24 січня 2017 р. Справа № 876/9912/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.?
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 301/2360/16-а за позовом ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, про зобов'язання вчинити певні дії,-
В C Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дубрівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, не зважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим суд першої інстанції вважав, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтями 2, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначеного завдання адміністративного судочинства та порядок реалізації права на судовий захист у сфері публічно правових відносин.
Зокрема, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права та інтереси і на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, у публічно - правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, спір набуває ознак публічно - правового не лише за умови наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й за умови здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, тобто їх діяльності, спрямованої на виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Тобто, адміністративним судам підсудні публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Крім цього, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
З'ясування предмету позову та змісту позовних вимог є обов'язковими для суду при вирішенні питання відкриття провадження в адміністративній справі, а також для з'ясування в подальшому наявності спору, що утворює адміністративну юрисдикцію.
Конституційним Судом України у рішенні від 01 квітня 2010 року №10 - рп/2010 визначено, що положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Апеляційний суд зазначає, що прийняття відповідачем рішення за поданою позивачем заявою не тягне за собою наслідком набуття позивачем права власності чи права користування земельною ділянкою, а також не тягне наслідків у вигляді порушення права власності чи права користування земельною ділянкою іншими особами.
Також, у даному випадку земельна ділянка не була об'єктом правовідносин сторін. Тому, твердження суду першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду у відповідності до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства є помилковим, так як суть даного спору не відповідає положенням частини 1 пункту 1 ст. 15 Кодексу щодо розгляду в порядку цивільного судочинства справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, через що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись стст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі № 301/2360/16-а скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
Р.П. Сеник
Повний текст складено 27.01.2017 року