Справа №2-436/10 17.11.2010
Справа 22 ц - 7951/10 Суддя першої інстанції: Баранкевич В.О.
Категорія 27 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
Іменем України
17 листопада 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л.,
ОСОБА_1,
при секретарі: Голубкіній О.О.,
за участю: представника позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу
ОСОБА_3
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про
стягнення суми боргу за договором займу
В лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором займу.
Позивачка зазначала, що 30 серпня 2008 року з відповідачкою ОСОБА_3 вона уклала договір позики за яким передала останній 5075 євро. Про отримання вказаних грошей відповідачка видала розписку та зобов'язалася повернути борг в грудні 2008 року. Посилаючись на те, що до теперішнього часу вказані зобов'язання відповідачка не виконала, ОСОБА_5 просила стягнути з останньої на її користь 60900 грн. боргу та 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_3 на користь позивачки стягнуто 60900 грн. боргу та 1000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що фактично договір займу не укладався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_6 3925 євро та 1150 євро та зобов'язалася повернути вказані кошти 30, 31 грудня 2008 року. Вказані зобов'язання свідчать про укладення сторонами договору займу, який було оформлено за домовленістю сторін в простій письмовій формі шляхом видачі відповідачкою розписки (а.с. 14). Форма обрана сторонами для укладення даного договору, відповідає вимогам 207, 208, 1047 ЦК України, і є належним підтвердженням наявності відповідних договірних відносин між сторонами.
Згідно з загальними умовами виконання зобов'язань, встановлених нормами ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовими нормами ст. 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, того самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Між тим, в порушення наведеної норми відповідачка ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконала належним чином, оскільки суму займу не повернула позивачці в зазначений в договорі строк.
За таких обставин, грошові кошти, отримані відповідачкою в наслідок виконання зобов'язань позивачем за договором займу, в зв'язку зі спливом строку їх повернення безпідставно утримуються ОСОБА_3В, а тому, відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачу.
Проте визначаючи розмір заборгованості в гривневому еквіваленті в сумі 60900 грн., суд не зазначив курс євро з якого проводився розрахунок та не послався на відповідні докази. Як слідує з даних Національного Банку України курс євро на момент постановлення рішення судом першої інстанції складав 968 грн. 34 коп. за 100 євро. Тому заборгованість складе 49126 грн. (5075 х 9, 68).
За вказаних обставин, в цій частині оскаржуване рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, слід змінити, та стягнути з відповідачки не 60900 грн. заборгованості за договором займу, а 49126 грн.
Також, вирішуючи спір, суд дійшовши висновку про задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, не зазначив при цьому правові підстави. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання моральна шкода відшкодовується якщо таке передбачено законом чи договором.
Враховуючи, що правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини та в самому договорі (розписці) такі наслідки не передбачені, правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог немає. За такого, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в даній частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Ствердження відповідачки про повернення коштів позивачці та застосування до неї погроз з боку останньої при укладенні договору не підтверджені допустимими доказами відповідно до положень ст. 59 ЦПК України, зокрема, як то передбачено ст. 218 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України необхідно розподілити судові витрати та стягнути з ОСОБА_7 1478 грн. 29 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року в частині стягнення заборгованості за договором займу змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 49126 грн. (сорок дев'ять тисяч сто двадцять шість гривнів) заборгованості за договором займу.
Вказане рішення в частині стягнення моральної шкоди скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді