ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
26 січня 2017 року Справа № 913/1320/16
Провадження №15/913/1320/16
За позовом Приватного акціонерного товариства “Інститут Харківський Промтранспроект”, м.Харків
до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 75554 грн 24 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 15.03.2016;
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт юридичного відділу управління комбінату за довіреністю №01-020/1032 від 23.12.2016.
Приватне акціонерне товариство “Інститут Харківський Промтранспроект” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості за договором про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007 у сумі 38675 грн 40 коп., інфляційних втрат у сумі 39231 грн 57 коп., 3% річних у сумі 6672 грн 30 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.11.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 13.12.2016.
Згідно з ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2016 була оголошена перерва до 11.01.2017.
У письмових поясненнях б/н від 04.01.2017 позивач зазначив, що в договорі №5386-027/1-471 від 18.12.2007 сторонами чітко не встановлений термін оплати; що 03.04.2014 позивачем було направлено відповідачеві претензію з вимогою сплатити заборгованість, відповідь на яку Публічне акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат” надало за №026-723 від 30.04.2014.
У відзиві на позовну заяву №026-79/2 від 06.01.2017 відповідач зазначив, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, який направляється одночасно з виконаною науково-технічною продукцією; що позивач визначив початок періоду виникнення заборгованості - 02.03.2011, тому перебіг позовної давності почався 03.03.2011 та закінчився 03.03.2014. Також відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н від 11.01.2017 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з 39231 грн 57 коп. до 33763 грн 62 коп., 3% річних з 6672 грн 30 коп. до 3115 грн 22 коп.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з її урахуванням.
Згідно з ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.01.2017 була оголошена перерва до 26.01.2017.
У письмових поясненнях б/н від 24.01.2017 позивач зазначив, що не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву; що 01.02.2012 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначена заборгованість за договором №5386-027/1-471 від 18.12.2007 згідно акту №118/3 від 02.03.2011 у розмірі 38675 грн 40 коп.; що у відповіді на претензію №026-723 від 30.01.2014 відповідач визнав борг перед позивачем, у зв'язку з чим перебіг позовної давності переривався.
Заявою про відстрочку виконання рішення суду №026-79/3 від 24.01.2017 відповідач просив суд відстрочити виконання рішення у справі зі сплатою стягненої суми до 31.03.2017.
У судовому засіданні 26.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Приватним акціонерним товариством “Інститут Харківський Промтранспроект” (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Алчевський металургійний комбінат” (замовник, відповідач) 18.12.2007 був укладений договір про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471, за умовами якого замовник доручає і зобов'язується оплатити відповідно до розділу 2 цього договору роботи по створенню науково-технічної продукції, а виконавець приймає на себе виконання і передачу: робочої документації по об'єкту: “Будівництво комплексу ДП-2 об'ємом 4445 м3. Розвиток зовнішнього залізничного транспорту. Освітлення і електрифікація ст.Західна-Сортувальна (п.1.1 договору).
Зміст, строки виконання робіт визначаються календарним планом (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 31.03.2008 вартість робіт за цим договором замовник відповідно з протоколом про договірну ціну (додаток 2) - 1 252 516 грн 00 коп., крім того, ПДВ 20% - 250503 грн 20 коп. Всього з ПДВ - 1 503 019 грн 20 коп.
Замовник до початку проектування перераховує виконавцю аванс поетапно в розмірі 30% від вартості кожного етапу. Перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості 1 етапу складає 91843 грн 50 коп., крім того, ПДВ 20% - 18368 грн 70 коп. Всього з ПДВ - 110212 грн 20 коп. і є початком вступу договору в дію. Виконавець приступає до виконання робіт за договором тільки після отримання авансу в повному обсязі. Після перерахування переплати на розрахунковий рахунок виконавця вартість робіт зміні не підлягає (п.2.2 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
Відповідно до п.3.2 договору документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, який направляється одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.
Замовник в 10-денний строк приймає роботу (згідно календарному плану), підписує акт і направляє його на адресу виконавця (п.3.3 договору).
Згідно з п.9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008.
11.02.2008 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість виконаних останнім за даною додатковою угодою проектних робіт, згідно доданого кошторису №1, в сумі 166654 грн 80 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 27775 грн 80 коп. (п.1.1 додаткової угоди №1 в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
Відповідно до п.1.2 додаткової угоди №1 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007 в редакції протоколу узгодження розбіжностей загальна вартість договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007 складає 1 669 674 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 278279 грн 00 коп.
