Кіровоградської області
19 січня 2017 рокуСправа № 912/4607/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4607/16
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСБУД", с. Степове, Кіровоградський район, Кіровоградська область
про стягнення 41 069,03 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСБУД" (далі - ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД", відповідач) заборгованості в сумі 41 069,03 грн, з якої: 29 759,94 грн основного боргу, 5 634,48 грн 36% річних, 4964,81 грн пені та 709,80 грн штрафу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № 170 від 11.05.2016.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2016 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4607/16; розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.01.2017, сторін зобов'язано надати документи та докази, необхідні для розгляду справи по суті.
Позивач в судове засідання 19.01.2017 не з'явився. Натомість, 19.01.2017 на адресу суду надійшло клопотання за підписом представника ФОП ОСОБА_1, відповідно до змісту якого повідомлено про сплату відповідачем суми основного боргу в сумі 29 759,94 грн та про підтримання позовних вимог щодо стягнення штрафу, пені та 36% річних. У поданому клопотанні представник позивача просить розглянути справу без його участі за наявними у матеріалах справи документами та доказами.
Відповідач відзиву на позов не подав, представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).
Згідно положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
11.05.2016 між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД" (Покупець) укладено договір поставки № 170 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого сторонами встановлено, що за даним Договором Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені Договором або додатковими домовленостями, передати у власність Покупця товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у даному Договорі або додатках до нього (а.с. 12-13).
Предметом поставки за цим Договором можуть бути (але не виключно): бетон та вироби з бетону та залізобетону, сипучі будівельні матеріали (пісок, щебінь, цемент, керамзит, відсів тощо) (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору, номенклатура товару, що поставляється, ціна, обумовлюється сторонами в додатках до цього Договору або у видаткових накладних, які прирівнюються до специфікації в розумінні Господарського кодексу України.
Умови та порядок поставки товару погоджено сторонами у розділі 2 Договору. Так, пунктами 2.1, 2.2. та 2.3. визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця, EXW - франко-склад Постачальника, відповідно до ІНКОТЕРМС ( в редакції 2010 року); Постачальник здійснює поставку товару у строк не більше ніж три дні з дня оплати товару Покупцем; Постачальник здійснює поставку товару на інших умовах та в іншому порядку, якщо такі умови були додатково узгоджені сторонами.
Відповідно до п. 3.2. Договору, Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати за товар. За взаємною домовленістю, Постачальник може поставити товар з оплатою його вартості по факту поставки не пізніше наступного дня від дня отримання товару (підписання видаткової накладної або товаротранспортної накладної).
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 8.1. Договору).
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов Договору №170 від 11.05.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 559,95 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними:
- №465 від 25.05.2016 на суму 12 918,38 грн;
- №343 від 15.06.2016 на суму 12 679,97 грн;
- №346 від 15.06.2016 на суму 9 809,98 грн;
- №347 від 15.06.2016 на суму 11 646,71 грн;
- № 302 від 12.08.2016 на суму 11 244,97 грн;
- № 674 від 25.10.2016 на суму 8 639,98 грн;
- № 80 від 02.11.2016 на суму 9 809,98 грн;
- № 314 від 10.11.2016 на суму 9 809,98 грн (а.с. 14-21) та товарно-транспортними накладними (а.с. 30-37).
Підпис особи про отримання товару на вказаних видаткових накладних скріплено печатками ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД". Особа, яка отримала товар, уповноважена на отримання згідно довіреностей (а.с. 23-29).
Проте, як повідомляє позивач, відповідачем вартість отриманого товару за вказаними видатковими накладними оплачено частково в сумі 56 800,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 191 від 14.09.2016 (а.с. 22). За розрахунком позивача станом на дату подання позову за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 29 759,94 грн (86 559,95 грн - 56 800,01 грн).
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №170 від 1.05.2016 в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Кіровоградської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими.
Разом з цим, до вирішення спору по суті позивачем повідомлено про сплату відповідачем після порушення провадження у справі 29 759,94 грн основного боргу, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 9 від 13.01.2017 на суму 29 759,94 грн та копію виписки по особовим рахункам за 13.01.2017 (а.с. 55, 57-59).
Оскільки відповідач після звернення позивача з даним позовом частково сплатив заборгованість, то провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 29 759,94 грн підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлені строки не виконав, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД" 4 964,81 грн пені, 5 634,48 грн 36% річних та 709,80 грн штрафу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. Сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6.3. Договору сторони погодили, що на підставі ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Окрім того, пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми.
