Кіровоградської області
25 січня 2017 рокуСправа № 912/4475/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4475/16
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кропивницький
до відповідача: Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2, м. Кропивницький
про стягнення 7 500,00 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 29 від 11.01.17;
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 16 від 04.01.17.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) заборгованості з орендної плати за договором оренди від 01.10.2012 в розмірі 7500,00 грн.
Подання позову мотивовано тими обставинами, що відповідач з березня 2015 року не сплачував орендну плату за договором оренди від 01.10.2012, тоді як жодного повідомлення про намір розірвати такий договір не надсилав та припинив фактичне користування орендованим приміщенням 01.06.2016.
Ухвалою господарського суду від 01.12.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4475/16.
Відповідачем позов заперечено повністю, про що до справи надано письмовий відзив, з підстав недоведеності позовних вимог у зв'язку з наступним: позивачем не надано доказів передачі приміщення в оренду та його повернення; фактично відповідач перестав користуватися приміщенням з червня 2015 року; оплата відбувалася готівкою щомісячно в розмірі 1500,00 грн без надання будь-яких фінансових документів (а.с. 15).
В судовому засіданні 17.01.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи було відкладено в судовому засіданні 17.01.2017 до 25.01.2017.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги на підставах згідно поданого позову підтримано повністю; представником відповідача в судовому засіданні заперечено у задоволенні позову відповідно до обставин, наведених у відзиві на позов.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд
01.10.2012 між сторонами підписано договір оренди, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) передавала ФОП ОСОБА_2 (Орендар) у тимчасове користування (оренду) нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, 4-й поверх, площею 27 кв.м (далі - Договір) (а.с. 7-8).
Згідно вказаного Договору термін оренди складає 11 місяців з моменту підписання Договору (п. 2.1. Договору). Якщо жодна сторона за місяць до закінчення дії даного Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується сторонами за взаємної згоди на визначений або невизначений термін (п. 2.2. Договору). Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (п. 2.3. Договору).
За розділом 3 Договору визначено, що розмір орендної плати складає 500,00 грн за місяць (п. 3.1. Договору). Вартість витрат на споживання комунальних послуг (а саме: електроенергії та послуг зв'язку) не входить до вартості орендних платежів та сплачується Орендарем самостійно на підставі наданих рахунків (п. 3.2. Договору). Орендна плата сплачується Орендарем до 5 числа кожного наступного місяця (п. 3.3. Договору).
Наведені вище та інші умови Договору погоджені між сторонами шляхом підписання змісту Договору та скріплення підписів печатками обох сторін.
Як повідомляє позивач, з моменту укладання Договору і по сьогодні від ОСОБА_2 не надходило жодного повідомлення про намір розірвати Договір, фактичне користування орендованим приміщенням відповідач припинив 01 червня 2016 року та має наявну заборгованість по сплаті орендної плати з березня 2015 року по травень 2016 року в загальному розмірі 7500,00 грн.
У зв'язку з такою заборгованістю позивач 08.06.2016 звернувся до відповідача з письмовою претензією про її сплату (а.с. 9, 10). Однак, вказана заборгованість ФОП ОСОБА_2 не сплачена, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.
Натомість відповідач у відзиві на позов заперечив повідомлені позивачем обставини та зазначив, що фактично перестав користуватися приміщенням з червня 2015 року і здійснював оплату щомісячно готівкою в сумі 1500,00 грн без надання будь-яких фінансових документів.
При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.
Згідно з Господарським кодексом України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, є суб'єктами господарювання (ст. 55). За положеннями ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За нормами ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з вимогами ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Право передання майна у найм, як передбачено ст. 761 Цивільного кодексу України, має власник речі або особа, якій належать майнові права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником майна, що передавалось нею в оренду за договором, на підставі договору дарування від 08.12.2004, а отже має право передавати таке майно в оренду.
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору Договір укладено терміном на 11 місяців з можливістю його автоматичної пролонгації на визначений або невизначений термін.
Господарський враховує, що якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який складає понад три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення, якщо на момент укладення такого договору він відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України відповідав вимогам ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України.
Як слідує з матеріалів справи, окремий документ передання відповідачеві приміщення в оренду за договором між сторонами не складався, разом з цим відповідач не заперечує фактичне отримання майна в оренду за відповідним Договором.