31.12.2008 між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої п.9.1 договору викладений в наступній редакції: “Цей договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009”.
31.12.2009 між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої п.9.1 договору викладений в наступній редакції: “Цей договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010”.
31.12.2010 між сторонами укладена додаткова угода №4 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої п.9.1 договору викладений в наступній редакції: “Цей договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011”.
18.02.2011 між сторонами укладена додаткова угода №5 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої текст договору доповнено п.5.11 в наступній редакції: “Виконавець зобов'язаний виконувати вимоги СТП 229-13-19-210 “Організація пропускного режиму. Загальні положення і пропускний режим для працівників комбінату, сторонніх організацій і відвідувачів” і СТП 229-13-23-2010 “Організація пропускного режиму. Пропускний режим для безрейкового транспорту”, які діють на території ПАТ “АМК”, самостійно ознайомив своїх працівників з даними положеннями”. Також було внесено зміни в розділ 10 договору відносно реквізитів позивача.
08.06.2011 між сторонами укладена додаткова угода №6 до договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповідно до якої у зв'язку зі зміною типів акціонерних товариств замовника та виконавця внесено зміни до договору.
На виконання умов договору №5386-027/1-471 від 18.12.2007 та додаткових угод до нього позивач виконав для відповідача обумовлені роботи, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.44-47), на суму 942995 грн 40 коп.
Відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково в сумі 904320 грн 00 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду, до яких відноситься і договір про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007 не передбачили строків оплати виконаних Приватним акціонерним товариством “Інститут Харківський Промтранспроект” робіт.
Факт виконання робіт позивачем за договором №5386-027/1-471 від 18.12.2007 підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актами здачі-приймання виконаних робіт від 02.03.2011 (а.с.44-47).
03.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №239, в якій просив виконати зобов'язання передбачені, зокрема, і договором про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповіддю на яку №026-723 від 30.04.2014 відповідач просив розглянути питання надання розстрочки для погашення заборгованості в сумі 1 887 558 грн 99 коп. строком на 6 місяців з оплатою щомісячно рівними частками.
Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Сторонами в судовому засіданні 26.01.2017 надані усні пояснення відносно того, що дата складання відповіді на претензію (30.04.2014) є датою виставлення позивачем відповідачеві вимоги про сплату грошового зобов'язання, а відтак, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані підрядні роботи у відповідності до приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України розпочалося з 08.05.2014.
Позивач листом №360 від 02.06.2014 повідомив відповідача про те, що надати розстрочку на 6 місяців немає можливості та направив на узгодження графік погашення заборгованості на 3 місяці.
Відносно посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Частиною 1 ст.854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п.3.2 договору документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, який направляється одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.
Замовник в 10-денний строк приймає роботу (згідно календарному плану), підписує акт і направляє його на адресу виконавця (п.3.3 договору).
02.03.2011 між сторонами були підписані акти здачі приймання виконаних робіт №86/2, №118/1, №118/2, №118/3, тому саме з цієї дати у позивача виникло право звернутися до відповідача з вимогою оплатити виконані роботи за договором про створення науково-технічної продукції №5396-027/1-471 від 18.12.2007, з огляду на що з 03.03.2011 почався перебіг позовної давності.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
01.12.2012 між сторонами був підписаний акт звірення розрахунків, тобто мало місце переривання перебігу позовної давності. З 02.02.2012 перебіг позовної давності відповідно до приписів ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України почався заново.
Як вже зазначалось, 03.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №239, в якій просив виконати зобов'язання передбачені, зокрема, і договором про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007, відповіддю на яку №026-723 від 30.04.2014 відповідач просив розглянути питання надання розстрочки для погашення заборгованості в сумі 1 887 558 грн 99 коп. строком на 6 місяців з оплатою щомісячно рівними частками, тобто знову мало місце переривання перебігу позовної давності. З 01.05.2014 перебіг позовної давності відповідно до приписів ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України почався заново і згідно з приписами ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності закінчується 01.05.2017.
Таким чином на момент звернення позивача з даним позовом до суду (30.11.2016) трирічний строк позовної давності не закінчився.
