"26" січня 2017 р.Справа № 923/1011/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Величко Т.А.
суддів: Аленіна О.Ю.
ОСОБА_1
(згідно розпорядження керівника апарату від 10.01.2017 року № 19 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)
при секретарі Селиверстовій М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід"
на рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2016р.
по справі №923/1011/16
за позовом: Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбо-будування "Зоря"-"Машпроект"
до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід"
про стягнення 129153,07 грн,
В судовому засіданні 26.01.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У вересні 2016 року Державне підприємство „Науково-виробничий комплекс газотурбо-будування „Зоря”-„Машпроект” (далі - позивач, ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Севід” (далі - відповідач, ПВКП „Севід”) про стягнення, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зареєстрованою місцевим господарським судом 04.10.2016 року за вх.№ 2/4114/16 (а/с 74) 129153,07 грн., з яких: 44016,00 грн. основного боргу, 22196,81 грн. пені, 59421,60 штрафу, 1063,62 грн. 3% річних, 2455,04 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та мотивовані тим, що позивачем на виконання умов п. 5.2 договору поставки № 1054, укладеного 09.11.2015 року між ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” (замовник) та ПВКП „Севід” (виконавець), на рахунок відповідача перерахував 70% вартості товару в розмірі 154056,00 грн., який мав бути поставлений у майбутньому. Втім, відповідачем в порушення умов договору не здійснено поставку товару у строк, обумовлений п. 3.3 договору з врахуванням внесених додатковою угодою № 1 від 29.12.2015 року до договору поставки від 09.11.2015 року. В подальшому, 05.04.2016 року відповідач, платіжним дорученням № 137 повернув тільки 50% грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 110040,00 грн., які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати вартості товару. За таких обставин, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 129153,07 грн., з яких: 44016,00 грн. основного боргу, 22196,81 грн. пені, 59421,60 штрафу, 1063,62 грн. 3% річних, 2455,04 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.10.2016 року по справі № 923/1011/16 (ОСОБА_3К.) провадження у справі в частині стягнення 44016,00 грн. суми попередньої оплати за договором поставки припинено. Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбо-будування „Зоря”-„Машпроект” на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства „Севід” 17606,40 грн. пені за прострочення строку поставки, 15405,60 грн. штрафу за порушення строку поставки, 4590,41 грн. пені за порушення строку повернення попередньої оплати та 1224,37 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 6, 173, 179, 180, 230 ГК України, ст. ст. 549, 625, 693, 712 ЦК України та вмотивовано тим, що наявні в матеріалах справи документальні докази підтверджують обставину неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 1054 від 09.11.2015 року, зокрема, недоведеність відповідачем обставини надіслання позивачу рахунку за специфікацією № 2 спростовують твердження відповідача щодо порушення умов договору від 09.11.2015 року саме позивачем. Разом з цим, зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення №378 від 24.10.2016 року, на підтвердження повернення відповідачем попередньої оплати в сумі 44016,00 грн., сплаченої позивачем за специфікацією № 1, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для припинення провадження у справі, в порядку п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача 44016,00 грн. основного боргу з мотивів відсутності предмету спору. Водночас, місцевий господарський суд вказав, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару на суму 220080,00 грн. у строк до 29.01.2016 року, позивач правомірно нарахував неустойку, що зумовлює задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення строку поставки в розмірі 17606,40 грн. та штрафу за порушення строків поставки в розмірі 15405,60 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1063,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 2455,04 грн. суд вказав, що ст. 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а повернення відповідачем попередньої оплати вартості поставки не являється грошовим зобов'язанням, що свідчить про суперечність умов п. 7.4 договору вимогам ст. 625 ЦК України і тому відсутні законні підстави для задоволення позову в цій частині.
