квітня 2014 року та договорів оренди є безпідставними враховуючи приписи ст. ст. 203,215 ЦК України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст.ст. 122, 124 Земельного кодексу України.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області та залишення рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року у справі № 922/3311/16 без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року у справі № 922/3311/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.
Головуючий суддя В.В.Россолов
Суддя Р.А.Гетьман
Суддя П.В.Тихий