З огляду на викладене вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про створення науково-технічної продукції №5386-027/1-471 від 18.12.2007 в сумі 38675 грн 40 коп.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 07.05.2014 по 11.01.2017 в сумі 3115 грн 22 коп. та інфляційних втрат за вказаний період в сумі 33763 грн 62 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є арифметично неправильним. Також позивачем невірно визначений початок періоду прострочення - 07.05.2014, в той час як початком періоду прострочення є 08.05.2014, про що сторонами висловлено усно в судовому засіданні 26.01.2017.
Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми “Законодавство”:
Сума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн
38675,4008.05.2014-11.01.20179803112,05
Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 08.05.2014 по 11.01.2017 в сумі 3112 грн 05 коп.
Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено, що згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично неправильним, оскільки невірно визначено індекси інфляції на весь період прострочення. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми “Законодавство”:
Сума заборгованості, в грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період прострочення, %Сума інфляції, грн
38675,40червень 2014-грудень 20161,8203095246131725,80
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з червня 2014 року по грудень 2016 року в сумі 31725 грн 80 коп.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Судовий збір згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відносно заяви відповідача №026-79/3 від 24.01.2017 про відстрочку виконання рішення у справі зі сплатою стягненої суми до 31.03.2017, суд зазначає наступне.
В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на те, що виконання рішення суду шляхом єдиноразового платежу в теперішній час є неможливим, а у разі його примусового виконання може взагалі призвести до зупинки підприємства; що місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача є м.Алчевськ Луганської області; що під час активної фази АТО внаслідок бойових дій було пошкоджено залізничні ділянки контактних мереж, а саме Ясинувата, станції Донецького вузла, Горлівка, Стаханов, Антрацит, Луганськ, Комунарськ, в результаті цього для відповідача стали неможливими залізничні перевезення по цим напрямкам; що численні аварійні скорочення енергопостачання та зупинки в періоди збоїв в енергопостачанні, приводять до простоїв печей з наступним роздмухуванням, що в свою чергу вимагає завантаження додаткової сировини, енергоресурсів, газоподібного і твердого палива; що факти аварійних зупинок підтверджується актами №1 від 21.01.2015, №14/9 від 01.09.2015, №15/9 від 01.09.2015, №2/2 від 11.01.2016, №4/3 від 21.01.2016, №19/7 від 12.04.2016, №20/8 від 10.04.2016, №18/6 від 12.04.2016, №27/11 від 26.05.2016, №13 від 06.06.2016, №31/14 від 07.06.2016, №36/16 від 22.07.2016, №35/15 від 28.07.2016; що 03.06.2016 ПАТ “Укрзалізниця” була введена конвенція №ЦЦО-12/131 на заборону прийому перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького та Луганського напрямів; що за 9 місяців 2016 відповідач має збитки в сумі 6 582 750 тис. грн.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач повинен довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до звіту про фінансові результати роботи Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” за 9 місяців 2016 року відповідач має збитки на суму 6 582 750 тис. грн.
Господарський суд вважає, що вказані відповідачем обставини безпосередньо вплинули на господарську діяльність підприємства відповідача та його фінансовий стан, з огляду на що суд, враховуючи згоду позивача на надання відстрочки виконання рішення, висловлену у судовому засіданні 26.01.2017, прийшов до висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” №026-79/3 від 24.01.2017 та відстрочення виконання рішення в частині стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 38675 грн 40 коп., 3% річних у сумі 3112 грн 05 коп., інфляційних втрат в сумі 31725 грн 80 коп., судового збору в сумі 1340 грн 78 коп., відстрочивши виконання до 31.03.2017 включно.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Інститут Харківський Промтранспроект” до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, вул.Вілєсова, б.20А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05441447, на користь Приватного акціонерного товариства “Інститут Харківський Промтранспроект”, вул.23 Серпня, б.20-а, м.Харків, ідентифікаційний код 02494973, заборгованість за виконані роботи в сумі 38675 грн 40 коп., 3% річних у сумі 3112 грн 05 коп., інфляційні втрати в сумі 31725 грн 80 коп., судовий збір у сумі 1340 грн 78 коп. відстрочивши виконання по 31.03.2017 включно, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя С.В. Смола