Не погодившись з рішенням суду від 31.10.2016 року, ПВКП „Севід” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі у відповідній частині рішення суду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що місцевим господарським судом не звернуто уваги на обставину несплати позивачем попередньої оплати вартості товару за специфікацією № 2. Також, місцевим господарським судом не надано належної оцінки умовам договору поставки від 09.11.2015 року та невстановлений строк виникнення відповідачем обов'язку з поставки товару позивачу, що призвело до порушення норм матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 року по справі № 923/1011/16 апеляційну скаргу ПВКП „Севід” прийнято до провадження колегією суддів апеляційної інстанції, сформованої на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2016 року та призначено дату розгляду скарги.
Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 08.12.2016 року по справі № 923/1011/16 розгляд апеляційної скарги ПВКП „Севід” відкладено на 10.01.2017 року з підстав задоволення клопотання ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2017 року № 11 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи” призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1011/16 з підстав перебування судді Поліщук Л.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.01.2017 року № 19 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи” призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1011/16 з підстав перебування судді Бєляновського В.В. у відпустці.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 року по справі № 923/1011/16 апеляційну скаргу ПВКП „Севід” прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя - Величко. Т.А., Судді: Аленін О.Ю., Таран С.В.
Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 10.01.2017 року по справі № 923/1011/16 відкладено на 26.01.2017 року.
У відзиві на апеляційну скаргу, ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” вказало, що оскаржуване рішення суду від 31.10.2016 року вважає законним, яке прийнято у відповідності до вимог норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги із залишенням рішення суду від 31.10.2016 року без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність законних підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.
Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що 09.11.2015 року між ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” (покупець) та ПВКП „Севід” (постачальник) укладений договір поставки № 1054, згідно з яким постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю зварювальне обладнання та запчастини до зварювального обладнання (далі- товар, зазначений в специфікації № 1 та специфікації № 2), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар, в порядку та строки, передбачені даним договором.
Умовами п. 3.3 договору передбачено, що товар поставляється протягом 30 робочих днів з моменту здійснення покупцем передоплати у розмірі 20%, відповідно до умов п. 5.2 договору.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що у разі збільшення виробничих потреб покупця, сторони можуть оформити та підписати специфікацію на поставку наступної партії товару, що тягне за собою збільшення ціни договору, що оформлюється додатковою угодою до договору.
Пунктами 4.2, 4.3 договору встановлено, що ціна на товар визначається в специфікаціях № №1, 2 та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Зміна ціни в сторону збільшення, після підписання сторонами специфікацій №№ 1, 2 не допускається.
Ціна договору, на дату його підписання, згідно специфікацій №№ 1, 2 становить 222930,00 грн., в т.ч. ПДВ 317155,00 грн. та може збільшуватися на суму підписаних, в подальшому сторонами специфікацій, шляхом укладення додаткової угоди до договору (п.4.4 договору).
Згідно п. 5.2 договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином:
- передоплата в розмірі 20% від суми специфікацій №№ 1, 2 здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів від дати отримання рахунку;
- 50% від суми специфікацій №№ 1, 2 здійснюється згідно повідомлення про готовність товару до відвантаження.
Остаточний розрахунок в розмірі 30% здійснюється протягом 10 календарних днів з дня отримання товару на складі покупця.
Відповідно до умов п. 7.3 договору у випадку порушення погоджених строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково нараховується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що у випадку порушення строку повернення раніше сплачених коштів за товар, який не був поставлений, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, постачальник зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції, які нараховуються від дня здійснення покупцем повної або часткової передоплати і до дня повернення коштів.
Відповідно до умов п. 7.15. за відмову поставити товар по узгодженій сторонами в специфікації ціні, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від узгодженої сторонами суми специфікації по якій сталася відмова.
Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором, які мали місце під час його підписання.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 1054 від 09.11.2015 року сторони обумовили, що за Специфікацією № 1 постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити: 1 зварювальний апарат, три інверторних зварювальних апарати, 1 джерело живлення з блоком охолодження на загальну суму 220080, 00 грн. з врахуванням ПДВ.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 1054 від 09.11.2015 року сторони обумовили, що за Специфікацією № 2 постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити: 4 цанги 2, 4 мм, 2 коротких наконечника, 4 корпуси цанги 2,4 мм, 10 сопло 15,9 мм, 20 газових сопло для цанги 12,7 мм, д2 корпуси цанги 2,4 мм з газовою лінзою, 10 газових сопло для цанги 17,5 мм, 10 газових сопло для цанги 2,4 мм. на загальну суму 2850,00 грн. з врахуванням ПДВ.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 565 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5.2 договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином: - передоплата в розмірі 20% від суми специфікацій №№ 1, 2 здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів від дати отримання рахунку; - 50% від суми специфікацій №№ 1, 2 здійснюється згідно повідомлення про готовність товару та відвантаження.
Остаточний розрахунок в розмірі 30% здійснюється протягом 10 календарних днів з дня отримання товару на складі покупця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 1054 від 09.11.2015 року ПВКП „Севід” надіслало на адресу ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” рахунок фактури № СФ-0000312 від 10.11.2015 року на оплату вартості зварювального апарату, інверторних зварювальних апаратів, джерела живлення з блоком охолодження на загальну суму 220080,00 грн. з врахуванням ПДВ., що відповідає найменуванню товару та його вартості, обумовлені сторонами у специфікації № 1 до договору поставки від 09.11.2015 року.(а.с.28).
З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 10608 від 24.11.2015 року вбачається, що ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” на розрахунковий рахунок ПВКП „Севід” перерахувало грошові кошти в сумі 44016,00 грн. (а.с. 29).
З матеріалів справи також вбачається, що 29.12.2015 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 1054 від 09.11.2015 року, в якій пункти 3.3 та 10.1 договору викладені в наступній редакції: „п.3.3. Товар поставляється протягом 45 робочих днів з моменту здійснення „покупцем” передплати у розмірі 20% відповідно до п. 5.2 договору. Пунктом 10.1 сторони обумовили, що даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 30.04.2016 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором, які мали місце під час його дії”.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виходячи з умов п. 3.3 договору поставки № 1054 від 09.11.2015 року в редакції додаткової угоди № від 29.12.2015 року, згідно з якою облік строку поставки товару здійснюється саме з моменту оплати позивачем вартості товару в розмірі 20% від вартості товару, що за умовами п. 5.2 договору має здійснитись на підставі рахунку, надісланого відповідачем на адресу позивача.
Виходячи з вищевикладеного з врахуванням оплати позивачем 20% вартості товару, на підставі рахунку фактури № СФ-0000312 від 10.11.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10608 від 24.11.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що у відповідача виник обов'язок з поставки товару на адресу позивача в строк до 29.01.2016 року.
За викладених обставин, доводи скаржника, про те що місцевим господарським судом невстановлений строк виникнення у відповідача обов'язку з поставки товару позивачу, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги як безпідставні.
Матеріали справи свідчать, що 26.01.2016 року ПВКП „Севід” на адресу ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” надіслало листа за № 16/01-13 про те, що товар за договором № 1054 від 09.11.2015 року готовий до відвантаження, у зв'язку з чим просило здійснити доплату вартості товару в розмірі 50% від суми специфікації, як це передбачено умовами п. 5.2 вказаного договору (а.с. 92).
На виконання умов п. 5.2 договору поставки від 09.11.2015 року з врахуванням листа за № 16/01-13 від 26.01.2016 року позивачем на рахунок відповідача було перераховано 110040,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1181 від 15.03.2016 року, тобто 50% вартості товару згідно рахунку фактури № СФ-0000312 від 10.11.2015 року, який за своїм змістом щодо найменування товару та його вартості відповідає специфікації № 1 до договору поставки від 09.11.2015 року.
