Справа: № 826/4871/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
24 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Кондратенко Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Атестаційної комісії Головного Управління Національної поліції у м.Києві №7 в особі Головного управління Національної поліції у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві (далі - Відповідач 1), Атестаційної комісії Головного Управління Національної поліції у м.Києві №7 в особі Головного управління Національної поліції у м.Києві (далі - Відповідач 2) та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м.Києві №7, яке викладено у протоколі засідання від 12.01.2016 року ОП № 15.00000133.001825 року, за яким Позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;
- визнати протиправним та скасувати наказ Заступника Голови - начальника Головного управління - полковника поліції А.Є. Крищенко № 197 о/с від 29.02.2016 року в частині звільнення Позивача старшого лейтенанта поліції, слідчого відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві поновити Позивача на службі в Національній поліції України на посаді слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві виплатити Позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року був призначений на службу у Національну поліцію згідно наказу №63 о/с слідчим відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції, з присвоєнням спеціального звання «старший лейтенант поліції».
Загальний стаж його роботи в правоохоронних органах складає 06 років 05 місяців 28 днів.
Наказом заступника Голови - начальника Головного управління Національної поліції у м.Києві від 29.02.2016 року №197 о/с на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», Позивача звільнено з посади слідчого відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції через службову невідповідність.
Позивач вважає спірний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 Закону №580-VIII).
Частиною 1 статті 57 Закону №580-VIII визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
У відповідності до ч.2 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п.3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465 та зареєстрованої і Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).
За приписами ч.3 ст.57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками, а рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII).
Аналізуючи вищенаведені положення, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
В той же час, зазначені вище підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 року у справі №21-13а14.
Відповідно підпункту 2 пункту 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації Позивача, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення Позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.
Разом з тим, наказом Головного управління Національної поліції в у місті Києві від 07.11.2015 № 63о/с відповідно п.п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII ОСОБА_2 (НОМЕР_1), призначено слідчим відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно», присвоєно спеціальне звання «капітан поліції».
Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, відповідно до яких працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції; а вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені ст.ст. 49, 61 Закону №580-VIII .
Завданням атестування, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону N 580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.
Стаття 57 Закону №580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських, тобто громадян України, які у відповідності до ч.1 ст.17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.
Аналізуючи вищенаведені положення, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліцію відповідно пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, не передбачено.
Частиною 1 статті 58 Закону №580-VIII встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту (ч.2 ст.58 Закону №580-VIII).
За приписами ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Частиною 2 статті 57 Закону № 580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
У відповідності до ч.4 ст.57 Закону №580-VIII рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що представником Відповідача 1 не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав для проведення атестування відповідно Закону №580-VIII.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII.
Відповідно пункту 5 розділу I Інструкції №1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
За приписами пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465 у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:
1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.
До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;
2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.
Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 1465 визначено, що до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Згідно п. 4 розділу ІІ Інструкції №1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Як встановлено судом першої інстанції, в період з 08.12.2015 року по 12.01.2016 року Позивачем пройдені всі етапи атестування (на загальні здібності та навички, знання законодавчої бази, тестування на доброчесність).
На підставі вказаних норм Інструкції №1465, Атестаційною комісією № 7 у складі 3 осіб проведено співбесіду із Позивачем, результати якої було оформлено протоколом ОП № 15.00000133.0010825 від 12.01.2016 року.
Під час проведення співбесіди комісією було досліджено декларацію про доходи Позивача, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.
Членами атестаційної комісії було поставлено позивачу питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції тощо.
За результатами розгляду вищевказаних документів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що Позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.
Однак, приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення позивача, Відповідачем 2 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень, результатів тестування.
Членами комісії не було надано оцінки результатам роботи Позивача на посаді слідчого, функціональним обов'язкам Позивача на займаній посаді, не задано питань щодо проблем, які виникали під час виконання покладених на Позивача службових обов'язків.
В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.
Крім того, усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються, зокрема, питання, що розглядалися (п.20 розділу IV Інструкції).
З урахуванням наведеного, випливає, що жоден із зазначених фактів не підтверджений протоколом засідання атестаційної комісії.
Вказане свідчить про недосконалість системи атестування та те, що остання суперечить нормам Конституції України, якими гарантується захист від незаконного звільнення.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що атестація Позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби в цілому, тобто атестація носила поверховий характер.
Між тим, Відповідачами не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувалися обов'язкові критерії відповідно пункту 16 розділу IV Інструкції, а також, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв Позивач презентував себе як некваліфікований працівник.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення Відповідача 2 щодо невідповідності Позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки, заохочень отриманих під час проходження служби, показників службової діяльності, повноти виконання функціональних обов'язків, результатів тестування.
Норми Закону №580-VIII не містять визначення поняття «службова невідповідність». Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС), на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно порядку накладання дисциплінарних стягнень, визначеного у ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З урахування вищенаведених положень, колегія суддів вважає, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII тільки у крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Крім того, Відповідачем не доведено неможливості залишення Позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази які б вказували на невідповідність Позивача займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не наведено наявності підстав, які передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII для проведення атестації Позивача, також, не надано доказів, які підтверджували б його службову невідповідність.
Отже, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що звільнення Позивача через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII відбулося незаконно, а тому оскаржуваний наказ в частині звільнення та рішення Відповідача 2, яке викладено у протоколі засідання від 12.01.2016 року ОП №15.00000133.0010825, суд апеляційної інстанції вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим Позивача належить поновити на посаді слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського управління поліції з 01.03.2016 року.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт «з» пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 01.03.2016 року по 04.10.2016 року у розмірі середньоденного заробітку за кожен день вимушеного прогулу.
Згідно довідки від 24.05.2016 року №2164 про доходи, розмір середньоденної заробітної плати Позивача становить 4715,00 (останній повний місяць)/31х 149 к.д. березень (22), квітень (21), травень (19), червень (20), липень (21), серпень (22), вересень (22), жовтень (2) = 22662,42грн.
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу Позивачу, становить 22662,42грн.
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 27 січня 2017 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.