04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" січня 2017 р. Справа№ 910/11785/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі Петрик М.О.
за участю представників:
від позивача: Черненко І.І. - представник за довіреністю від 29.01.2016 року;
від відповідача: Калита Л.М. - керівник,
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року
у справі № 910/11785/16 (суддя Пукшин Л. Г.)
за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій
до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України
про стягнення 91 689,08 грн, розірвання договору та виселення
Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України про стягнення 91 689, 08 грн., розірвання договору оренди від 21.06.2011 року та виселення відповідача з орендованого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.06.2011 між сторонами було укладено договір оренди, за умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлові приміщення об'єкту культурної спадщини - пам'ятки архітектури, містобудування історії місцевого значення, які розташовані на Андріївському узвозі, 34-В в м. Києві, а відповідач прийняв та зобов'язався сплачувати орендну плату за користування вказаними приміщеннями. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки по орендним платежам, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість з квітня 2016 по червень 2016 у розмірі 56 164,13 грн., крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 8 919,07 грн., 3% річних у розмірі 1 618,67 грн. та інфляційні втрати - 12263,21 грн. Також, всупереч п. 4.10 Договору відповідач не застрахував об'єкт оренди, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання і виселення орендаря із займаного приміщення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 05.10.2016 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення ст. 22 ГПК України, позивач змінив підставу позову в частині розірвання договору оренди та виселення відповідача із орендованих приміщень вже під час розгляду справи по суті. Крім того, позивач, всупереч вимогам п. 6.2 договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосував розмір пені без урахування обмеження у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України по справі № 910/11785/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 року апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. та призначено до розгляду на 20.12.2016 року.
У судове засідання 20.12.2016 року представник відповідача не з'явився, однак, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 року заперечував доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року відкладено розгляд справи до 24.01.2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.20.17 року заперечував проти задоволення позовних вимог в частині нархування штрафних санкцій.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 21 червня 2011 року між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (надалі - орендодавець, позивач) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди б/н на використання нежитлових приміщень будинку-пам'ятки за адресою: Андріївський узвіз, 34-В (надалі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові приміщення будинку за адресою: Андріївський узвіз, 34-В, загальною площею 409,9 кв.м (далі - об'єкт оренди).
Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі позивача.
Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання договору передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.06.2011 на виконання умов договору між сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі об'єкта оренди за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення нежилого будинку за адресою: Андріївський узвіз, 34-В, загальною площею 409,9 кв.м.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91 та на дату підписання договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, за перший місяць оренди становить 21,42 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому становить 8 781,59 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).
Згідно з п. 3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.
Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Додатковою угодою від 25.05.12. до договору оренди сторони внесено зміни у п. 3.1 договору, зокрема даний пункт доповнено наступними положеннями: "Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка згідно з розрахунком (додаток 1) за місяць становить 479,26 грн. з ПДВ. Розмір компенсації витрат за користування земельною ділянкою змінюється орендодавцем відповідно до зміни індексації земельного податку".
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, у відповідача виникла заборгованість по оплаті орендної плати, за період з квітня 2016 по вересень 2016.
В процесі розгляду справи відповідачем було погашено основну суму заборгованості по орендним платежам, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3% у розмірі 1 994,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 092,54 грн та пеню у розмірі 11 234,06 грн за невчасну сплату орендних платежів. Крім цього, позивач зазначає, що окрім невчасної оплати орендних платежів, відповідачем в порушення п. 4.10 не було застраховано об'єкт оренди, що є порушення умов договору. Вказаний договір було укладено відповідачем лише 21.09.2016 року, тобто вже під час розгляду справи по суті, а також відповідачем частину орендованого приміщення здається в суд оренду без згоди позивача, а тому позивач просить розірвати договір оренди та виселити відповідача з даного приміщення.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своє правовою природою даний договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегією суддів встановлено, що відповідачем в погашення заборгованості зі сплати орендної плати за спірний період було сплачено заборгованість у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Зазначене не заперечується сторонами у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.
Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений договором оренди строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більш розміру встановленого законодавством України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені
Так, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним здійснений з урахуванням обмеження щодо подвійної ставки НБУ та підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 11 234,06 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши розрахунки позивача 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується із висновком суду першої, що розмір 3 % річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума, яка заявлена позивачем, зокрема - 1 994,24 грн - 3% річних та 12 092,54 грн - інфляційних втрат.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зупинення на 2016 рік здійснення індексації орендної плати на підставі ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та коммунального майна» не розповсюджується на дію ст. 625 ЦК України відповідно до якої нараховуються збитки від інфляції, у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.
Також, позивачем заявлено також вимоги про розірвання договору оренди та виселення з посиланням на п. 5.2. договору та ст. 782 ЦК України.
Заперечуючи проти позовних вимог у вказаній частині відповідач зазначає, в порушення ст. 22 ГПК України позивач змінив підставу позову в частині розірвання догвоору оренди та виселення відповідача із орендованих приміщень вже під час розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет та підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Так, позивачем було подано заяву про зміну підстав позову 05.10.2016 року до початку судового засідання.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 05.10.2016 року.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 22 ГПК України.
Колегією суддів встановлено, що у п. п. 9.1 договору сторонами погоджено його строк дії з моменту його підписання сторонами до 20.06.2014.
У п. 4.1.4 договору визначено, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендарю. У разі не виконання пункту 4.14 в силу вступає рішення Київради.
Відтак, за твердженням позивача, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням. А тому, в силу ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 4.14. договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Однак, як зазначає позивача, відповідачем невчасно сплачується орендна плата, а також не виконано зобов'язання щодо страхування об'єкту оренди.
У п. 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення.
Відповідно до частини першої статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке (п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").
Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.
З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.
Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в порушення умов договору протягом квітня - червня 2016 не сплачувалась орендна плата, крім цього відповідачем було виконано умови п. 4.10. договору щодо обов'язку орендаря застрахувати об'єкт оренди лише в вересні 2016 року, тобто після порушення провадження у даній справі та розгляду по суті.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження ... орендар він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Оскільки, колегією суддів встановлено про наявність підстав про розірвання договору оренди, то відповідно як наслідок підлягає задоволенню вимога позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/11785/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної Спілки художників України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року у справі № 910/11785/16 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/11785/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко