справа № 2-а- 4135/08
08 грудня 2008 року 13 год. 05 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в колегіальному складі
під головуванням судді Боймиструка С.В
суддів
секретаря судового засідання Шарапи В.М.
Юрчука М.І.
Маньковського Д.В.
позивача
представника позивача ОСОБА_1
ОСОБА_2
представника відповідача Кошеля М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про часткове скасування рішення комісії Збройних сил України,
Позивач - ОСОБА_1 звернувшись з позовом до суду просить скасувати рішення Комісії Збройних сил України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни від 25 серпня 2004 року № 102 в частині відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що з 03 квітня 1979 року по 03 вересня 1980 року з метою надання дружньої допомоги ОСОБА_1 перебував в Соціалістичній республіці В'єтнам, де в той час проходили бойові дії і він був нагороджений медаллю «За бойові заслуги» Уряду В'єтнаму. Позивач приймав участь у технічному забезпеченні бойової готовності та діяльності військ В'єтнаму.
У 2004 році він звернувся до Міністра Оборони України з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням комісії Збройних сил України зі спірних питань від 25 серпня 2004 року йому було відмовлено, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 63 від 8.02. 2004 року в переліку якого указаного періоду немає. Згідно з Переліком держав і періодів бойових дій на їх території В'єтнаму надавалася допомога з січня 1961 року по грудень 1974 року.
14 березня 2005 року позивач отримав підтвердження від учасників бойових дій, які вже отримали відповідні посвідчення: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що дійсно у вищевказаний час перебував у В'єтнамі, де проходили бойові дії, учасником яких він був.
Тому 16.05.2008 року він звернувся до Міністра оборони України про перегляд рішення комісії від 25 серпня 2004 року. Однак отримав негативну відповідь. З даною відповіддю не погоджується та зазначає, що 22 листопада 2004 року отримав підтвердження першого секретаря, Консула Посольства С.Р.В в Україні (Повідомлення № 298/2004 року), що в період з 3.04.1979 року по 03.09.1980 року він знаходився в північній частині С.Р. В'єтнам, де в цей час проходили бойові дії, і він вважається учасником бойових дій. Крім того зазначає, що 1 червня 2005 року йому видана довідка і Головним управлінням міжнародного військового співробітництва Міністерства оборони Російської Федерації за № 335/5/379, що він дійсно перебував в СРВ в якості начальника складу. Дії відповідача вважає незаконними та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення в яких зазначили, що Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1994 року № 63, визначено В'єтнам як країну, на території якої велись бойові дії у період з січня 1961 р. по грудень 1974 р. Позивач перебував у СРВ в інший період, ніж той, що встановлений І Переліком, тобто З 03.04.79 по 03,09.80 року, отже не може підпадати під перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій. Крім того в довідці, що надається позивачем не йдеться про його участь у бойових діях. Таким чином, позивач перебував у СРВ в інший, ніж визначений вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України період і участі в бойових діях не приймав. Крім того вказують, що Згідно з чинним законодавством України відомості щодо нагородження особи, що перебувала на території іншої країни з метою надання дружньої допомоги та нагородження його нагородою іншої країни не дають підстав для визнання його учасником бойових дій. Дії Міністерства оборони України вважають такими, що відповідають чинному законодавству України. Просять в задоволенні позову відмовити. Також вказують на пропущення позивачем річного строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача , повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 2004 року Рішенням комісії Збройних сил України зі спірних питань позивачу було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій (а.с.4-7).
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Переліком держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1994 року № 63, визначено В'єтнам як країну, на території якої велись бойові дії у період з січня 1961 року по грудень 1974 року.
Позивач перебував у СРВ в інший період, ніж той, що встановлений Переліком, тобто з 03.04.79 року по 03.09.80 року , а отже не може підпадати під перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій.
Однак, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що пунктом 6 Приміток зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях».
Відповідно до довідки Головного управління міжнародного співробітництва військового співробітництва Міністерства оборони Російської Федерації від 01.06.2005 року № 335/5/379, - «ОСОБА_1. находился в СРВ в качестве начальника склада АБТИ», що не підтверджує його участь у байових діях (а.с.8).
Покликання позивача на показання свідків судом не береться до уваги, оскільки пунктом 6 Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим наказом Міністра оборони України від 26.07.1996 № 208 встановлено, що при відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів , які підтверджують право громадянина на отримання ним статусу ветерана війни дозволяється брати до уваги: показання свідків (не менше двох, нотаріально завірених), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником… В даному випадку до матеріалів справи додані документи, однак вони не підтверджують особисту участь позивача в у бойових діях , а тому підстав для врахування для врахування показань свідків у суду не має.
Щодо покликання позивача на підтвердження Посольства СРВ (а.с.11), то слід зазначити, що згідно з чинним законодавством України відомості щодо нагородження особи, що перебувала на території іншої країни з метою надання дружньої допомоги та нагородження його нагородою іншої країни не дають підстав для визнання його учасником бойових дій.
За наведених обставин, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами та не підлягають до задоволення.
Крім того, позивачем пропущених річний строк звернення до суду, оскільки з часу проведення засідання Комісії Збройних Сил України пройшло 4 роки . Отже, суд вважає, що за цей термін позивач мав можливість звернутись до суду, але цього не зробив.
Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України щодо:
скасування рішення Комісії Збройних сил України щодо вирішення спірних питань зарахування до вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсій військовослужбовцям та розгляду спірних питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни від 25 серпня 2004 року № 102 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій - відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді В.М. Шарапа
М.І. Юрчук