Справа: № 760/18303/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
25 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року по справі за його позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного УПФУ в м. Києві про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.03.2016 року.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 25.03.2016 року позивач звернувся до Правобережного об'єднаного УПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 23.06.2016 року № 12607/07 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомили позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на тій підставі, що згідно наданих позивачем документів пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 9 років 1 місяць 22 дні, що не достатньо для призначення даного виду пенсії.
Суд першої інстанції погодився з такою відмовою позивача, проте колегія суддів не може пристати на таку позицію, з огляду на наступне.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 працював у період:
з 15.04.1979 р. по 28.04.1979 р. за професією газозварник, що передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173; з 09.09.1979 р. по 21.04.1982 р. строкова військова служба;
з 02.06.1982 р. по 30.06.1987 р. за професією газоелектрозварник, що передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173;
з 01.07.1987 р по 09.05.1995 р. за професією електрогазозварник, що передбачена Списком № 2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162.
Відповідний пільговий стаж, також, підтверджений Довідкою № 4 від 09.02.2016 року ПАТ «Київський завод «Аналітприлад».
Більше того, пільговий стаж з 21.08.1992 р. по 09.05.1995 р. підтверджений результатами атестації робочих місць за умовами праці згідно Наказу № 12 від 16.04.1996 року по підприємству Київський завод «Аналітприлад». Відповідно до Довідки № 4 від 09.02.2016 року ПАТ «Київський завод «Аналітприлад» підтверджено, що вперше атестація робочого місця за умовами праці була проведена у 1996 році (тобто в межах п'ятирічного строку з моменту 1992 року).
За ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що при визначені права на пільгове пенсійне забезпечення у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, де працювала особа.
Згідно п. 4.3. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за№ 1451/11731, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неможливість зарахування до пільгового стажу стаж після 21.08.1992 р.
Так, дійсно в наказі про проведення атестації робочих місць від 16.04.1996 р. № 12 зазначено посада «сварщика в прессо-штамповочном цеху», однак з матеріалів справи слідує та підтверджується як трудовою книжкою, так і довідкою ПАТ «Київський завод «Аналітприлад», що позивач у вказаний період працював саме в пресо-штамповочному цеху.
Та обставина, що він працював газоелектрозварником, а не зварником (як зазначено в наказі про атестацію) не може бути підставою для не зарахування цього стажу до пільгового, оскільки як зазначено у згаданій довідці позивач займався ручним дуговим зварюванням та ремонтними роботами технологічного обладнання, обслуговування систем вентиляції. При зварювальних роботах виділяються шкідливі речовини, такі як окиси хрому, кремнію, фтористого водороду. При виконанні робіт електродами АНО-3 АНО-4 виділяється марганець, азот, оксид вуглецю. Наведене є достатнім щоб прийти до висновку про роботу позивача зі шкідливими умовами праці. При цьому, апеляційна інстанція також виходить з того, що поняття «зварник» є ширшим ніж поняття «газоелектрозварник» або «електрогазозварник», тобто фактично охоплює його, а тому вказані посади безумовно можна віднести до посади зварника.
Більше того, посада газоелектрозварник передбачена Списком № 2, затвердженим постановою КМУ від 11.03.1994 року № 162 (Розділ - XXXIII, п. 23200000г19756 - газоелектрозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки). Саме таку роботу виконував позивач у ПАТ «Київський завод «Аналітприлад».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, зарахувати період проходження військової служби в 1979-1982 р.р. є можливим, оскільки єдиною умовою для такого зарахування є навчання за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, робота за професією або зайняття посади, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на момент призову на строкову військову службу.
З трудової книжки позивача чітко слідує, що позивач до призову на військову службу працював газозварником в МТМ. Надання додаткових довідок для підтвердження повного робочого дня, тощо, приписи вказаного Закону не вимагають.
Отже, служба в армії має бути зарахована до пільгового стажу ОСОБА_2
Аналіз змісту обставин справи в контексті наведених норм права дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що на час подання до УПФУ заяви (25.03.2016 р.) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивачу: виповнилось повних 55 років; загальний стаж роботи склав понад 25 років 6 місяців; пільговий стаж склав понад 12 років 6 місяців.
Таким чином наявні всі правові підстави для призначення ОСОБА_2 пільгової пенсії за Списком № 2 на пільгових умовах (зі зменшення пенсійного віку на 5 років).
За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У супереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановленням нової постанови про задоволення позову.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.2016 року - скасувати та постановити нову про задоволення позову.
Зобов'язати Правобережне об'єднане УПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести її виплату, починаючи з 25.03.2016 року (з моменту звернення за призначенням пенсії).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 27.01.2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кучма А.Ю.