Господарський суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, сторони законодавчо наділені правом встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання. Пеня, яка підлягає стягненню, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ.
Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, позивач має право стягнути пеню і штраф виходячи із суми всього грошового зобов'язання, а також 36 % річних.
Перевіривши розрахунок Позивача по нарахуванню штрафу в розмірі 709,80 грн (а.с. 7) господарський суд встановив, що він відповідає наведеним вище положенням, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку пені та 36% річних, господарський суд враховує наступне.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За частиною четвертою ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Відповідно до частин першої, другої ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Виходячи з викладеного, умов Договору поставки та видаткових накладних, відповідач повинен був здійснити оплату товару по факту поставки не пізніше наступного дня з дня підписання видаткових накладних, а отже господарський суд дійшов висновку, що граничною датою оплати товару є наступний день після підписання видаткових накладних.
Однак, нарахування пені та 36% річних здійснено відповідачем з наступного дня після підписання видаткових накладних, що суперечить умовам укладеного Договору. Крім того, при розрахунку 36% річних позивачем до періоду нарахування включено 14.09.2016 (день фактичної сплати заборгованості), що суперечить приписам п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 36% річних, господарський суд наводить власний розрахунок пені і 36% річних в межах періоду розрахунку позивача.
- За видатковою накладною № 465 від 25.05.2016 на загальну суму 12 918,38 грн:
пеня за період прострочення з 27.05.2016 (26.05.2016 - граничний строк оплати товару) по 13.09.2019 становить 1 277,72 грн; 36% річних за період з 27.05.2016 по 13.09.2016 (14.09.2016 - день часткової оплати товару) становлять 1 397,73 грн;
- За видатковими накладними № 343, № 346 та № 347 від 15.06.2016 на загальну суму 34 136,66 грн:
пеня за період прострочення з 17.06.2016 (16.06.2016 - граничний строк оплати товару) по 13.09.2019 становить 2 671,24 грн; 36% річних за період з 17.06.2016 по 13.09.2016 становлять 2 988,36 грн;
- За видатковою накладною № 302 від 12.08.2016 на загальну суму 11 244,97 грн:
пеня за період прострочення з 16.08.2016 (15.08.2016 - граничний строк оплати товару) по 13.09.2019 на суму 9 744,97 становить 239,36 грн; 36% річних за період з 16.08.2016 по 13.09.2016 на суму 9 744,97 становлять 277,97 грн;
пеня за період прострочення з 16.08.2016 (15.08.2016 - граничний строк оплати товару) по 30.11.2016 на суму 1 500,00 становить 130,04 грн; 36% річних за період з 16.08.2016 по 30.11.2016 на суму 1 500,00 грн становлять 157,87 грн;
- За видатковою накладною № 674 від 25.10.2016 на загальну суму 8 639,98 грн:
пеня за період прострочення з 27.10.2016 (26.10.2016 - граничний строк оплати товару) по 30.11.2016 становить 231,82 грн; 36% річних за період з 27.10.2016 по 30.11.2016 становлять 297,44 грн;
- За видатковою накладною № 80 від 02.11.2016 на загальну суму 9 809,98 грн:
пеня за період прострочення з 04.11.2016 (03.11.2016 - граничний строк оплати товару) по 30.11.2016 становить 202,63 грн; 36% річних за період з 04.11.2016 по 30.11.2016 становлять 260,53 грн;
- За видатковою накладною № 314 від 10.11.2016 на загальну суму 9 809,98 грн:
пеня за період прострочення з 12.11.2016 (11.11.2016 - граничний строк оплати товару) по 30.11.2016 становить 142,59 грн; 36% річних за період з 12.11.2016 по 30.11.2016 становлять 183,33 грн.
Таким чином, до стягнення підлягає пеня в розмірі 4 895,40 грн та 36% річних в розмірі 5 563,23 грн.
У задоволенні пені та 36% річних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ТОВ "СПЕЦТРАНСБУД" підлягають частковому задоволенню в сумі 4 895,40 грн пені, 5 563,23 грн 36% річних та 709,80 грн штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 29 759,94 грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні пені та 36% річних в іншій частині господарський суд відмовляє.
Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки, даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір в повному обсязі (в розмірі 1 378,00 грн) на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСБУД (27656, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Степове, вул. Кільцева, 5, ідентифікаційний код 32892736) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) 4 895,40 грн пені, 5 563,23 грн 36% річних, 709,80 грн штрафу, а також 1 378,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення 29 759,94 грн основного боргу припинити.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.01.2017.
Суддя В.В.Тимошевська