22-ц/775/81/2017(м)
265/3713/16-ц
Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.
Категорія 52 Доповідач Ткаченко Т.Б.
Іменем України
25 січня 2017 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого - Ткаченко Т.Б
суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.
секретар - Герасимова Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом органу опіки і піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою органу опіки і піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року,
В червні 2016 року орган опіки і піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради (далі - орган опіки і піклування) в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив: негайно відібрати ОСОБА_1 у матері ОСОБА_2 та передати її органу опіки та піклування, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини від усіх видів доходів, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь опікуна або державної установи, куди буде влаштована дитина.
В обґрунтування позову посилався на те, що безвідповідальна поведінка ОСОБА_2 загрожує життю малолітньої дитини, в квартирі, де вона проживає разом з дитиною, організувала наркопритон, вживає разом з іншими особами наркотичні речовини, вирощує коноплю. Рішенням суду відповідачка була позбавлена батьківських прав відносно іншої дитини, сина ОСОБА_3, 2011 року народження, а її другий син - ОСОБА_4, 2013 року народження, проживає окремо від неї в родині батька.
При розгляді справи представник позивача не підтримала позовні вимоги про негайне відібрання дитини у відповідачки. Решту позовних вимог підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року у задоволенні позовної заяви органу опіки і піклування Лівобережньої районної адміністрації Маріупольської міської ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини відмовлено.
З рішенням суду не згодний позивач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Зокрема вказує, що у порушення ст. 157 ЦПК України справа розглядалась судом понад шість місяців і весь цей період дитина була позбавлена батьківського піклування, залишалася без визначеного правового статусу та законного представника.
Судом у порушення вимог ст.61 ЦПК України не було прийнято як доведеними ті обставини, що відповідач тривалий час вживає наркотичні речовини, а тому дійшов помилкового висновку щодо недостатності доказів на підтвердження хронічної наркоманії відповідачки. На час подачі заяви про позбавлення батьківських прав відповідачка перебувала на обліку в наркологічному диспансері з причини вживання опіатів, на огляд була доставлена в стані наркотичного сп'яніння. З 2013 року відповідач вже вживала наркотичні речовини, що підтверджується рішенням суду про позбавлення її батьківських прав стосовно старшого сина. Крім того, відповідач в судовому засіданні визнала факт тривалого вживання наркотичних речовин та розгляду стосовно неї у суді кримінального провадження відповідно до ч.1 ст.317 КК України.
Рішення суду є незаконним, таким, що суперечить інтересам малолітньої дитини, несе загрозу її фізичному, психологічному здоров'ю та розвитку, не гарантує її право на безпечне оточення та умови життя, оскільки оскаржуване рішення передбачає повернення дитини до родини відповідача ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, які належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи (а.с.71 -73). Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.77 79).
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача Красильникової Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу позивача, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, пояснення представника третьої особи - Шестак В.В., яка вважала, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, підтриманих позивачем в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідачки відносно малолітньої ОСОБА_1, 2015 року народження, в даному випадку є недоцільним, оскільки хоча дитина фактично і відібрана у неї, проте мотивів для позбавлення батьківських прав відповідачки суд вважає недостатнім, відповідачка виявляє бажання виконувати батьківські обов'язки, надані позивачем суду докази не підтверджують факту страждання відповідачки на наркоманію, а також ухилення її від виконання батьківських обов'язків.
З таким висновком суду не можна не погодитись.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_1, 06 вересня 2015 року (а.с.3).
З відповіді КЗ «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 6 м. Маріуполя» від 14 червня 2016 року вбачається, що на обслуговуванні в центрі перебуває ОСОБА_2, яка з березня 2016 року амбулаторію з малолітньою дитиною - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не відвідувала, на профілактичні огляди не з'являлася. При її відвідуванні вдома, двері ніхто не відчиняв (а.с.5).
З відповіді КЗ «Центр первинної медико -санітарної допомоги № 6 м.Маріуполя» від 15 вересня 2016 року вбачається, що дитина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з вересня 2016 року проживає в дитячому будинку сімейного типу, на диспансерному обліку не перебуває (а.с.32).
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на «Д» обліку в наркологічному диспансері Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер міста Маріуполя» ( далі - КЛПУ «Міський наркологічний диспансер міста Маріуполя» ) з приводу вживання опіатів з 23 червня 2016 року. Була доставлена в наркологічному сп'янінні з наркопритону. Однак на виклик до наркодиспансеру не з'явилася, лікування не приймала (а.с.30).
На підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, зокрема, вживання відповідачкою ОСОБА_2 наркотичних речовин та організацію нею наркопритону позивачем надано до суду статтю з Інтернет-сторінки (а.с.4).
Матеріалами справи також встановлено, що відносно відповідачки ОСОБА_2 проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом надання приміщення для незаконного вживання та виготовлення наркотичних засобів за ч.1 ст.317 КК України (а.с. 23).
Аналізуючи наведені ним норми права, суд дійшов до висновку про те, що до позбавлення батьківських прав може призвести належним чином доведений факт наркоманії. Однак ця обставина на думку суду існує, як правило, сукупно з іншими підставами для позбавлення батьківських прав.
Як вбачається з позовної заяви, підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини орган опіки і піклування зазначає п.4 ст.164 СК України, а саме те, що відповідач страждає на хронічну наркоманію (а.с.1-2).
Як вбачається з листа КЛПУ«Міський наркологічний диспансер м.Маріуполя» від 08 вересня 2016 року № 988/01-14 ОСОБА_2 перебуває на «Д» обліку в наркологічному диспансері КЛПУ «Міський наркологічний диспансер міста Маріуполя» з приводу вживання опіоїдів з 23 червня 2016 року. Була доставлена о/у СБНОН з наркопритону в наркологічному сп'янінні, що стало підставою для взяття на «Д» облік. На виклик до наркодиспансеру не з'явилася, лікування не приймала (а.с.30).
В апеляційному суді представником позивача надано лист КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Маріуполя» від 20 січня 2017 року № 85/01-14, яким роз'яснено діагноз захворювання на наркоманію (а.с.80-81).
Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Ссуду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
Як суду першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом позивачем було надано докази факту вживання відповідачкою наркотичних засобів та взяття її на «Д» облік.
Разом з тим, медичних висновків на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 страждає на хронічну наркоманію, суду надано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 з 2013 року вживає наркотичні засоби, що підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15 серпня 2013 року, яким відповідачку позбавлено батьківських прав стосовно старшого сина (справа № 265/5764/13-ц), являється безпідставними, оскільки підставою позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у цій справі було ухилення її від виконання батьківських обов'язків по вихованню свого малолітнього сина. Вказаним судовим рішенням не було встановлено, що відповідачка вживала наркотичні засоби (а.с.9-10).
Враховуючи наведене вище, ті обставини, що малолітня ОСОБА_1 за згодою відповідачки влаштована в прийомну сім'ю, а також те, що відповідачка має намір пройти лікування від хвороби на наркоманію та займатися вихованням дитини, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено відповідно із нормами Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).
Відповідно до положень ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, розгляд судом даної справи понад шести місяців, не відноситься до тих порушень, які є підставою для скасування рішення суду. А тому доводи апеляційної скарги в частині розгляду судом справи понад строки, встановлені цивільним процесуальним кодексом, також не приводять судову колегію до висновку про скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу органу опіки і піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді: Л.М.Кочегарова
С.А.Попова