Справа № 2-а-25/09
12 березня 2009 р. Путильський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого Маковійчук Л.Р.
при секретарі Ялов»як О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Путила справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Путильському районі «Про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям війни»,
29 січня 2009 р. . ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям війни», посилаючись на те, що вона, 1938 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 1.01.2006 р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2008 років йому така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України Законом від 20.12.2005 р. «Про державний бюджет на 2006 р.» статтями 77 та 110 та ЗУ «Про державний бюджет на 2007 р.» статтями 71 п.12 призупинила дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9.07.2007 р. по справі № 1-29/2007, керуючись ст.ст. 45, 51, 61,63, 65 ЗУ «Про Конституційний Суд України», вирішив:
П.1 Визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 ст.71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік « визнані неконституційними.
П.5. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
П.6. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, позивач вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме:
Згідно ЗУ «Про державний бюджет на 2006 р.»:
З 1.01.2006 р.- 350 грн., з 1.04.2006 р.-359 грн., з 1.10.2006 р.-366 грн.
Згідно ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік»:
З 1.01.2007 р.-380 грн. з 1.04.2007 р. - 406 грн., з 1.10.2007 р. - 411 грн.
Таким чином, позивачка вважає, що їй повинно бути виплачено 3892 грн.10 коп. і просить суд задовольнити його вимоги.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю. .
Представник відповідача - управління Пенсійного Фонду України в Путильському районі позов не визнав і пояснив, що через відсутність фінансування з боку держави такі виплати провести неможливо, оскільки районне управління Пенсійного Фонду не має цих коштів.
Заслухавши сторони, вивчивши письмові докази, судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Путильському районі та отримує пенсію за віком. Управлінням праці та соціального захисту населення Путильської РДА позивачу було встановлено статус дитини війни згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік « передбачалося, що пільги дітям війни, встановлені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, однак ніякого нормативного документа Кабінетом України не прийнято.
Відповідно до п.41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України «Про соціальний захист дітей війни « викладена в такій редакції : Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - тобто, 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 1.01.2008 р. підвищення дітям війни становило 47 грн., з 1.04. 08 р. - 48,10 грн.
Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок- скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч.ч.2,4,6 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначається, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності Конституції України і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та /або/ за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Отже, у такому випадку законом «Про внесення змін до ЗУ « Про Державний Бюджет України на 2006р.», «про Державний Бюджет України на 2007р», «Про Державний Бюджет України на 2008р.» та « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» припиняється на певний строк правового регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних, соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Внаслідок зупинення на певний час дії ст.6 ЗУ «про соціальний захист дітей війни» відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму /ч.3 ст.46 Конституції України/, та порушується гарантоване у статті 48 КУ право кожного на достатній життєвий рівень.
Крім того, Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України-він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватись інше /додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено в ч.3 ст.27 Бюджетного Кодексу України.
Таким чином, суд не може застосовувати ст.110 ЗУ»Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п п.2 п.41 розділ 2 Закону України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а керується Конституцією, як актом прямої дії.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд знаходить поважними доводи позивачки про пропуск строку позовної давності, починаючи з часу винесення Конституційним Судом України рішення від 9.07.2007 р., оскільки дане рішення було опубліковане лише в окремих періодичних виданнях, не доступних для широкого загалу, і про порушення свого права позивач дізнався лише із засобів масової інформації, зокрема телебачення, і вважає, що строк для звернення до суду пропущено з поважних причин.
Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, позивачка ОСОБА_1. просить стягнути на її користь недоплачену соціальну допомогу за період з 2006 по 2008 роки.
Встановлено, що в Законі України «Про державний бюджет на 2006 р.» було зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», мотивуючи тим, що передбачалося, що пільги дітям війни, встановлені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, однак ніякого нормативного документа Кабінетом України не прийнято.
Що стосується виплати вказаних пільг у 2007 році, то хоча Законом про бюджет на 2007 р.» також зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», то слід застосувати рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 р., яким визнано неконституційною цю норму, а тому суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з того, що, з врахуванням прожиткового мінімуму, встановленого державою, починаючи липня по вересень 2007 р., прожитковий мінімум становив 406 грн.,/406 х 3 х 30%/= 1218 грн, а з жовтня по грудень 2007 р.- 411 грн., /411 х 30% х 3/ = 1233 грн.
Таким чином, за 2007 р., виходячи з розміру 30% з надбавкою в 20% статусу гірського населеного пункту, з липня по грудень 2007 р. слід виплатити 884 грн. 16 коп.
За 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 р.» за мінусом виплачених в розмірі 10% прожиткового мінімуму, виходячи з встановленого даним законом прожиткового мінімуму з січня по березень - 470 грн.
З квітня по травень - 481 грн.
З червня по вересень - 482 грн.
З жовтня по грудень - 498 грн.
До виплати в 2008 році , виходячи з суми недоплачених в розмірі 20% до прожиткового мінімуму та надбавки в розмірі 20% за статусом гірських, належить 1390 грн.72 коп.
Остаточна сума, що підлягає виплаті, становить 2274 грн.76 коп./884,16 + 1390,56/.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 8,9,12,19,94,102,158,159,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Путильському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги задовольнити частково.
Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з липня 2007 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Путильському районі провести доплату до пенсії ОСОБА_1. за період з липня 2007 року по 31 грудня 2008 року 2274/дві тисячі двісті сімдесят чотири/ грн. 72 коп.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського апеляційного адміністративного суду через Путильський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
С У Д Д Я Л.Р.МАКОВІЙЧУК