справа № 2-а- 3500/08
06 листопада 2008 року 15 год. 15 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Боймиструка С.В.
за участю секретаря судового засідання Короля О.В.
представника позивача Оксимчук А.О.
представників відповідачів Слесарчука О.П.
Вакуліча В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Рівне до Відкритого акціонерного товариства «Рівнехолод» та до Закритого акціонерного товариства - підприємства «Волиньпак - Фор» про визнання недійсними зобов'язання,
Позивач - ДПІ у місті Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ «Рівнехолод» та ЗАТ «Волиньпак - Фор» про визнання недійсними господарських зобов'язань та обґрунтовує вимоги тим, що посадові особи ЗАТ «Волиньпак - Фор» та ВАТ «Рівнехолод» вчиняючи господарські зобов'язання на підставі договору комісії за № 01/06-07 переслідували мету, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відображали неправдиві показники фінансово - господарської діяльності, що мало наслідком заниження сум податку на додану вартість, які необхідно було сплатити до бюджету. Заниження податкових зобов'язань, як наслідок завищення податкового кредиту підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість. Просить застосувати статтю 208 Господарського кодексу України, адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник Відкритого акціонерного товариства «Рівнехолод» позов не визнав і в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з його позицією викладеною в письмових запереченнях. Вважає, що ВАТ «Рівнехолод» порушень вимог чинного податкового законодавства не допускало. Господарські зобов'язання вчиненні без порушення вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, а господарські операції фактично відбулися, і їх результат використаний у власній господарській діяльності відповідача - ЗАТ «Волиньпак - Фор». Просить в задоволенні позову Державній податковій інспекції у м. Рівне відмовити повністю.
Представник відповідач - ЗАТ підприємство «Волиньпак - Фор» позов не визнав і надав суду письмові заперечення на адміністративний позов. Вважає твердження державної податкової інспекції у м. Рівне про наявність безтоварної господарської операції не обгрунтованими, оскільки лист - відповідь ВАТ «Деревообробний комбінат №3» не є належним доказом, а надані суду договори свідчать про безпідставність вимог позивача. Просить в задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у м. Рівне відмовити повністю.
Заслухавши представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Рівнехолод» (комісіонер) та ЗАТ підприємство «Волиньпак - Фор» (комітент) укладено договір комісії № 01/06-07 від 01.06.2007 року (а.с.3,4), за якою ВАТ «Рівнехолод» зобов'язується за окрему винагороду продати товар на експорт, при цьому знайти покупця, укласти з ним контракт, провести відвантаження товару, забезпечити повне митне оформлення, отримати виручку від покупця та перечислити на рахунок Комітента. На виконання договору комісії комітент відвантажив комісіонеру товар згідно актів прийому -передачі № 1 від 18.06.2007 року, акту прийому - передачі № 2 від 21.06.2007 року, акту прийому - передачі № 3 від 22.06.2007 року та акту прийому - передачі № 4 від 27.06.2007 року (а.с.14-17). В подальшому ВАТ «Рівнехолод» укладено контракт № 18/06/07 від 18.06.2007 року з фірмою «Мацоні», вивіз товару якого підтверджується вантажно-митною декларацією 204000001/7/103585 від 20.06.2007 року (а.с.45), вантажно-митною декларацією 204000001/7/103760 від 27.06.2007 року (а.с.48) та вантажно-митною декларацією 204000001/7/103759 від 27.06.2007 року (а.с.51). Контрактом ВАТ «Рівнехолод» та фірмою «Дірафрост ффа нв» експортовано товар згідно вантажно-митної декларації 204000001/7/10386 від 02.07.2007 року. На виконання договору комісії складено два звіти комісіонера за червень 2007 року та за липень місяць 2007 року, де сума комісійної винагороди склала 92900 грн.
Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленою відміткою на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Наведене свідчить про належне виконання сторонами оспорюваних договорів. Позивач не надав суду доказів про завищення суми податкового кредиту ВАТ «Рівнехолод» на підставі договору комісії від 01.06.2007 року.
Посилання позивача на встановлення працівниками податкової міліції факту безтоварної господарської операції, оскільки згідно даних ТОВ «Деревообробний комбінат №3» за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 46 зберігання лісових ягід не проводилося в 2007 році спростовується наданими суду договорами оренди приміщення за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 46 (а.с.71-74). Будь-яке процесуальне рішення, в тому числі згідно вимог КПК України, органами податкової міліції по даному факту порушення вимог податкового законодавства, не приймалося.
Згідно з вищевказаними договорами, морожена чорниця у кількості 80 000 тонн була передана ТОВ «Салком-Він» на відповідальне зберігання за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 46, Малому приватному підприємству «АКВА» відповідно до умов договору відповідального зберігання від 30.05.2007 року (а.с.68,69) в свою чергу, між МПП «АКВА» та ВАТ «ДОК-3» 01.01.2007 року було укладено договір оренди № 66-ОР, відповідно до умов якого малому приватному підприємству «АКВА» було передано в оренду майно: складське приміщення загальною площею 1137,5 кв.м., та прилеглу до складського приміщення площадку площею 240 кв.м. Позивачем не були належним чином дослідженні зазначені обставини та не були взяті до уваги при прийнятті рішення щодо здійснення відповідачами безтоварної господарської операції.
Відповідно до п.п.4.2.2 статті 4 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податковому органу надано право передбачене п.«б» визначати самостійно в межах строків передбачених статтею 15 цього ж Закону заниження чи завищення податкових зобов'язань заявлених платником податків у самостійно поданих податкових деклараціях. Державна податкова інспекція у м. Рівне не позбавлена права у встановленому Законом порядку здійснити позапланову документальну перевірку ВАТ «Деревообробний комбінат№ 3» на предмет проведення правильності оподаткування операцій по договору оренди приміщення за адресою м. Київ, вул. Щекавицька, 46.
В адміністративному позові державна податкова інспекція у м. Рівне просить визнати недійсними господарські зобов'язання, що виникли на підставі Договору комісії від 01.06.2007 року, про те, які саме господарські зобов'язання, в порядку та на умовах передбаченому кодексом адміністративного судочинства України, позивач не уточнив.
Згідно з ч.1 статті 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Санкції встановлені, ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін Договору. За таких обставин правопорушенням є не сплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду, у випадках, обсязі та порядку, встановлених Законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно - правовими, а є адміністративно - господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
За наведених обставин, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами та не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання недійсними господарських зобов'язань, що виникли на підставі договору комісії за №01/06-07 ( 1 червня 2007 року) між Відкритим акціонерним товариством «Рівнехолод» та Закритим акціонерним товариством - підприємством «Волиньпак - Фор» - відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: С.В. Боймиструк