11-кп/775/60/2017(м)
263/3759/16-к
26 січня 2017 року м. Маріуполь
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016050770000847, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2016 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
1) 13 вересня 2000 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.3 ст.117 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років;
2) 13 вересня 2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.3 ст.187, ч.4 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років;
3) 12 серпня 2011 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців,
зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено долю речових доказів.
вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 04 березня 2016 року, приблизно о 21.10 год., діючи умисно, повторно, знаходячись в салоні тролейбусу 12-го маршруту, на зупинці громадського транспорту «Будинок зв'язку», яка розташована по пр. Миру у Центральному районі м. Маріуполя, відкрито викрав дві сумки потерпілої ОСОБА_8 з майном на загальну суму 35,90 грн. Після цього, утримуючи викрадене майно, продовжував свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, незважаючи на заклики потерпілої про допомогу та прохання повернути їй вкрадене майно, з місця скоєння злочину став тікати, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежать від його волі, оскільки був затриманий перехожими.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений і його захисник надали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст.185 КК України, зменшивши міру покарання. Вказав, що викрав майно потерпілої таємно без застосування фізичного насильства.
Захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі і доповненні до неї просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що в даному випадку має місце закінчений склад злочину, який необхідно кваліфікувати як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а не замах на скоєння грабежу. Оскільки потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 35,90 грн., і сума викраденого не перевищує 0,2 неоподатковуваних доходів громадян, крадіжка вважається дрібною і, на його думку, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.51 КУпАП.
Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, прокурор Маріупольської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , просить їх залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_6 , як законний і обґрунтований, залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які змінили апеляційні вимоги і просили змінити вирок в частині призначеного покарання із застосуванням ст.69 КК України; прокурора та потерпілого, які не заперечували відносно призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, аніж передбаченого санкцією норми Особливої частини КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними в ньому доказами в їх сукупності.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, спростовуються сукупністю доказів.
Потерпіла ОСОБА_8 в суді першої інстанції пояснила, що в тролейбусі вона звернула увагу на шум позаду неї, на запитання обвинуваченого про причину її погляду на нього, остання відвернулась до вікна. На зупинці «Будинок зв'язку» вона побачила, як обвинувачений виходить з тролейбусу з її сумкою, тому почала кричати й переслідувати його. Однак, невідомі їй чоловіки наздогнали обвинуваченого раніше і затримали його.
Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої ОСОБА_8 , матеріали кримінального провадження не містять.
Показання потерпілої ОСОБА_8 підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які пояснили, що побачили обвинуваченого коли він ішов від кафе «Місце зустрічі» через дорогу, чули як потерпіла кричала про допомогу. В цей час обвинувачений прискорив крок, після чого був затриманий перехожими. Під час затримання обвинувачений говорив, що втратив свої речі. Коли його затримували, біля нього лежала сумка, телефон.
Надані показання потерпілої вказують на усвідомлення обвинуваченим того, що його дії, пов'язані із заволодінням її майна були викриті самою ОСОБА_8 так і свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . При цьому таке викриття було відомо і самому обвинуваченому, який попри те продовжив свої неправомірні дії, заволодівши сумками потерпілої та покинувши салон громадського транспорту.
Винуватість ОСОБА_6 підтверджується також сукупністю інших досліджених у справі доказів, зокрема протоколами огляду місця події від 04 березня 2016 року та огляду речей від 05 березня 2016 року, згідно даних яких навпроти зупинки громадського транспорту «Будинок зв'язку», розташованої по пр. Миру м. Маріуполя, виявлені дві сумки, вміст яких відповідає переліку, зазначеному у товарному чеку, який був наданий потерпілою (а.кп.37-39).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року, дії розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, реальної можливості розпоряджатися ним не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.
Таким чином, дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, як органами досудового розслідування так і місцевим судом, кваліфіковані правильно і підстав для зміни такої кваліфікації, колегією суддів не вбачається.
При цьому доводи апелянтів щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого частково заслуговують на увагу.
Згідно з ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а відповідно до ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Згідно ч.1 ст.69 КК України та приписів п 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, зокрема, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 вказаної постанови, суди повинні призначати менш суворе покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Обвинувачений в суді апеляційної інстанції в суді апеляційної інстанції публічно підтвердив визнання своєї вини та щиро покаявся.
З огляду на встановлені обставини, які пом'якшують покарання та враховуючи думку потерпілої ОСОБА_8 , яка просила суворо не карати ОСОБА_6 , особу обвинуваченого, який раніше судимий, має незадовільний стан здоров'я, за місцем проживання характеризується посередньо, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 може бути пом'якшене призначене покарання з застосуванням положень ст.69 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 04 жовтня 2016 року по 26 січня 2017 року включно, тобто з моменту ухвалення вироку судом першої інстанції по день набрання ним законної сили.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 10 місяців.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення в межах цього кримінального провадження з 04 жовтня 2016 року по 26 січня 2017 року включно з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Донецької області набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
_______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3