Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
« 24» січня 2017 року справа №927/71/17
Позивач: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Перша” , 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 30
адреса для листування: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 150А, офіс 17
Відповідач: Приватне підприємство “Ротранс”, 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Миру, 40
про відшкодування шкоди 35667,34 грн
Суддя Скорик Н.О.
Представники сторін:
Позивача: не з'явився
Відповідача: ОСОБА_1 довіреність №б/н від 10.11.2016 представник
Присутній: ОСОБА_2
Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Перша” подано позов до Приватного підприємства “Ротранс” про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 35667,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9127520 за яким було застраховано автомобіль НОМЕР_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.07.2015 за участю автомобіля НОМЕР_2 та автомобіля НОМЕР_3 на підставі страхового акту №ЦВ2410009 від 09.11.2015 Страхова компанія «Перша» сплатила на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 35667,34 грн. Згідно положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подавати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених в даному Законі. Оскільки відповідач письмово не надав страховику (позивачу) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості провести розслідування події і взяти участь у визначенні розміру страхового відшкодування.
Відповідач відзивом на позов проти позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що згідно з вимогами п.п. 33.1.1, п.33.1, ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем 27.07.2015 за формою Ф-ДТВ.12-06/01 було складено письмове повідомлення (страхувальника) про настання страхового випадку за договором про погодження умов надання страхових послуг від 27.03.2015 та страховим полісом №АС/9127520 від 27.03.2015 року. Дане повідомлення 27.07.2015 о 12.25 год вручено особисто представнику позивача, директору Черкаського відділення ПрАТ «СК «ПЕРША», про що свідчить її запис про отримання повідомлення. Крім того, відповідач зазначає, що потерпілим в ДТП 27.07.2015 було повідомлено позивача про ДТП, а 29.09.2015 було направлено відповідну заяву на виплату страхового відшкодування.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд
25.07.2015 ОСОБА_3, о 12 год. 15 хв., на а/д «Київ-Чоп» 541км. + 984км. Пустомилівського району, Львівської області, керуючи автомобілем НОМЕР_2 із н/п «SCHWAR2MULLER- SPA», д.н. НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної відстані, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобіль НОМЕР_3, який рухався попереду. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушено п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП.
Факт скоєння правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 223338 від 25.07.2015 року, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями свідків та правопорушника. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.09.2015 по справі №583/2758/15-п вказані обставини встановлені та визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст..124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
27.03.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша», як страховиком, в особі директора Черкаського відділення ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Ротранс», як страхувальником, в особі директора ОСОБА_5, було укладено договір №ЗК.14.24.00015 про погодження умов надання страхових послуг та страховий поліс №АС/9127520. Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9127520 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» та Приватним підприємством «Ротранс», зі строком дії з 27.03.2015 до 26.03.2016 страховим випадком за яким є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), забезпечений транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_5.
Полісом передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50000 грн та франшизу - 510,00 грн.
Отже, Позивач є особою, на яку полісом № АС/9127520 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля НОМЕР_2, на час спірної ДТП.
27.07.2015 позивачем отримано повідомлення потерпілої особи ОСОБА_6 про настання страхового випадку, а 29.09.2015 заяву на виплату страхового відшкодування
На підставі вищевказаного, за повідомленням потерпілої особи, враховуючи акт огляду транспортного засобу, складений позивачем 30.07.2015 року та ремонтної калькуляції від 31.07.2015 року, позивачем було складено страховий акт від 09.11.2015 та було виплачено 35667,34 грн страхового відшкодування на користь потерпілої особи ОСОБА_6, що підтверджується платіжним дорученням №22628 від 20.11.2015.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач (страхувальник) не повідомив його в установлені строки про настання страхового випадку, що надає йому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку із виплатою страхового відшкодування.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Пунктом 5 ст. 989 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Згідно з підпунктом ґ підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону.
Відповідно до підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Законом України від 17.02.2011 № 3045-VІ у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внесено зміни, за якими підпунктом 33.1.4. пункту 33.1. статті 33 вказаного Закону передбачено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), у разі настання такої пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він повинен це підтвердити документально.
У постанові Верховного Суду України від 12.02.2014, на яку посилається позивач, прийнятій з підстав неоднакового застосування тих самих норм Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у подібних правовідносинах у справі № 6-1цс14, розглянутій на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України викладено висновок, згідно з яким ,,виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України ,,Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову".
Таким чином, внесеними законодавчими змінами збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП, незважаючи на неузгодженість правових норм.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 6-284цс15 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування зазначено таке: "встановлений наведеними правовими нормами обов'язок учасника дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, такий страховий випадок зафіксований правоохоронними органами у встановленому порядку, особа, винна в дтп, притягнута до адміністративної відповідальності, а сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.
Враховуючи вищевказані положення Цивільного кодексу України, Закону України „Про страхування", положення статей 3, 6, 22, 29, 33, 38 (та інших) Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та за наслідками їх правового аналізу, а також враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що сам по собі факт неповідомлення або несвоєчасного повідомлення третьою особою-1 (водій транспортного засобу, винний у скоєнні дтп та завданні майнової шкоди) позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) про настання страхового випадку (дтп) за умови належного оформлення правоохоронними органами страхового випадку та відсутності його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиком (як за договором добровільного страхування наземного транспорту, так і за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), притягнення винної у дтп особи до адміністративної відповідальності, визначення належним чином розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дтп, вчинення всіх необхідних дій та проведення виплати страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) потерпілій особі у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту та із дотриманням вимог Закону України „Про страхування", вчинення потерпілим та страховиком (за договором добровільного страхування наземного транспорту) і іншими особами всіх інших необхідних дій, встановлених положеннями Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкових для прийняття страховиком (за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) рішення про здійснення відшкодування виплаченого страхового відшкодування та добровільного проведення його виплати, не може бути підставою для виникнення у позивача (страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) після виплати страхового відшкодування права на подання регресного позову до відповідача (страхувальника) або третьої особи-1 (водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування за таким страховим випадком, так як вказане не відповідає суті та меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Наведені вище постанови Верховного Суду України не суперечать одна одній, а стосуються різних питань застосування Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Як встановлено судом, страховий випадок, що стався 25.07.2015 був належно оформлено правоохоронними органами, відсутнє його оспорення будь-якими заінтересованими особами, у тому числі страховиком (за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2015 за формою Ф-ДТВ.12-06/01 було складено письмове повідомлення (страхувальника) про настання страхового випадку. Дане повідомлення 27.07.2015 о 12.25 год вручено особисто представнику позивача, директору Черкаського відділення ПрАТ «СК «ПЕРША», про що свідчить її запис про отримання повідомлення та відтиск печатки (тобто повідомлення мало місце в межах визначеного законом 3 денного строку), що свідчить про належне повідомлення позивача про страховий випадок. Окрім того, 27.07.2015 року позивача було повідомлено про настання страхового випадку постраждалою особою.
Винну у дорожньо-транспортній пригоді особу ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, визначено належним чином розмір завданої майнової шкоди, проведено виплату страхувальником потерпілій особі, вчинено страховиком, страхувальником та потерпілою особою всі необхідні дії, встановлені положеннями Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкові для прийняття страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів рішення про здійснення виплати страхового відшкодування.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даному випадку факт настання страхового випадку позивачем не оспорюється. Факт зафіксований правоохоронними органами; встановлений в постанові суду, особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, а сам позивач був повідомлений страхувальником та постраждалою особою про настання страхового випадку. Тобто, позивач мав можливість перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. При цьому, сам позивач факт настання страхового випадку визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування потерпілій особі.
Оскільки, доводи позивача спростовуються матеріалами справи, судом встановлено безпідставність заявлених позовних вимог, суд відмовляє в їх задоволенні.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя Н.О. Скорик