ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у прийнятті позовної заяви
30.01.2017Справа № 910/1269/17
Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС"
про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді агріколь банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС", Товариства обмеженою відповідальністю "ТЄС-К" та ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
25.01.2017 до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЄС" із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді агріколь банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС", Товариства обмеженою відповідальністю "ТЄС-К" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Дослідивши заяву про скасування рішення третейського суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови ТОВ "ТЄС" в прийнятті даної заяви з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Згідно з ч. 8 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.
Відповідно до п. 6.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" N 18 від 26 грудня 2011 року компетентним судом, до якого оскаржуються рішення третейського суду і який здійснює видачу виконавчого документа, може бути в розумінні Закону як місцевий загальний суд, так і місцевий господарський суд, за місцем розгляду справи третейським судом.
У вирішенні питання про те, який суд - загальний чи господарський - компетентний розглядати заяви про скасування рішення третейського, господарським судам необхідно виходити з вимог статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та статей 1, 12 ГПК.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, господарські суди вирішують спори, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до ч. 4 ст. 122-1 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про відмову в прийнятті заяви з підстав, передбачених статтею 62 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до абз. 2 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).
Враховуючи ту обставину, що ТОВ "ТЄС" просить скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14, у якій серед відповідачів є фізична особа ОСОБА_1, з огляду на зміст статей 1, 12 ГПК України, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки фізична особа ОСОБА_1 у даних правовідносинах не може бути учасником господарського процесу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 05-5-27/8245 від 06.12.2011.
Суд також звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/23242/16 від 20.12.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЄС" вже відмовлялось у прийнятті заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14 на підставі п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України.
Згідно Бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" станом на 30.01.2017 ухвала Господарського суду міста Києва № 910/23242/16 від 20.12.2016 в апеляційному та касаційному порядку заявником не оскаржувалась.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що 25.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЄС" повторно звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14, суд відмовляє у прийняті даної заяви, оскільки остання не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
У прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14 відмовити.
Суддя Л.Г. Пукшин