Разом з цим, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 137 від 05.04.2016 року свідчить про повернення відповідачем на рахунок позивача 110040,00 грн. - передплати вартості товару в розмірі 50%, який було сплачено позивачем на виконання умов п. 5.2 договору та згідно вимог відповідача, викладених в листі № 16/01-13 від 26.01.2016 року (а.с 38).
Виходячи з викладеного з врахуванням відсутності в матеріалах справи документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару в строк, обумовлений п. 3.3 договору поставки від 09.11.2015 року в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення саме відповідачем умов договору поставки від 09.11.2015 року.
Доводи скаржника про те, що відмова відповідача від виконання договірних зобов'язань з поставки товару за договором № 1054 від 09.11.2015 року є правомірною за обставин несплати позивачем 20% вартості товару за специфікацією № 2, колегією суддів апеляційної інстанції також не приймаються до уваги та відхиляються з тих підстав, що матеріали справи не містять в собі документальних доказів на підтвердження надіслання відповідачем на адресу позивача рахунку за специфікацією № 2, який, за умовами п. 5.2 договору має бути сплачений на протязі 10 календарних днів в розмірі 20% вартості товару від дати отримання рахунку.
Частиною 2 ст. 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до умов п. 7.3 договору у випадку порушення погоджених строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково нараховується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У випадку порушення строків поставки товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених коштів, які постачальник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.
Виходячи з викладеного та, зважаючи на доведеність документальними доказами обставини порушення відповідачем строків поставки товару та на умови п. 7.3 договору поставки від 09.11.2015 року з врахуванням того, що одночасне стягнення з учасника господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за вимогами ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені за прострочення строку поставки, що за правильним розрахунком позивача становить 17606,40 грн. та штрафу в розмірі 15405,60 грн.
Як відзначалось вище, серед позовних вимог ДП „НВКГ„Зоря”-„Машпроект” було стягнення з відповідача 44016,00 грн. основного боргу, тобто попередня оплата вартості товару, сплачена позивачем платіжним дорученням № 10608 від 24.11.2015 року, на підставі рахунку фактури № СФ-0000312 від 10.11.2015 року, а також 4590,41 грн. пені за порушення строку повернення попередньої оплати, 1063,62 грн. 3% річних та 2455,04 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати сплаченої позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи відповідач, платіжним дорученням № 378 від 24.10.2016 року на рахунок позивача перерахував грошові кошти в сумі 44016,00 грн., у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44016,00 грн., що зумовлює припинення провадження у справі в цій частині, в порядку п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Разом з цим, пунктом 7.4. договору передбачено, що у випадку порушення строку повернення раніше сплачених коштів за товар, який не був поставлений, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення повернення, за кожен день прострочення. Крім того, постачальник зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції, які нараховуються від дня здійснення покупцем повної або часткової передоплати і до дня повернення коштів.
Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з викладеного та зважаючи на наявні в матеріалах справи документальні докази на підтвердження порушення відповідачем строків повернення суми, сплаченої позивачем в якості попередньої оплати вартості товару, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування відповідачу пені за порушення строку повернення попередньої оплати, що за правильним розрахунком позивача становить 4590,41 грн. та наявність законних підстав для задоволення позову цій частині.
Щодо позовних вимог в частині нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати сплаченої позивачем, то колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на наступному.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 року N 14 встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що повернення оплати вартості товару за договором поставки від 09.11.2015 року не може вважатися порушенням грошового зобов'язання з боку відповідача, оскільки така дія є лише повернення сплаченого позивачем авансу за непоставлений відповідачем товару, що унеможливлює застосування до такого зобов'язання положенння ст. 625 ЦК України, а відтак, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1063,62 3% річних та 2455,04 грн. інфляційних втрат внаслідок порушення строків повернення відповідачем попередньої оплати.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає наявності законних підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду від 31.10.2016 року.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,
суд постановив:
Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства „Севід” залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 31.10.2016 року у справі № 923/1011/16 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя С.В. Таран