"24" січня 2017 р. Справа № 922/3114/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
позивач - не з'явився;
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2885Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року у справі
за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро", м. Житомир
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про стягнення 381177,12 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча про дату і місце судового розгляду був повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.09.2014 року.
Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, вислухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 17 червня 2015 р. між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (підрядник, позивач) та Акціонерна компанія "Харківобленерго" (замовник, відповідач) було укладено договір підряду №К7922 щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення (договір підряду).
Відповідно до п. 1.1. договору підряду, підрядник зобов'язується власними силами зі своїх матеріалів виконати для останнього наступні роботи: технічне переоснащення (шляхом модернізації) розподільчих мереж 0,38 кВ в с. Вільшани Дергачівського району Харківської області від ТП № 155 (інв. № 00300791), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Кількісні характеристики виконаних за цим договором робіт визначаються договірною ціною (кошторис), яка є додатком 1 до цього договору. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є замовник.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.1. договору підряду, із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до договору про закупівлю робіт №К7922 від 17.06.2015р., загальна вартість договору складає 1452213,70 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят дві тисячі двісті тринадцять грн. 70 коп.).
Відповідно до п. 4.1. договору, із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до договору про закупівлю робіт № К7922 від 17.06.2015р., замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 79,032026767%, що складає 1147713,92 грн. від загальної вартості договору на виконання робіт, придбання (постачання) необхідних матеріальних цінностей.
Згідно п. 6.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з підрядником за виконані роботи.
31 грудня 2015 року сторони підписали акт виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3, згідно яких, вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, з урахуванням сплаченого авансу становила 1452213,70 грн. (один мільйон чотириста п'ятдесят дві тисячі двісті тринадцять грн. 70 коп.).
На виконання умов договору відповідачем було сплачено аванс у розмірі 1147713,92 грн., що не заперечується позивачем у справі.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 4.3. договору, із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28.12.2015р. до договору про закупівлю робіт № К7922 від 17.06.2015р., оплата виконаних роботи та затрат здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання довідки про виконані роботи та затрати, з частковим зарахуванням авансу від вартості виконаних робіт та затрат.
Однак, у встановлений термін відповідач не провів остаточний розрахунок за виконані роботи.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач стверджує, що не отримував довідку про вартість виконаних позивачем робіт та витрати.
Проте, в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 р. із підписом представника замовника - Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій відповідач погодив вартість робіт на загальну суму договору у розмірі 1452213,70 грн.
Для досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією №227/06 від 20.05.2016 р., з вимогою погасити заборгованість у розмірі 304499,78грн., яка утворилась за договором.
Втім, відповідач на претензію належним чином не відреагував, суму боргу не сплатив.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
З вказаних норм вбачається, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів зазначає, що, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, то суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 304499,78 грн. основного боргу правомірна та така, що підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача стягнути інфляційні у розмірі 11875,49 грн.; 3% річних у розмірі 5316,26 грн. та пеню по договору у розмірі 59485,59 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що за невчасне здійснення розрахунків замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми нездійсненого платежу на користь підрядника за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних, пені та 3% річних, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами спірного договору та спростування заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов місцевий господарський суд у рішенні щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі правомірними і доведеними матеріалами справи, тому підстави для його скасування та задоволення скарги відповідача відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2016 року у справі №922/3114/16 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 27.01.17 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Хачатрян В.С.