19 січня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/2339/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Гайдука С.В.,
представника відповідача Нікітенка М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, - Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною та скасування постанови,
21.12.2016 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2016 ВП № 50989795.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 по справі № 825/296/16 за його позовом до Міністерства соціальної політики України, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департамент соціального захисту населення Чернігівської області, УПСЗН Чернігівської РДА, позовні вимоги позивача були задоволені та, в тому числі, зобов'язано Міністерство соціальної політики України розглянути по суті справу ОСОБА_1 щодо призначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та винести рішення за наслідками розгляду з урахуванням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015.
Однак, державний виконавець, при проведенні примусового виконання вищевказаного рішення, не перевірив виконання у повному обсязі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 і передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач в судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову та пояснив, що в процесі здійснення виконавчого провадження на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україна надійшов лист Міністерства соціальної політики України та витяг з протоколу засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до яких державним виконавцем було встановлено, що особова справа ОСОБА_1 розглянута 28.04.2016 на засіданні комісії. Справу розглянуто по суті відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 (справа № 825/296/16) та прийнято рішення про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Враховуючи викладене, на підставі отриманих документів, головним державним виконавцем Відділу, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надіслав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 матеріали справи щодо визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Комісією 28.04.2016 (протокол № 97) повторно розглянуто та прийнято рішення про відмову позивачу у визначенні статусу. На засіданні Комісії 30.09.2016 (протокол № 101), відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016, скасовано вищевказане рішення в частині відмови у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Матеріали щодо визначення ОСОБА_1 даного статусу розглянуто повторно та прийнято рішення про відмову у визначенні йому статусу.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені з таких підстав.
Встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 по справі № 825/296/16 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та, в тому числі, зобов'язано Міністерство соціальної політики України розглянути по суті справу ОСОБА_1 щодо визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та винести рішення за наслідками розгляду з урахуванням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 (а.с. 65-66).
22.04.2016 Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 825/296/16, в якому зобов'язано Міністерство соціальної політики України здійснити вищевказані дії (а.с. 39).
Вказаний виконавчий лист був переданий для виконання Департаменту. Постановою від 29.04.2016 було відкрито виконавче провадженні ВП № 50989795 із примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення (сім днів з моменту винесення) (а.с. 55, 56-57, 58).
Оскільки в наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання боржник не надав до Департаменту документи які б підтверджували виконання рішення суду, 10.11.2016 державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., яка направлена для виконання боржнику (а.с. 53, 54).
Крім того, державним виконавцем 10.11.2016 на підставі статей 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., та зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду. Копію постанови направлено боржнику для виконання (а.с. 51, 52).
В процесі здійснення виконавчого провадження на адресу Департаменту надійшов лист Міністерства соціальної політики України від 13.05.2016 № 329/20/112-16 та витяг з протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 28.04.2016 № 97, в яких зазначено, що особова справа ОСОБА_1 розглянута 28.04.2016 на засіданні Комісії. Справу розглянуто по суті відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 (справа № 825/296/16) та прийнято рішення про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 47, 48).
Аналогічна інформація була надана Міністерством соціальної політики України в листі від 25.11.2016 № 777/20/112-16 (а.с. 46).
На підставі отриманих документів, 29.11.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком В.В., керуючись п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома (а.с. 44, 45). ?
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).
Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
05.10.2016 набув чинності новий Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).
Відповідно до пунктів 6, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Таким чином, з моменту набрання чинності Закону № 1404 державний виконавець зобов'язаний вживати дії щодо виконання відкритого виконавчого провадження в межах наданих йому вказаними Законом повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 1 ст. 39 Закону № 1404 визначено виключний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9).
У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. (ч. 3 ст. 39 Закону № 1404).
Як встановлено судом та вбачається зі змісту виконавчих документів, Чернігівським окружним адміністративним судом було зобов'язано Міністерство соціальної політики України розглянути по суті справу ОСОБА_1 щодо визначення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та винести рішення за наслідками розгляду. При цьому, суд звертає увагу, що обов'язковою для виконання умовою під час розгляду Міністерством соціальної політики України вищевказаного питання є урахування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015, тобто викладених в ній висновків.
Однак, відповідно до наявних в матеріалах виконавчого провадження листів Міністерства соціальної політики України від 13.05.2016 № 329/20/112-16, від 25.11.2016 № 777/20/112-16 та витягу з протоколу засідання Комісії від 28.04.2016 № 97, на підставі яких державним виконавцем було зроблено висновок про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не вбачається, що боржником враховано при розгляді особової справи ОСОБА_1 висновки, викладені в постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 № 825/2659/15-а, які є обов'язковими для виконання (а.с. 47-49).
Більш того, як вбачається із листа боржника від 25.11.2016 № 777/20/112-16 Комісія під час виконання виконавчого листа від 22.04.2016 № 825/896/16 та повторного розгляду справи відмовила ОСОБА_1 у визначенні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку із тим, що військова частина НОМЕР_1 в період з 17.07.1987 по 29.09.1987 дислокувалась за межами зони відчуження та у довідках Галузевого державного архіву МО України не відображено дні виїзду ОСОБА_1 в зону відчуження (а.с. 46).
Проте, як вбачається зі змісту постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 № 825/2659/15-а, судом встановлено, що ОСОБА_1 виконував роботи саме в зоні відчуження у період з 19.07.1987 по 24.09.1987 у складі військової частини НОМЕР_1 (а.с. 61-64).
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що неврахування Міністерством соціальної політики України, під час розгляду 28.04.2016 справи ОСОБА_1 , постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 призвело до невиконання боржником в повному обсязі покладених на нього постановою суду від 17.03.2016 по справі № 825/296/16 та постановою про відкриття виконавчого провадження зобов'язань.
Суд зазначає, що державний виконавець мав право, в межах наданих йому ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 повноважень, витребувати у боржника документи необхідні для підтвердження виконання в повному обсязі виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 № 825/596/16, однак, вказані дії не здійснив.
За наведених обставин, суд вважає, що державний виконавець не перевірив виконання у повному обсязі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 у адміністративній справі № 825/296/16 при проведенні примусового її виконання у виконавчому провадженні № 50989795 і передчасно виніс постанову про закінчення цього виконавчого провадження.
У рішенні «Іванов Юрій Миколайович проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6 §1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Право за судовий захист, яке гарантується статтею 6 § 1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов'язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1404, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, прийшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.11.2016 ВП № 50989795 про закінчення виконавчого провадження.
Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна