Справа №521/490/17
№ провадження 6/521/74/17
«13 » січня 2017 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Целуха А.П.,
при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні подання Малиновського відділу виконавчої служби міста ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3, -
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло подання з Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3.
Такі вимоги державний виконавець обґрунтував тим, що У Малиновському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального юстиції в Одеській області, на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 50932637 з примусового виконання виконавчого листа № 755/15912/15-ц від 28.10.2015 року, що видав Дніпровський районний суд міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 483 025,41 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 5 814,86 грн., та судового збору у розмірі 2чЗ,60 грн., а всього 489 083,87 грн. підлягає стягненню.
На підставі ст. ст. 5, 11, 18, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Відділу 19.04.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого документу та вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.
Окрім того, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника. Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника, та яку також була отримана представником боржника 21.11.2016 року.
Після закінчення строку на самостійне виконання, наданого боржнику для виконання рішення суду, на адресу Відділу не надійшли будь-які документальні підтвердження щодо виконання боржником вимог зазначеного виконавчого документу.
У зв'язку із відсутністю будь-яких відомостей щодо майнового стану боржника державним виконавцем було надано запити до правореєструючих установ для перевірки майнового стану боржника та місця його реєстрації.
В рамках виконавчого провадження постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 50932637 від 19 04.2016 року, накладено арешт на все майно боржника.
Згідно відповіді відділу АДР ГУ ДМС України в Одеській області, боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Боржника та належного йому майна, на яке можливо звернути стягнення, за вказаною у виконавчому документі адресою не виявлено, про що складено відповідний акт державного виконавця.
Згідно відповіді ДПС України у боржника відсутні відкриті рахунки в банках та інших фінансових установах, боржник не працевлаштований. Згідно відповіді Пенсійного фонду України, боржник перебуває на обліку як пенсіонер, куди направлено постанову на звернення стягнення на дохід боржника.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за боржником зареєстровано автотранспортний засіб марки: ВАЗ 21041». 1992 р.в.. д/н. А51990Я, який було оголошено у розшук 02.07.2016 року.
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме манно Реєстру прав Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження суб'єкта, в порядку доступу державних виконавців, за боржником зареєстрована квартира: АДРЕСА_1, іпотеко держателем якої є ПАТ "Укрсоцбанк", де розмір основного зобов'язання 15000 доларів США. Враховуючи, що у боржника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а також враховуючі те, що загальна площа квартири складає 49,0 кв.м, тобто не перевищує 140 кв.м, на примусове стягнення вищевказаної квартири діє мораторій (заборона), встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 № 1304-VII.
12.12.2016 року державним виконавцем до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області направлено доручення про перевірку майнового стану боржника за місцем його реєстрації, а саме: АДРЕСА_2.
У зв'язку з тим, що боржник ухиляється від сплати заборгованості, що на думку державного виконавця унеможливлює виконання рішення суду, призводить до порушення прав та законних інтересів стягувача, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_2 ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа - до виконання ним обов'язків, які покладені на нього рішенням суду.
У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали подання, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень,неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» вiд 21.01.1994 року № 3857-XII, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України,вирішення питання про тимчасове обмеження боржникафізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до узагальнень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Разом із тим, в сенсі ст. 2 протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.
Статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження»,передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цьогцього закону.
Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
Як роз'яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання тобто він має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.
Право громадян України на пересування є конституційним правом (ст. 33 Конституції України).
Виходячи зі змісту подання, а також відсутності у матеріалах справи достатніх документів, які могли б підтвердити саме факт навмисного ухилення боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а також з урахуванням роз'яснень Верховного суду України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, суд вважає, що подання Малиновського відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання Малиновського відділу виконавчої служби міста ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ
13.01.17