В силу приписів ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З підстав викладеного господарський суд вважає доведеними матеріалами справи обставини виникнення між сторонами зобов'язань за Договором оренди від 01.10.2012.
За вимогами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 286 Господарського кодексу України визначає орендну плату, як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі; строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 3, 4 ст. 286).
В Договорі сторони передбачили сплату орендну плату в розмірі 500,00 грн за місяць, яка підлягає сплаті до 5 числа кожного наступного місяця.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2, отримавши в оренду за договором приміщення, зобов'язався щомісячно сплачувати ФОП ОСОБА_1 оренду плату в розмірі 500,00 грн на місяць та, крім того, згідно з п. 3.2. Договору прийняв зобов'язання сплачувати вартість витрат на споживання комунальних послуг за окремими рахунком.
За приписами ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Натомість відповідач жодних доказів на підтвердження наведених у відзиві доводів до матеріалів справи не надав.
Так, відповідач не заперечує обставини пролонгації Договору у зв'язку з продовженням користуванням орендованим приміщенням після закінчення 11 місяців з дати укладення Договору 01.10.2012.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За змістом ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відтак, якщо орендар продовжив користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень орендодавця такий договір продовжується. При цьому, оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Окрім того сторони в пункті 2.2. Договору обумовили можливість його автоматичної пролонгації на визначений або невизначений строк у разі, якщо жодна зі сторін Договору за місяць до закінчення його дії не заявить про намір його розірвання.
Таким чином, Договір оренди від 01.10.2012 кожного разу по закінченню строку його дії автоматично поновлювався на строк, який встановлений в Договорі.
Як зазначено вище, частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України унормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження обставин повернення відповідачем майна за Договором позивачеві, зокрема в повідомлену ним дату, та, відповідно, припинення Договору з цих підстав.
Більш того, відповідач у відзиві на позов повідомляє лише про те, що перестав з червня 2015 року користуватися орендованим приміщенням, однак не повідомляє про його повернення ФОП ОСОБА_1
Виходячи з положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Однак, відповідач не повідомляє про наявність обставин неможливості використовувати орендоване майно, які згідно з наведеною нормою є підставою для звільнення від плати за користування майном.
Також відсутні будь-які докази на підтвердження наміру відповідача розірвати Договір та відповідно, припинення Договору або внаслідок його розірвання, або внаслідок відсутності наступної пролонгації в порядку п. 2.2. Договору.
Господарський суд зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
З підстав викладеного та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у відповідача обов'язку сплатити орендну плату за Договором по травень 2016 року.
Також відповідач не надає жодних доказів на підтвердження здійснення щомісячної сплати орендних платежів в сумі 1500,00 грн.
Натомість позивач згідно пояснень від 16.01.2017 повідомив суд, що гроші за оренду нежилого приміщення приймалися від ФОП ОСОБА_2 готівкою, про що робилося відображення в Книзі обліку доходів платників єдиного податку № 1342/1, зареєстровано в Кіровоградській ОДПІ 10.01.2012. Витяги з такої Книги надано до матеріалів справи (а.с. 30-32).
Господарський суд враховує, що записи у Книзі обліку доходів платників єдиного податку внесено без відображення окремого запису по ФОП ОСОБА_2, разом з цим позивач зазначає про здійснення обліку шляхом ведення оборотних відомостей, в якій відображено розрахунки по Договору. З наданих до матеріалів справи оборотних відомостей за 2014-2016 роки вбачається, що відповідачем сплачувались грошові кошти за Договором в загальному розмірі: в 2014 році - 4918,98 при нарахованій орендній платі за рік в розмірі 6000,00 грн, витрат за електроенергію в сумі 958,83 грн та наявності заборгованості на початок 2014 року в розмірі 578,83 грн; в 2015 році - 4000,00 грн при нарахованій орендній платі за рік в розмірі 6000,00 грн та витрат за електроенергії в сумі 174,22 грн; в 2015 році - оплата відсутня, нараховано орендну плату за шість місяців в розмірі 3000,00 грн (а.с. 33-35).
Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідач не підтвердив належними доказами відсутність правових підстав для стягнення орендної плати та факт оплати, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати за Договором оренди від 01.10.2012 в розмірі 7500,00 грн за період березень 2015 - травень 2016 (15 місяців) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2) заборгованість в сумі 7500,00 грн, а також 1378,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.01.2017.
Суддя В.В.Тимошевська